З виховної колонії в університет не беруть?

У в’язнів Самбірської колонії, які успішно склали іспити зовнішнього незалежного оцінювання знань, не приймають документів у вуз

У неділю вихованці Самбірської виховної колонії для неповнолітніх влаштували собі спортивне свято – боролися з багатьох видів спорту за перехідний кубок заслуженого вчителя України зі Старого Самбора Михайла Рашкевича. А поки хлопці бігали, стрибали, піднімалися на перекладині і з’ясовували стосунки у волейбольних та баскетбольних баталіях, ми з начальником колонії, капітаном внутрішньої служби Олегом Пауком говорили про життя-буття. Він пригадав, як дружно прийшли та приїхали у колонію журналісти у день, коли хлопці складали іспит з зовнішнього незалежного оцінювання знань…

Цій справі передувала копітка підготовка – треба було забезпечити відповідне приміщення для іспитів, перебування київських інспекторів, які переймалися тим, аби все було чесно. Вісім юнаків, які ось-ось повинні вийти на волю, ретельно готувалися до іспитів, їм ніхто не давав жодних пільг – усе було за колонійським графіком: робота, навчання у школі. І лише у вільні хвилини можна було підтягнути історію та українську мову й літературу. у день складання іспитів усі колоністи були на особливому піднесенні, оскільки надто переймалися тим, щоб їхні друзі успішно склали ЗНО, а потім вступили у виші.

Наукову атмосферу цього дня передав і “Високий Замок”, розповідаючи, що хлопці, посидівши у самбірській в’язниці, вирішили, що треба вступати у Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка. За результатами ЗНО, шість вихованців набрали ту кількість балів, яка дозволила їм вступати у вищий навчальний заклад, а двоє – у коледжі. Хлопці вважають себе студентами. Вони ж бо сіли за ґрати, коли ще нових правил вступу не було. Тепер же, за словами Олега Паука, виникає парадокс: більшість вступників, які восени звільняються і сподіваються, що стали студентами дистанційної форми навчання, студентами, швидше за все, не будуть. Завтра – 29 липня – останній день, коли можна здавати документи у той чи інший навчальний заклад, а документів ніхто не бере. У Дрогобицький педагогічний університет, куди поїхали керівники колонії і повезли документи, категорично відмовилися їх прийняти, бо треба, щоб вступник був особисто. Хоча всі чудово розуміють, що ніхто не повезе засуджених у Дрогобич писати заяви. Прохання колонії взяти папери, дати підписати їх хлопцям у колонії, а потім наставники відвезуть їх у вуз, повисло у повітрі.

– Шкода, – каже начальник колонії Олег Паук, – що всі старання хлопців полетіли шкереберть. Ми навіть не зможемо їм пояснити, чому після успішного складання ЗНО навіть в умовах колонії, вони виявилися непотрібними жодному навчальному закладу. Ми готуємо юнаків до нормального життя на волі, а вони уже відчують, що їх там ніхто не чекає, бо у вузів свої… “закони”. Можливо, почасти жорсткіші, ніж колонійські. У колонії для неповнолітніх міста Первальська Луганської області у всіх десяти засуджених – учасників ЗНО – взяли документи і зарахували у виші, у нас, на Західній Україні, – непробивна стіна.

Фото з сайту: www.prison.org