Розігнаний мітинг: суди розпочалися
У Москві 23 лютого розігнаний пікет пам’яті жертв сталінської депортації чеченців та інгушетів. Через півгодини після початку акції співробітники ОМОНу вимагали, щоби її учасники розійшлися і затримали організаторів та декілька учасників пікету.
Вже 24 лютого в 12 годині в Басманському суді Москви відбувся розгляд справ про адміністративні правопорушення стосовно затриманих на Лубенській площі.
Першою розглядалася справа Льва Пономарьова. Виконавчого директора руху „За права людини”. Пономарьов подав подання про надання йому додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи. Подання було задоволено – новий розгляд справи призначено на 15.00 25 лютого.
Після цього справа другого організатора мітингу – секретаря руху „Російські радикали” Микола Храмов – була передана до Мешанського суду, оскільки Лубенська площа, на якій відбувався мітинг, відноситься до його території. Про час розгляду його справи Храмова повинні повідомити додатковою повісткою.
Активісту Демократичного Союзу Євгенію Фрумкіну в канцелярії суду повідомили, що він рахується „таким, що не з’явився” і йому нічого не можуть повідомити про те, коли я де буде розглядатися його справа і чи буде воно розглядатися взагалі.
Михайло Кукобака, активіст Транснаціональної радикальної партії та в минулому радянський політв’язень, подав подання про розгляд своєї справи за участю захисника, в якості якого буде виступати відомий адвокат Карина Москаленко, яка зараз перебуває у службовому відряджені в Страсбурзі.
Заява Миколая Храмова, секретаря руху „Російські радикали”
„Те, що відбувалося сьогодні в Басманському суді, було повністю передбачуваним: судді не горять бажанням розглядати цю справу. З юридичної точки зору наша правота не підлягає сумніву: право на свободу мітингів та зібрань гарантовано статтею 31 Конституції і відповідно до неї може бути обмежено тільки федеральним законом, якого в даному випадку немає. Тимчасове положення про порядок повідомлення органів влади Москви про мітинги не є федеральним законом і, відповідно, жодним чином не може обмежувати наше конституційне право.
Повинен сказати, що для нас ця справа виходить далеко за межі вчорашнього епізоду на Лубенській площі. Мова йде про гарантії для всіх громадян цієї країни конституційного права на свободу мітингів, не самого останнього з фундаментальних прав і свобод, гарантованих Конституцією та європейською конвенцією про захист прав людини та основних свобод. Ситуацій тут в принципі аналогічна тій, в якій ми діяли протягом багатьох років, добиваючись реалізації конституційного права громадян на відмову від військової служби через переконання та заміни військової служби на альтернативну цивільну службу.
Саме тому на прикладі цієї конкретної справи ми хочемо домогтися надзвичайно важливої для правової держави в Росії кваліфікаційній юридичній оцінці і наших дій. І лій міліції, і дій міської влади. Ми маємо намір йти до кінця, якщо необхідно – до Європейського суду з прав людини в Страсбурзі. Найголовніша перепона на даний момент є в явному прагненні суддів затягнути розгляд справи по суті аж до закінчення двомісячного терміну давності для розгляду справ про адміністративні правопорушення. Тому я маю намір вимагати найшвидшого розгляду моєї справи усіма доступними мені способами. Аж до прямих ненасильницьких дій”.
Міжнародна Гельсінська Федерація з прав людини засуджує зрив мирного мітингу
За словами свідків, в тому числі пана Аарона Роудса – виконавчого директора МХФ, у момент, коли учасники мітингу ушанували хвилиною мовчання пам’ять жертв чеченського конфлікту, з’явилися міліціонери та грубо заарештували організаторів мітингу – Льва Пономарьова, Миколу Храмова, а також ще приблизно 11 інших осіб, які очевидно належали до цієї партії.
За попередньою інформацією, міліція тримала заарештованих в дільничних відділах протягом приблизно три години. Затриманим, включно з Львом Пономарьовим та Миколою Храмовим пред’явлено звинувачення по статті 20 (іі) Адміністративного кодексу: проведення несанкціонованого мітингу. Їх зобов’язали з’явитися до московського суду 24 лютого.
„Немає правових підстав ні для заборони мирного мітингу, ні для його зриву!, – заявив пан Роудс. „МХФ засуджує цей напад на людей, які зібралися, щоби мирно виразити свої погляди, і закликає владу зняти всі звинувачення з усіх затриманих 23 лютого”, – додав він.
Пан Роудс заявив: „Турбує, що влада обрала сьогоднішній день для порушень прав людини очевидно для того, щоби зберегти порядок для офіційного святкування для військових”. Московська влада відмовила демонстрантам в дозволі на проведення мітингу з незрозумілих причин, стверджуючи, що це офіційне свято: 23 лютого є Днем захисника Вітчизни, коли прославляються російські збройні сили та їхній вклад в захист країни. За інформацією учасників мітингу, ніякої іншої активності чи зборів людей навколо не було.
„Напередодні президентських виборів, коли влада повинна забезпечити плюралізм думок, ми є свідками зворотного”, – додав пан Роудс. „Ми закликаємо російську владу дотримуватися зобов’язань в рамках міжнародних стандартів з прав людини, щоби забезпечити свободу мирного вираження та зібрань”.
Міжнародні стандарти з прав людини, наприклад, Європейська Конвенція з захисту прав людини та основних свобод, учасницею якої є Росія, зобов’язує країни забезпечувати право на мирні зібрання та вираження. Обмеження цих прав можуть вводитися в певних рамках, і не більше, ніж це необхідно в демократичному суспільстві, або коли існує дійсна загроза національній безпеці або загрозі населенню. МХФ розглядає відмову московською владою надати організаторам дозвіл на проведення мітингу як явне порушення Європейської Конвенції про права людини. Організація також розглядає затримання організаторів демонстрації та зрив мітингу як подальше порушення зобов’язань Росії в рамках міжнародних норм в сфері прав людини.
МХФ послідовно протестує проти порушень прав людини, що вчинені під час чинного військового конфлікту в Чечні, незалежно від того, хто є винним у цих порушеннях. Вона також засуджує такі інциденти, як масове взяття заручників в московському театрі в жовтні 2002 року, підрив смертниць на рок-концерті в серпні 2003 року та передбачувана атака смертників в московському метро в лютому 2004 року, що були пов’язані з чеченськими бойовиками та які забрали життя більше 150 цивільних осіб.