У Києві пройшли акції підтримки жертв катувань

26-го червня – Міжнародний день на підтримку жертв катувань. В Україні цей день відзначили низкою акцій, зокрема пікетами прокуратури. Правозахисники вимагають належного розслідування випадків катувань в українських тюрмах. Як стверджують вони, безкарність – причина того, що тортури далі залишаються системним явищем в Україні.

Сина киянки Тамари Рафальської заарештували за підозрою у вбивстві. А оскільки доказів не було, вибивали зізнання. Його катували струмом, вивозили в ліс і примушували рити собі могилу, клацали над скронею спусковим гачком і обіцяли застрелити нібито «при спробі втечі». Проте він так і не підписав зізнання і зараз шукає управи на своїх катів у Страсбурзькому суді з прав людини.

Як кажуть українські правозахисники, не минає дня, щоб до них не надходила нова інформація про тортури та нелюдське поводження у міліції і тюрмах. Тортури продовжують існувати як системне явище в Україні, – стверджують вони, – а головною причиною називають те, що українські суди не вагаються у ролі доказів приймати зізнання, добуті побоями. Практику тортур усталює і безкарність: випадків нелюдського поводження з в`язнями ніколи не розслідують. «Факти не підтвердились, у порушенні кримінальної справи відмовлено», – ось найпоширеніша відповідь прокуратури на звернення жертв чи правозахисних організацій.

Особливо міцно тримає оборону Держдепартамент з виконання покарань. Тут взагалі заперечують існування проблеми як такої, кажучи, що немає жодних катувань. За словами першого заступника голови Держдепартаменту Миколи Ільтяя, проблему роздули задля власного піару правозахисні організації, які заважають виправним установам працювати:

«Що стосується громадських організацій, то вони хотіли б, щоб можна було до установ зайти в будь-який час, без попередження. Ми не можемо на це погодитись».

Правозахисники висувають контраргументи. Факти жорстокого поводження в українських тюрмах визнав Європейський суд з прав людини, інші авторитетні міжнародні організації, – нагадує виконавчий директор Української Гельсінської спілки Володимир Яворський:

«Усі вони визнають, що такі факти є. Не визнає тільки один суб`єкт – це Департамент виконання покарань. Але це не є примха українських правозахисних організацій. Це документально підтверджені факти. Проблема в тому, що не існує системи розслідування таких випадків у системі виконання покарань».

Майже два роки тому, у вересні 2006-го, Україна ратифікувала протокол до Конвенції ООН проти тортур. За цей час у справі запобігання тортур відбулися певні зрушення, – відзначає посол Європейської Комісії в Україні Ієн Боуг:

«Однак попри позитивні кроки, випадки катувань і далі відбуваються в Україні, особливо під час досудового дізнання. Причому розслідування скарг про тортури, а також покарання винних залишаються недостатніми».

У Міжнародний день на підтримку жертв катувань українські правозахисники знову вголос заявили про свою вимогу: належне розслідування випадків катувань та покарання винних. І передали Генеральній прокуратурі України 90 справ, які, за їх твердженням, містять невідпорні факти.