Щодня прийняти душ можуть не всі солдати…

Під час показового параду українські високопосадовці хизувалися тим, що українське військо проходить “глибоку модернізацію”. І якщо у бік збройного переоснащення експерти скептично кивають головою, то людський ресурс – солдати – досі живуть як у Радянському Союзі. Сплять солдати на залізних ліжках у величезних кубриках, раз на тиждень ходять в баню, де, відповідно, міняють постільну і натільну білизну.

Внутрішні війська: українське «євро»

Аби на власні очі побачити, як живуть українські солдати, кореспондент “ВЗ” відвідав розташування двох військових частин. В одній службу проходять солдати внутрішніх військ МВСУ, в іншій – окремого аеромобільного полку. Обидві частини належать до режимних об’єктів, але у десантників, відчувається відразу ж, – з дисципліною тут строго. Звісно, мене відвели у показові частини, які вважаються найкращими.

Територія, на якій розташувалося Галицьке з’єднання внутрішніх військ, вражає доглянутістю. Відразу видно: тут попрацював дизайнер – не тільки біля альпійських гірок та штучного озерця, а й в середині приміщень. Кімната психологічного розвантаження, як і кабінет психолога, – у ніжних пастельних тонах, тут поважають китайські мотиви, стоять м’які крісла та дитячі іграшки на них – все це дозволяє солдату забути про свої переживання. Хлопці кажуть, що тут вони й справді розвантажуються – де ще можна подивитися мультики і на хвилину забути, що попереду – важка дорога. Cолдати цього роду військ часто супроводжують ув’язнених або виконують інші, небезпечні для життя, завдання.

Декілька годин на тиждень солдати можуть потренуватися у залі з тренажерами або повправлятися у стрільбі в мультимедійному тирі, який дозволяє стріляти у віртуального противника, а не в звичайну мішень. Працюють секції з рукопашного бою та дзюдо.

Хлопцям живеться комфортно. Сплять у невеликих кімнатах – світлих, з євроремонтом. На стінах телевізори. Але ліжко – залізне, хоч замість табурета – м’який пуфик. Шафки для одягу також сучасні. На підлозі – лінолеум “під ламінат”. На вікнах – тюлі, двері – лаковане дерево. У санвузлі – душова кабінка та піддон для миття ніг. У душовій хлопці миються, хоч для усіх однієї кабінки не вистачає. А до бані ходять і міняють білизну раз на тиждень, хоч, за бажання, солдат може відвідувати її кожен день. Зате солдати мають аж три комплекти форм – одну святкову і дві повсякденні.

В їдальні – підвісна стеля, чудернацькі розписи на стінах. Все як у величезному сучасному кафе. Галицьке з’єднання має своє підсобне господарство, тому більшість продуктів – власні. Це дозволяє на великі свята годувати солдатів усілякими смаколиками. Враження від відвідин неоднозначні – євроремонт зробили, а от із побутовими “дрібницями” ще не дотягуємо.

Десантники: акуратний аскетизм

Аеромобільний полк, який передислокувався з Хирова на місце розформованого полку Залізної дивізії, отримав у спадок добре збережені приміщення. За декілька років керівництву вдалося відремонтувати більшість з них, зокрема клуб, у якому свого часу проходив суд за наслідками Скнилівської трагедії.

Ремонти провели і в кубриках. Але солдати досі вимушені жити у величезних приміщеннях – по сорок чоловік в кожному. У кубрику є телевізор та DVD. Про затишок у такому приміщенні хлопцям доводиться тільки мріяти. Незабаром одну казарму планують перебудувати і на місці одного кубрика створити декілька затишних кімнат – тільки для солдатів-контрактників.

Офіцер, що мене супроводжував, показав гордість полку – оранжерею, у якій ростуть унікальні для нашого клімату тропічні рослини. Там працювали два солдати без сорочок. Сфотографувати їх мені не дозволили.

Харчуються солдати у просторій їдальні, у якій років з сім тому зробили ремонт. Стіни їдальні, як і підлога, викладені керамічною плиткою, столи і лави – з дерева. Усюди – майже стерильна чистота. Солдатів тут побачиш хіба що під час їди – на кухні повноправним господарем почувається приватна фірма, яка виграла тендер. Як мені пояснив майор, таким чином виконується “залізне” правило: “солдат має вчитися воювати, а не вирощувати свиней”. Хоча не всі військовослужбовці підтримують таку ініціативу попереднього міністра оборони Анатолія Гриценка. Свого часу деякі військовослужбовці скаржилися, що приватні фірми годують солдатів гнилим м’ясом та неякісними овочами. Найбільше проблем із “приватниками” виникає під час польових виходів на полігони.

На прохання показати, де ж солдати миються, майор здивовано запитав: “Що це ви під нас копаєте?”. Довелося переконувати, що народ має право знати, як живуть його сини в армії. Згідно із правилами, солдати тут теж раз на тиждень ходять у баню, але помити ноги можуть і в подвійному залізному умивальнику для ніг, поставленому на невеличке підвищення. Миються хлопці переважно холодною водою, у декількох казармах вже встановили бойлери.

Нещодавно мені довелося спілкуватися з солдатом-строковиком, який служив в частині на Східній Україні. “Руки і ноги мили щовечора в умивальнику. Раз на тиждень ходили в баню. Коли приходили в казарму за 10 хвилин до відбою, то лягали спітнілі, брудні. Цілий тиждень ходив в одних трусах. Шкарпетки старався прати щовечора, але зранку вони були вологі, тому у багатьох хлопців завівся грибок, а в мене по ногах кинулися якісь червоні плями”, – розказує колишній солдат. За його словами, шкарпетки з натурального волокна їм видавали раз на місяць, тому хлопці витрачали свої гроші, аби докупити решту. “Своїх” від держави строковики отримують в межах 150 гривень.

“Якщо тато з мамою навчили юнака бути мужчиною і дбати про себе, то і в армії він не матиме труднощів із особистою гігієною. Юнакам, до цього не призвичаєним, на перших днях служби складно, але військові керівники роблять все, щоб солдат мав можливість ходити чистим, помитим і нагодованим, адже це один із найважливіших моментів підтримки боєздатності”, – переконаний підполковник, начальник прес-служби Західного оперативного командування Олександр Поронюк.

Солдати мають дві змінні повсякденні форми, які, щоправда, після першого прання відразу ж линяють. На рік – дві пари “берців” – напівчеревиків з високим підйомом (російські солдати, до речі, досі ходять у кирзових чоботях та онучах). Більшість меблів своє уже відслужили, але поки що ніхто їх не міняє.

Враження, яке залишає після себе розташування аеромобільного полку – акуратно, доглянуто. Проте багато моментів вказують на те, що за теперішнього фінансування оборонного комплексу про “совкові” часи тут забудуть не скоро. Адже армія за вимогами НАТО – це не тільки скорочена кількість військовослужбовців, а й відповідні зарплати і гідні умови проживання.

Один день з меню солдата*
Сніданок
М’ясо відварне з кашею
Хліб, масло, цукор, чай, сир
Обід
Салат з огірків, суп картопляний з крупою пшеничною, м’ясо тушковане з макаронами
Хліб, масло, цукор, чай
Вечеря
Салат з моркви, риба смажена з кашею гречаною
Хліб, масло, цукор, чай, сир, булочка

* Під час виходу на полігони солдати отримують додаткове харчування. У неділю додаються два яйця.