Результати аудиту використання коштів Державного бюджету України, виділених Державному комітету телебачення і радіомовлення на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб

1. Аналіз стану телерадіомовлення в Україні

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, яка полягає у створенні державою умов для забезпечення засобами телерадіомовлення культурних та інформаційних потреб громадян України, реалізацію конституційно затвердженого права на інформацію, вільне і відкрите обговорення суспільно важливих проблем із застосуванням телебачення та радіомовлення, є Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

Станом на 01.01.2006 Держкомтелерадіо було підпорядковано 30 державних телерадіокомпаній та 2 філії, які виконують державне замовлення на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб, у тому числі: Національна телекомпанія України (далі – НТКУ), Національна радіокомпанія України, 22 обласні державні телерадіокомпанії (далі – ОДТРК), ДТРК “Крим”, Державна організація “Київська ДРТРК”, Державна організація “Луганська ОДТРК”, Державна телерадіокомпанія “Культура”, Державна телерадіокомпанія “Всесвітня служба “Українське телебачення і радіомовлення” та Державна організація “Севастопольська ДРТРК”.

Сучасний стан телерадіомовлення України сформувався шляхом трансформації системи державного мовлення і доповнення її новими ресурсними можливостями та технологіями створення і розповсюдження телерадіопрограм. У період з 1990 по 2005 роки Україна пройшла шлях від мереж УТ-1, УТ-2, УТ-3, УР-1, УР-2, УР-3 до:

·  14 загальнонаціональних телемереж (15 телерадіоорганізацій (далі ТРО);

·  3 регіональних;

·  12 загальнонаціональних радіомереж (10 ТРО); 11 регіональних.

Станом на 01.10.2006, розбудова національного телерадіоінформаційного простору України характеризувалася наступними показниками:

в телеінформаційному просторі:

·  на 27 відс. території нашої держави поширювалося більше, ніж 6 телевізійних програм;

·  на 22 відс. території нашої держави могли прийматися від 3 до 6 телевізійних програм;

·  на 48 відс. території поширювалося менше 3 телевізійних програм.

Найменш програмно насиченими регіонами були: Тернопільська, Сумська і Чернігівська області.

Загальне покриття території України двома ефірними телепрограмами становило 97 відсотків.

в радіоінформаційному просторі:

·  на 27 відс. території нашої держави поширювалося більше, ніж 6 радіопрограм;

·  на 14 відс. території нашої держави могли прийматися від 3 до 6 радіопрограм;

·  на 55 відс. території поширювалося менше 3 радіопрограм.

Найменш програмно насиченими регіонами були: Харківська, Херсонська і Чернігівська області.

Загальне покриття території України однією ефірною радіопрограмою становило 96 відсотків.

Для ефірного телемовлення в Україні було задіяно 2500 телеканалів. Телерадіокомпаніями загальнонаціонального мовлення використовувалося 1895 каналів, місцевого та регіонального – 605. Загальнонаціональні мережі ефірного радіомовлення використовували 542 частоти, регіональні та місцеві – 297.

Станом на 01.01.2006 обласними та регіональними державними ТРК, згідно з отриманими ліцензіями, трансляцією телепрограм було забезпечено, в середньому, від 50 до 80 відс. населення; радіопрограм – від 80 до 90 відсотків.

За даними Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення (далі – Національна рада) в Україні станом на 01.01.2006 було зареєстровано 1268 телерадіоорганізацій, з них: 647 – телемовних; 524 – радіомовних; 97 – телерадіомовних, у тому числі: 37 державних, що складало 2,9 відс. від загальної кількості ТРО^*, при тому, що в зарубіжному просторі частка некомерційного телерадіомовлення сягає від 20 до 40 відсотків. Станом на 01.10.2006 кількість ТРО України збільшилася на 40 організацій і становила – 1308, при цьому кількість державних ТРК залишилася без змін.

^*З них: 32 ТРО – підпорядковані Держкомтелерадіо, 2 – Мінпромполітики України, по 1 знаходиться в підпорядкуванні Мінпалива та енергетики України, Міноборони України та Запорізького державного університету.

2. Аналіз законодавчої та нормативної бази у галузі телебачення і радіомовлення, що регулює порядок використання коштів державного бюджету України на розповсюдження (трансляцію) телерадіопрограм, вироблених для державних потреб

Правові та економічні засади формування, розміщення і виконання на договірній (контрактній) основі замовлень держави на поставку (закупівлю) товарів, виконання робіт, надання послуг для задоволення пріоритетних державних потреб визначені у Законі України від 22.12.95 № 493/95 “Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб” (далі – Закон № 493) зі змінами і доповненнями. Згідно з цим Законом фінансове забезпечення виконання державного замовлення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Трансляцію телерадіопрограм за державним замовленням здійснює Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, який входить до сфери управління Державного комітету зв’язку та інформатизації^* (нині – Державний департамент з питань зв’язку та інформатизації у складі Міністерства транспорту та зв’язку України).

^*Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2001 № 539.

Кабінет Міністрів України^* визначив порядок використання коштів державного бюджету для трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб^**, однак він підготовлений без врахування вимог Закону № 493 щодо затвердження Держкомтелерадіо державного замовлення на інформаційні послуги.

^*На виконання статті 27 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”.

^**Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2005 № 779.

Відповідно до статті 13 цього Закону (у редакції від 12.01.2006) державні телерадіоорганізації є державними підприємствами, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України тільки через державне замовлення у порядку та формах, визначених законодавством України.

Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності^* Законом України “Про телебачення і радіомовлення” (тобто, з 01.03.2006) повинен був забезпечити приведення міністерствами та іншими органами виконавчої влади України нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Проте станом на 29.01.2007 організаційно-правовий статус державних телерадіоорганізацій не змінено. Відповідно до довідок про реєстрацію в органах статистики та порядку фінансування з бюджету, телерадіокомпанії залишаються бюджетними установами і утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

^*Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень цього Закону.

Статтею 23 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” передбачено, що ліцензія на мовлення, видана Національною радою, є єдиним і достатнім документом, що надає ліцензіату право, відповідно до умов ліцензії, здійснювати мовлення, користуватися каналами мовлення за умови наявності у власників радіоелектронних засобів передбачених законом дозволів на їх експлуатацію.

Крім того, відповідно до п. 2 статті 30 Закону “Про радіочастотний ресурс України”, користування радіочастотним ресурсом здійснюється на підставі ліцензій на мовлення, виданих Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та дозволів на експлуатацію суб’єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для розповсюдження телерадіопрограм ТРО. При цьому кошти, що надходять від користувачів радіочастотним ресурсом України, перераховуються до Державного бюджету України^*.

^*Згідно зі ст. 57 Закону України “Про радіочастотний ресурс України”.

Згідно з даними Національної комісії з питань регулювання зв’язку, станом на 01.01.2006, загальна кількість дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів у сфері телерадіомовлення становила лише 466 од. або 13,4 відс. від загальної кількості радіочастотних присвоєнь у цій сфері в цілому по Україні, у тому числі, державним ТРК було видано 12 дозволів, що складало 4,7 відс. від загальної кількості радіочастотних присвоєнь.

Істотна різниця між кількістю виданих дозволів та радіочастотних присвоєнь свідчить про незаконну експлуатацію радіоелектронних засобів мовлення телерадіоорганізаціями, що є грубим порушенням суб’єктами інформаційної діяльності Закону України “Про радіочастотний ресурс України”, та призводить до втрат доходів Державного бюджету України.

В ході аудиту встановлено, що Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення при видачі ліцензій не дотримувалася вимог ст. 12 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” щодо надання державним телерадіоорганізаціям пріоритетного права користування державними теле- і радіомережами.

Так, Одеській ОДТРК, згідно з сіткою мовлення, загальний обсяг телемовлення становив 12 годин на добу: з 5:00 до 17:00; при цьому програми ТРК “Нова Одеса” здійснювали телемовлення з 17:00 до 05:00. Термін дії зазначеної ліцензії визначено до 31.01.2013 року.

Тобто, години мовлення з найбільшою глядацькою аудиторією розподілені Національною радою на користь приватної ТРО, а не державної ТРК.

Визначення державної політики щодо телебачення і радіомовлення^* є виключно повноваженнями Верховної Ради України, тому, авторським колективом, очолюваним членом Національної ради В.Шевченком, ще в липні 2002 року подано до парламенту України^** Концепцію розвитку телерадіоінформаційного простору.

^*Відповідно до статті 4 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (в редакції до 12.01.2006).

^**На виконання вимог статті 19 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, згідно з якою Національна рада бере участь в розробці концепції розвитку телерадіоінформаційного простору України, координує цю розробку та забезпечує її реалізацію.

Однак рішення від 28.11.2002 щодо прийняття за основу проекту Закону України про Концепцію розвитку телерадіоінформаційного простору України скасовано 22.12.2005^* внаслідок прийняття Законів України “Про телекомунікації” та “Про внесення змін до Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, якими врегульовано більшість положень законопроекту про Концепцію розвитку телерадіоінформаційного простору України, а також у зв’язку з тим, що низка положень документа застаріла і не відповідає нинішньому стану телекомунікаційної галузі.

^*Постанова Верховної Ради України № 3279-IV.

Відсутність Концепції розвитку телерадіоінформаційного простору України призвела до хаотичного розвитку як державних, так і комерційних телерадіомереж, і загальмувала процес модернізації та запровадження новітніх технологій, у тому числі і мереж обласних ДТРК, внаслідок чого останні мають різний відсоток покриття території областей (від 20 відс. до 80 відс), а Автономна Республіка Крим, Івано-Франківська, Львівська, Сумська та інші ОДТРК зовсім не мають власних мереж ефірного наземного радіомовлення.

В ході аудиту встановлено, що протягом 11 років Державний реєстр ТРО України, у повному обсязі, не розроблено. Як результат, відомості Державного реєстру ТРО України на веб-сайті Національної ради не розміщуються, дані реєстру у “Віснику” Національної ради двічі на рік не публікуються. Діюча на сьогодні модель Державного реєстру ТРО не відповідає затвердженим Національною радою Правилам ведення Державного реєстру ТРО України, і потребує доопрацювання.

Правила ведення Державного реєстру ТРО України та єдиного банку даних ТРО визначаються Національною радою України^*. А, відповідно до вимог Законів України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”^** та “Про телебачення і радіомовлення”, Національна рада і веде Державний реєстр ТРО, доступ до якого є вільним.

^*Згідно з вимогами ст. 25 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” (у редакції від 15.05.2003).

^**Ст.19 у редакції від 03.03.2005 № 2461-IV.

3. Формування Держкомтелерадіо України державного замовлення на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб

Державне замовлення на розповсюдження (трансляцію) теле- та радіопрограм є засобом державного регулювання діяльності у сфері теле- та радіомовлення, яке виконується шляхом формування на контрактній (договірній) основі показників та обсягів виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм, а також розміщення державних контрактів на виробництво і розповсюдження зазначених програм.^*

^*Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 918 “Про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм”.

Кабінетом Міністрів України^* затверджено Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм^** (далі – Положення).

^*Відповідно до статті 2 Закону України “Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб”.

^**Постанова Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 918.

Генеральним державним замовником на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм визначено Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

Виконавцями державного замовлення з розповсюдження (трансляції) телерадіопрограм, згідно з пунктом 4 Положення, є оператори ефірного, кабельного та супутникового телебачення і радіомовлення, інтернет-провайдери, визначені конкурсним шляхом.

Показниками державного замовлення з розповсюдження теле- та радіопрограм є обсяги трансляції у годинах на рік у вартісному виразі. При цьому вартість розповсюдження теле- та радіопрограм визначається відповідно до затверджених в установленому порядку тарифів і замовленого обсягу мовлення у межах коштів державного бюджету, передбачених на відповідний рік^*.

^*П.6 Положення.

Пропозиції до проекту державного замовлення на трансляцію те-лерадіопрограм на 2005 та 2006 роки формувалися Комітетом за наданими державними ТРК за довільною формою пропозиціями щодо трансляції телерадіопрограм в натуральних і вартісних одиницях, і становили:

·  на 2005 рік – у загальних обсягах – 249561 годину на суму 201,4 млн. грн..;

·  на 2006 рік – у загальних обсягах – 302911 годин на суму 139,4 млн. гривень.

Пропозиції 2006 року у порівнянні з пропозиціями 2005 у натуральному виразі збільшені на 53350 годин, що зумовлено збільшенням (на 10-15 відс.) кількості соціально-орієнтованих програм, рекомендованих для висвітлення згідно з численними рішеннями Президента України, урядовими рішеннями та пропозиціями державних органів, а також прагненням наблизити частку державного замовлення до ліцензійних обсягів (з 50-60 відс. у 2005 році до 60-70 відс. у 2006).

У зв’язку з приведенням проектів державного замовлення на 2005-2006 роки у відповідність із законами України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки обсяги натуральних показників зменшені на 2005 рік – на 11951 годину, на 2006 рік – на 5981.

Законами України про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки (зі змінами) сума видатків за загальним фондом на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб, визначена у розмірі 48,8 млн. грн. на кожний рік.

Обсяги державного замовлення у сфері культури, у тому числі на інформаційні послуги (трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб) на 2005 та 2006 роки, визначені Мінекономіки за пропозиціями Держкомтелерадіо (наведені у таблицях 1 та 2), затверджені Кабінетом Міністрів України у повному обсязі.^*

^*Кабінетом Міністрів України затверджені постанови про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб на 2005 та 2006 роки від 12.07.2005 № 570 та від 19.04.2006 № 518, відповідно.

В цілому, потреба в годинах мовлення на трансляцію телепрограм у 2005 році була задоволена на 96,2 відс., у розрізі ДТРК спостерігався дуже нерівномірний розподіл, в межах від 17 до 278 відсотків.

Так, більше 100 відс. від заявленої потреби доведено ДО “Київська ДРТРК” – 278, Кіровоградській ОДТРК – 102, Вінницькій – 101 відсоток. Потреба коштів на трансляцію телевізійних програм Миколаївської ОДТРК була задоволена на 55 відс., Полтавської ОДТРК “Лтава” – на 47, Закарпатської ОДТРК – на 37, ДТРК “Культура” лише на 17 відсотків.

Таблиця 1

Зведені дані щодо обсягів мовлення для трансляції телерадіопрограм на 2005 рік

На трансляцію радіопрограм потреба в годинах мовлення була задоволена на 94,4 відс. і в розрізі ОДТРК знаходилася в межах від 15 до 134 відс., тобто, розподіл був теж нерівномірний.

Так, більше 100 відс. від заявленої потреби було доведено: Вінницькій ОДТРК – 134, Луганській ОДТРК – 128, Івано-Франківській ОДТРК – 105 відсотків. У той же час, потреба коштів на трансляцію радіопрограм Миколаївської ОДТРК забезпечена на 51 відс., Черкаської ОДТРК – на 42, Кіровоградської ОДТРК лише на 15 відсотків.

Таблиця 2

Зведені дані щодо обсягів мовлення
для трансляції телерадіопрограм на 2006 рік

У 2006 році потреба у годинах мовлення на трансляцію телепрограм задоволена на 102 відс. і в розрізі ДТРК знаходилася в межах від 35 до 343 відсотків.

Більше 100 відс. від заявленої потреби доведено Чернігівській ОДТРК – 343, Луганській – 150, Волинській – 140, Рівненській – 139, Кіровоградській – 132, Херсонській – 120 відсотків. У той же час, потреба коштів на трансляцію телевізійних програм ДТРК “Культура” була задоволена лише на 56 відс., Тернопільської ОДТРК – на 49, Закарпатської на 43 відсотки.

На трансляцію радіопрограм потреба задоволена на 94,1 відс. і в розрізі ОДТРК знаходилася в межах від 52 до 121 відсотка.

Більше 100 відс. від заявленої потреби було доведено Рівненській ОДТРК – 121, Волинській ОДТРК – 117, Одеській ОДТРК – 114 відсотків. У той же час, потреба коштів на трансляцію радіопрограм Миколаївської ОДТРК задоволена на 79 відс., ДО “Луганська ОДТРК” на 75, Закарпатської ОДТРК лише на 52 відсотки.

Незважаючи на те, що, відповідно до Закону № 493, державні замовники забезпечуються Кабінетом Міністрів України фінансовими ресурсами в обсягах, необхідних для повної оплати державного замовлення, якщо інше не передбачене законом, потреба коштів на трансляцію телерадіопрограм у 2005 році була забезпечена лише на 24,2, а у 2006 році на 35 відсотків.

Отже, внаслідок відсутності у 2005 та 9 місяців 2006 року належного контролю з боку Держкомтелерадіо за розподілом годин мовлення на трансляцію телерадіопрограм між обласними ДТРК, одним телерадіокомпаніям, без урахування реальної потреби регіону, понад їх пропозиції, доведено 337944 години телемовлення (8 ОДТРК), що склало 12,9 відс. від пропозицій на 2005-2006 роки, радіомовлення – 5176 годин (4 ОДТРК), що становило 1,8 відс. від пропозицій, а іншим ОДТРК – менше 50 відс. від заявленої потреби.

4. Розміщення державного замовлення на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб

У 2005-2006 роках Держкомтелерадіо не забезпечив виконання вимог Закону № 493 та постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.96 № 266 “Про порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням” внаслідок чого укладені державні контракти на трансляцію телерадіопрограм, в цілому, не відповідали обсягам, що затверджені постановами Уряду.

В ході аудиту встановлено, що на 2005-2006 роки Держкомтелерадіо України, як генеральним замовником інформаційних послуг щодо трансляції теле- та радіопрограм, вироблених для державних потреб, укладено з підвідомчими державними ТРК 30 єдиних державних контрактів, без визначення вартості розповсюдження зазначених програм, чим порушено вимоги частини 1 ст.1 Закону № 493.

Частину своїх функцій щодо розміщення державного замовлення та укладання державних контрактів з операторами зв’язку на розповсюдження телерадіопрограм шляхом укладання договорів-доручень Держкомтелерадіо делеговано підпорядкованим ДТРК.

За відсутності у 2005-2006 роках належного контролю з боку Держкомтелерадіо за розміщенням державного замовлення, в ході проведення перевірки встановлені факти невідповідності показників, визначених постановами Уряду про державне замовлення^* та затверджених державними контрактами і договорами-дорученнями (див. таблицю 3).

^*Постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2005 № 570 та від 12.04.2006 № 518.

Аналіз розміщення у 2005 році обсягів державного замовлення, в цілому, на трансляцію телерадіопрограм свідчить, що при затверджених постановою Уряду обсягах на трансляцію телерадіопрограм у кількості 237610 годин, Держкомтелерадіо укладені державні контракти на розповсюдження 237612 годин. Одночасно договорами-дорученнями делеговано повноважень ДТРК на укладання державних контрактів з операторами зв’язку на розповсюдження 206943 години телерадіопрограм на суму 43,7 млн. грн., що менше, ніж затверджено постановою № 570, на 30667 годин і 5,2 млн. грн., відповідно, і є бюджетним правопорушенням.

Таблиця 3

Дані щодо натуральних показників на розповсюдження (трансляцію) телерадіопрограм

годин

Аналогічно, у 2006 році, при затверджених обсягах на трансляцію телерадіопрограм у кількості 296930 годин, Держкомтелерадіо укладені державні контракти в межах затверджених натуральних показників. Проте договорами-дорученнями делеговано повноваження ДТРК на укладання державних контрактів з операторами зв’язку на розповсюдження 257000 годин телерадіопрограм на суму 46,9 млн. грн., що менше, ніж затверджено постановою № 518 на 39930 годин і 2 млн. грн., відповідно, і є бюджетним правопорушенням.

У 2006 році НТКУ, без делегування Комітетом своїх повноважень щодо розміщення державного замовлення шляхом укладання державних контрактів, тобто, з порушенням вимог ст.2 Закону № 493, з операторами зв’язку укладено 27 державних контрактів на загальну суму – 2,8 млн. гривень.

Протягом 2006 року, без внесення змін до постанови № 518 і погодження з Мінекономіки, Держкомтелерадіо було збільшено обсяги державного замовлення на розповсюдження телерадіопрограм на 3126 годин.^*

^*Зміни на 2493 годин внесено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1564.

Аналізом державних контрактів щодо жанрового наповнення телевізійних передач встановлено, що питома вага інших передач^* у складі загального обсягу телемовлення деяких ДТРК у 2005 та 2006 роках сягала більше 50 відс., зокрема:

по Донецькій ДТРК у 2005 році – 63, у 2006 – 59 відс., Київській ДРТРК – 71 та – 84 відс., відповідно, Кіровоградській ДТРК – 66 відс. у 2005 році, Львівській ДТРК – 65 відс. у 2006 році.

^*До складу інших передач входить: повтор власних телерадіопередач, передачі інших ТРК, трансляція художніх фільмів, анонси, а також соціальна реклама.

Аналогічна ситуація склалася щодо жанрового спрямування радіопередач. Наприклад, питома вага інших передач у складі загального обсягу радіомовлення Донецької ДТРК у 2006 році сягала 55 відсотків.

Довідково: питання щодо визначення жанрового наповнення програм Держкомтелерадіо та Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення не вирішуються. Фактично, за відсутності правових та методичних обгрунтувань, вони знаходяться в залежності від рішень керівництва компаній.

Велика питома вага інших передач у структурі державного контракту свідчить про включення до тематичного плану, а, відповідно, і до державного замовлення передач, що виготовлялися на платній основі.

Наприклад, Львівською ОДТРК до тематичного плану на 2005 рік включено телепрограми, що виготовлялися на замовлення сторонніх організацій на підставі угод з отриманням доходів за спеціальним фондом.

Зокрема, в розділі “Суспільно-політичні програми” розміщено телепередачу “Місто”, на яку було укладено угоду на оплатній основі, вартість однієї хвилини показу встановлено в розмірі 30,13 грн., і це – за наявності бюджетного фінансування. Крім того, в розділ “Інші” тематичного плану на 2005 рік було включено програми, виготовлені іншими телекомпаніями та підприємствами за угодами, а саме: з ТРК НТА телепередача “Діловий тиждень”, ТБ “Міст” – “Переможний голос віруючого”, ТРК ЕС-ТІ-ВІ – “Авто-Драйв” і “Насамперед”; Уніка-ТВ – “Телефортуна”, ТзОВ ТК “Галка” – “Галка представляє”, редакція газети “Ратуша” – “Ратуша”, ДП “Львіввугілля” – “Шахтарські горизонти”.

Сума річного фінансування з державного бюджету на вищевказані передачі, що були внесені до державного замовлення, складала 0,3 млн. грн., їх тривалість становила 712 годин.

Таким чином, включення Львівською ОДТРК у 2005 році передач сторонніх організацій до обсягів державного замовлення призвело до одночасного надходження коштів на трансляцію зазначених програм як із загального, так і зі спеціального фонду державного бюджету, внаслідок чого кошти загального фонду, в сумі 0,3 млн.  грн., використані незаконно.

Відповідно до Закону України від 24.09.97 № 539/97 “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах на висвітлення їх діяльності, формують замовлення засобам масової інформації.

Тобто, висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування не входить до обсягів державного замовлення на трансляцію телерадіопрограм, і повинно здійснюватися на договірній (платній) основі за рахунок коштів замовника.

Проте вибірковою перевіркою тематичних планів, які є невід’ємною частиною державного контракту, були встановлені факти включення до обсягів трансляції телерадіопередач за державними контрактами на 2005-2006 роки висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Так, до державних контрактів Хмельницької, Івано-Франківської, Харківської, Сумської ОДТРК на 2005-2006 роки до обсягів радіомовлення включено і протрансльовано, відповідно, 76, 60 та 48,4 год радіопередач та 45,8 год телепередач (Івано-Франківська ОДТРК) щодо висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування.

Всього вибірковою перевіркою встановлено, що у 2005-2006 роках, у порушення ст. 5 Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”, чотирма ОДТРК до державних контрактів було включено і протрансльовано без укладання відповідних угод, теле- та радіопередач за висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування на 292 год на суму 0,5 млн. грн., що є бюджетним правопорушенням.

Вибірковою перевіркою були також встановлені факти включення до обсягів мовлення на 2006 рік комерційної та політичної реклами.

Наприклад, до тематичних планів і, відповідно, до державних контрактів на 2006 рік Чернівецької ОДТРК включена радіореклама обсягом 106 годин, ДТРК “Крим” – 60 год політичної радіо реклами та 657 – телереклами; Херсонської ОДТРК – 876 год політичної телереклами.

Таким чином, в порушення п.3 Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм та внаслідок включення у 2006 році до тематичних планів, а відповідно, і до державних контрактів, 1735 годин комерційної та політичної реклами, завищено загальний обсяг радіо та телевізійних передач на 1823 години, на трансляцію яких з державного бюджету було передбачено і направлено 0,4 млн. грн., що є бюджетним правопорушенням.

В ході аудиту також встановлено, що Держкомтелерадіо не забезпечило єдиного підходу щодо формування обсягів державного замовлення та їх доведення ДТРК.

Так, у 2005-2006 роках загальний обсяг:

·  телевізійного мовлення ОДТРК на добу, в середньому, складав від 12 до 14 годин. Дніпропетровській ОДТРК доведено 16,3 год на добу, Кіровоградській ОДТРК – 15,9 год, а Закарпатській ОДТРК – лише 1,9 год, при тому, що вищезгадані ОДТРК мають ліцензію на право мовлення в обсязі 24 години на добу;

·  радіомовлення ОДТРК, в середньому, складав від 13,5 до 17 год на добу. Дніпропетровській, Полтавській, Луганській ОДТРК доведено відповідно 21,5; 19,6 та 18,7 години на добу. Водночас Одеській, Закарпатській та Кіровоградській ОДТРК, відповідно, 5,3; 2,4 та 2,1 год на добу, при тому, що вищезгадані ОДТРК мають ліцензію на право мовлення в обсязі 24 години на добу.

Таким чином, маючи максимальний ліцензійний обсяг телевізійного мовлення 24 години на добу, ДТРК, фактично, виходили в ефір 16-18 годин. При цьому Криворізька ТРК, Закарпатська, Сумська, Тернопільська ОДТРК мали не більше двох годин мовлення на добу.

Слід зазначити, що державне замовлення на виробництво та розповсюдження телепрограм Івано-Франківській ОДТРК жодного року не доводилося. Право здійснювати телемовлення на території Івано-Франківської області протягом 24 год на добу належало Організації комунальної форми власності Івано-Франківське телебачення “Галичина”, в результаті, Івано-Франківська ОДТРК телемовлення на території області не здійснювала.

Однією з головних причин порушень виконання обсягів державного замовлення була відсутність у 2005-2006 роках затверджених державою тарифів на розповсюдження (трансляцію) телерадіопрограм, вироблених для державних потреб.

Відповідно до п. 1 ст. 66 Закону України “Про телекомунікації” тарифи на телекомунікаційні послуги, до яких відносяться послуги з трансляції телерадіопрограм, встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно і, з урахуванням вимог п. 2 зазначеної статті, не підлягають державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів, оскільки вони не є загальнодоступними та не надаються за допомогою каналів електрозв’язку.

З іншого боку, мають місце ознаки монопольного становища Концерну РРТ^* на ринку надання послуг з трансляції телерадіопрограм, у тому числі програм, які транслюються за державним замовленням. Отже, відповідно до ст. 9 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, повинні встановлюватися державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

^*Відповідно до даних, розміщених на офіційному сайті Антимонопольного комітету України, станом на 25.01.2007, до переліку суб’єктів господарювання, що займають монопольне становище на загальному ринку включено Концерн РРТ Мінтрансзв’язку.

Проте договірні тарифи на поширення (трансляцію) програм телебачення і радіомовлення в Україні, у тому числі і на трансляцію телерадіопрограм за державним замовленням, не передбачали державного регулювання і визначалися одноосібно Концерном РРТ.

В ході аудиту встановлено, що відсутність затверджених тарифів суперечить п.6 Положення та призводила до зловживань і порушень при розрахунках з обласними радіотелевізійними передавальними центрами (далі – ОРТПЦ) Концерну РРТ за оплату послуг з трансляції телерадіопрограм, а отже, незаконного використання бюджетних коштів.

Так, у 2005 році в розрахунках на оплату послуг за трансляцію 1 години телерадіомовлення Сумським ОРТПЦ безпідставно застосовано тариф на телемовлення у сумі 118,45 грн., що на 13,33 грн. вище договірного, та радіомовлення – 15,07 грн., що на 1,05 грн. вище, ніж було передбачено договором. Завищення вартості послуг за рахунок завищення тарифу призвело до незаконної сплати бюджетних коштів Сумською ОДТРК за трансляцію передач у грудні 2005 року в загальній сумі 10 тис. гривень.

Безпідставне завищення у І кварталі 2005 року Дніпропетровським ОРТПЦ договірної ціни на трансляцію телепрограм призвело до незаконної сплати Дніпропетровською ОДТРК послуг з трансляції телепрограм за рахунок загального фонду у сумі 33 тис. гривень.

Таким чином, невизначення у діючому законодавстві в галузі телерадіомовлення вимог щодо необхідності погодження тарифів на трансляцію телерадіопрограм призводило до зловживань на місцях, що негативно впливало на виконання державного замовлення і потребувало постійного уточнення показників державного бюджету у бік їх збільшення.

5. Виконання державного замовлення на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб

Виконання державного замовлення на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб у 2005 році, становило 105 відс., за 9 місяців 2006 – 78,2 відс., протрансльовано 249261 та 232109 годин телевізійних та радіо передач, відповідно (див. таблицю 4).

Таблиця 4

Виконання державного замовлення на трансляцію телерадіопрограм

годин

^*У статистичній формі № 1ТЛ за 2005 рік та формі № 2ТЛ за 9 міс. 2006 року до обсягів телемовлення включено 6570 та 4914 годин інтернет-мовлення, відповідно.

Фактично, у 2005 році на трансляцію телерадіопрограм за рахунок коштів загального фонду направлено 53,7 млн. грн., що на 4,9 млн. грн. більше, ніж визначено постановою № 570. Тобто, обсяги бюджетних призначень не приведені у відповідність із затвердженими, що є бюджетним правопорушенням.

Слід зазначити, що у 2005 році за державним замовленням найбільше виходило в телеефір інформаційних, суспільно-політичних, художніх, освітніх та інших передач, питома вага яких у загальному телевізійному просторі склала, відповідно, 113,8; 113,1; 130,3; 115,5 та 104,1 відсотка. У той же час, частка дитячих і спортивних передач у загальному телевізійному просторі складала: 97,8 та 85,6 відсотка.

В результаті аналізу структури жанрового спрямування радіопередач встановлено перевиконання у 2005 році державного замовлення за всіма напрямами, виконання яких знаходилося в межах від 101 до 123,8 відсотка.

Результати аудиту засвідчили, що спрямування програм державного замовлення за жанровим розподілом безпосередньо залежало від творчого потенціалу робітників ДТРК, не враховувало потреби населення та не відповідало вимогам п.1 Положення.

Внаслідок відсутності в Держкомтелерадіо України затвердженої форми змін до державного контракту, дані щодо зменшення обсягу телепередач за жанровим спрямуванням ДТРК не надавалися і зміни до контрактів за жанровим спрямуванням передач Комітетом протягом 2005-2006 років не вносилися.

Слід зазначити, що квартальна статистична звітність щодо загальних обсягів мовлення не передбачає їх розподіл за жанровим спрямуваням, внаслідок чого неможливо було провести порівняльний аналіз виконання зазначених показників державного замовлення за 9 місяців 2006 року.

В порушення п. 3 Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм і внаслідок відсутності належного контролю з боку Держкомтелерадіо, до загального обсягу радіомовлення за державним замовленням у 2005 році ДТРК включено і фактично випущено в ефір 293 години реклами й оголошень, зокрема, Одеською ОДТРК – 87; Харківською – 92; Хмельницькою – 53, Чернігівською – 61 годину.

Відсутність окремої звітності щодо виконання державного замовлення на виробництво і трансляцію телерадіопрограм призвела до викривлення державної статистичної звітності в цілому по Держкомте-лерадіо. Зустрічною перевіркою в Національній телекомпанії України встановлений факт невиконання у 2005 році державного замовлення щодо трансляції телевізійних програм, вироблених для державних потреб, в обсязі 188 годин на суму 0,5 млн. гривень.

Факти викривлення державної статистичної звітності встановлені також в частині заниження Держкомтелерадіо вартісних показників виконання державного замовлення, у т. ч. за 2005 рік – на суму 2,6 млн. грн., за 9 місяців 2006 року – на 5,4 млн. гривень.

В ході аудиту встановлено, що форма державного контракту на виконання державного замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм, яка є додатком до Положення, не містила економічних показників, що не відповідало вимогам частини 1 ст. 1 Закону України від 22.12.95 № 493/95 “Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб”. Але навіть ця форма державного контракту, яка надавала можливість укладати контракти тільки в натуральних показниках (годинах на рік), без визначення їх вартості, Держкомтелерадіо неодноразово порушувалася.

В укладених на 2005-2006 роки державних контрактах відсутні вимоги щодо зобов’язання сторін забезпечення приймання-передачі робіт, виконаних за контрактом; обмежене право замовника відмовитися від оплати продукції, якщо вона не відповідає вимогам, встановленим законодавством; не передбачено надання генеральному замовнику акта про виконання державного контракту.

6. Аудит дотримання державними телерадіокомпаніями ліцензійних умов на мовлення у сфері телебачення і радіомовлення

Статтею 22 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” визначено, що Національна рада видає телерадіоорганізаціям на конкурсній основі ліцензії на мовлення, кабельне мовлення, ретрансляцію, проводове (кабельне) мовлення та час мовлення.

В ході аудиту встановлені факти затвердження Держкомтелерадіо у державних контрактах на 2005-2006 роки обсягів державного замовлення за відсутності ліцензії на трансляцію телерадіопрограм, а також понад обсяги, визначені ліцензією.

Так, Держкомтелерадіо при укладанні державних контрактів з ДТРК “Всесвітня служба “УТР”, за відсутності ліцензії на трансляцію телепрограм на Північну та Центральну Америку, включалося до обсягів державного замовлення щорічно по 6570 годин мовлення, загальна фактична вартість трансляції яких склала 2,9 млн. гривень.

Національна радіокомпанія України протягом 2005 року здійснювала мовлення Всесвітньої служби радіо “Україна” (іномовлення) за відсутності ліцензії. Таким чином, фактично протрансльовано передбачені державним контрактом 11607 годин іномовленння, розрахункова вартість трансляції яких у 2005 році склала 6,9 млн. гривень.

Національною телекомпанією України, без відповідної ліцензії Національної ради, протягом 2005 року та 9 місяців 2006 року здійснювалась ретрансляція програм в обсязі 317 годин, загальна вартість послуг з розповсюдження яких склала 1,1 млн. гривень.

Отже, Держкомтелерадіо, в порушення п. 9 ст. 23 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” та ст. 22 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, за відсутності у 5 ДТРК ліцензій на мовлення та в НТКУ – ліцензії на ретрансляцію програм та з перевищенням ліцензійних обсягів, незаконно включено до державних контрактів на 2005 та 2006 роки і фактично профінансовано трансляцію 43075 годин телерадіопрограм на загальну суму 15,4 млн. гривень.

Статтею 8 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (у редакції від 12.01.2006, яка набрала чинності 03.03.2006) визначено, що один суб’єкт господарювання може мати лише одну ліцензію на наземне ефірне мовлення у кожному територіальному сегменті телерадіоінформаційного ринку.

В ході аудиту встановлено, що обласним державним ТРК видавалися дві та більше ліцензій на один вид мовлення з різними програмними концепціями мовлення. Наприклад:

·  Державній організації “Київська державна регіональна телерадіокомпанія” видано 4 ліцензії у 2004, 2005, 2006 з обсягом телемовлення, відповідно, 12, 24, 24 год та програмною концепцією 12, 24, 24 год з терміном дії до 2011, 2012, 2013, 2016 років;

·  Одеській ОДТРК видано 3 ліцензії у 2003, 2005, 2006 з обсягом мовлення, відповідно, 12, 24, 24 год та програмною концепцією 9 год 40 хв, 24 год, 24 год з терміном дії до 2010, 2012, 2013 років.

Таким чином, наявність в ОДТРК трьох і більше програмних концепцій мовлення суперечила вимогам ст. 8 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (у редакції, чинній від 03.03.2006), і свідчить про неналежний контроль з боку Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за дотриманням ОДТРК вимог Закону України “Про телебачення і радіомовлення”. В результаті, існуюча система формування програмної концепції не забезпечувала об’єктивного однозначного контролю (оцінки) за обсягами жанрового наповнення.

Слід зазначити, що форма державного контракту, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 918, щодо жанрового спрямування телевізійних та радіопередач, не відповідала програмній концепції, що є невід’ємним додатком до ліцензії на мовлення, виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.

Так, згідно з ліцензією, передачі поділяються на: інформаційні, культурологічні, просвітницькі, розважальні, дитячі та інші. При цьому у формі державного контракту передбачено розподіл на: інформаційні, суспільно-політичні, художні, передачі для дітей та юнацтва, освітні, спортивні та інші передачі.

Внаслідок невідповідності розподілу передач в ліцензіях та державних контрактах, за відсутності критеріїв щодо їх порівняння, неможливо було перевірити дотримання ліцензійних умов у частині жанрового спрямування телевізійних та радіопередач.

7. Аналіз факторів, що впливають на якість надання послуг з трансляції телевізійних та радіопрограм

Одним із головних факторів надання якісних послуг з трансляції телерадіопрограм є дотримання вимог стандартів у галузі телебачення і радіомовлення.

Станом на 01.01.2007 у цій сфері в Україні було зареєстровано і діяло 29 національних та міждержавних стандартів.

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” у редакції від 15.05.2003, що діяла до 03.03.2005, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення визначала стандарти та норми технічної якості телерадіопрограм та обладнання. Проте, у зв’язку із скасуванням з березня 2005 такої функції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, контроль за дотриманням правил використання каналів мовлення та дотримання технічних параметрів, не здійснювався.

Не здійснювався він у цій сфері і з боку Держспоживстандарту України^*, оскільки, згідно з довідкою Держспоживстандарту, об’єкти галузі телебачення і радіомовлення не входять до переліку об’єктів державного нагляду.

^*На який, відповідно до ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України від 08.04.93 № 30-93, покладено державний нагляд за додержанням стандартів і норм, пов’язаних з якістю продукції.

Таким чином, контроль за дотриманням вимог стандартів у галузі телебачення і радіомовлення, та, відповідно, за якістю наданих телекомунікаційних послуг з трансляції телерадіопрограм, з березня 2005 року не провадився.

В ході аудиту встановлено, що на якість надання ефірних послуг значно впливає стан технічного обладнання ДТРК, яке застосовується для трансляції телерадіопрограм.

Наприклад, стан обладнання Миколаївської ОДТРК не дозволяв забезпечити якісний процес трансляції програм телерадіокомпанії. При здійсненні випуску програм спостерігалася низька якість зображення та звукового супроводу, робота обладнання приводила інколи до браку при видачі програм. Обладнання радіомовлення не замінювалося з 1980 року, фізично зношене та застаріле, відпрацювало більше двох термінів експлуатації.

За результатами проведеного дослідження стану технічно-виробничої бази Донецької ОДТРК встановлено, що хоча технічна база ОДТРК достатньо потужна для виробництва та трансляції телерадіопрограм згідно з ліцензійним обсягом мовлення, станом на 01.10.2006, її залишкова вартість складала 165 тис. грн., при цьому відсоток зношеності основних засобів становив 98,3.

Тобто, стан виробничо-технічного обладнання характеризувався майже повним фізичним зносом та моральною застарілістю і негативно впливав на якість надання послуг з трансляції телерадіопрограм.

8. Аудит ефективності управління коштами

8.1. Порядок планування видатків

Відповідно до доведених Мінфіном граничних обсягів видатків Держкомтелерадіо України були сформовані бюджетні запити за бюджетною програмою “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, згідно з якими видатки державного бюджету України на 2005 рік визначені в сумі 48,1 млн. грн. (у т.ч. за загальним фондом – 43,6 млн. грн., спеціальним – 4,5 млн. грн.) та на 2006 рік – в сумі 53,3 млн. грн. (у т.ч. за загальним фондом – 48,8 млн. грн., спеціальним – 4,5 млн. гривень).

Варто відмітити, що на покриття витрат, пов’язаних з отриманням послуг з трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб протягом 2005-2006 років, Держкомтелерадіо України затверджувалися видатки спеціального фонду за бюджетною програмою “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб” (у тому числі трансляція реклами) щорічно на рівні 4,5  млн. грн., що складало лише 8,4 відс. від загальної суми затверджених видатків.

В ході аудиту встановлено, що планування видатків не супроводжувалося проведенням детальних розрахунків та економічних обгрунтувань^*, оскільки потреба коштів для виконання бюджетної програми “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, визначена Держкомтелерадіо України у сумі 17,7 млн. грн. на 2005 рік та 54,9 млн. грн. – на 2006, не підтверджена відповідними розрахунками.

^*П.п. 22, 29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228.

Крім того, планування видатків за бюджетною програмою “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, на загальну суму 9,4 млн. грн., у 2005-2006 роках проводилося з бюджетними правопорушеннями.

В порушення п.17 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ та наказу Мінфіну^* до проектів кошторисів були включені обсяги надходжень до спеціального фонду на 2005 рік у сумі 4,6 млн. грн., на 2006 рік – 4,8 млн. грн. без відповідних розрахунків за кожним джерелом доходів.

^*Від 28.01.2002 № 57 “Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету”.

Не вносились зміни до спеціального фонду кошторису, що є порушенням п. 49 зазначеного Порядку, обсяг фактичних надходжень телерадіокомпаній у 2005 році за спеціальним фондом, з урахуванням залишку на початок року, перевищував обсяг затверджених видатків на 0,1 млн. гривень.

Зокрема, внаслідок цього порушення обсяг фактичних надходжень 14 ДТРК був менший від кошторисних призначень на 96 тис. грн., а по 6 ДТРК – перевищував їх на 194 тис. гривень.

Законами України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та “Про Державний бюджет України на 2006 рік” за бюджетною програмою “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, затверджені бюджетні призначення (видатки споживання) за кодом економічної класифікації видатків 1139 “Оплата інших послуг та інші видатки” у сумі 48,1 млн. грн. та 53,3 млн. грн., відповідно.

Забезпеченість коштами згідно з визначеною Комітетом потребою за бюджетною програмою “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб” у 2005 та 2006 роках, наведено у діаграмі 1.

Діаграма 1

Аналіз даних показує, що у 2005 році, при загальній забезпеченості коштами відповідно до потреби на 24 відс., окремі телерадіокомпанії були забезпечені на 103 – 202 відс., а інші – на 14 – 98 відсотків. У 2006 році склалася аналогічна ситуація: забезпеченість коштами за бюджетною програмою – 38 відс., окремі телерадіокомпанії були забезпечені на 100-209 відс., інші – на 12 – 98 відсотків. Також звертає на себе увагу факт затвердження в кошторисі на 2006 рік НТКУ видатків на трансляцію в сумі меншій на 7,9 млн. грн., ніж у 2005 році.

Практика затвердження окремим ДТРК кошторисних призначень у розмірах значно менших, ніж є у цьому потреба (від 11 до 50 відс.) за умови надання переваги іншим ДТРК (забезпеченість яких становить 100-209 відс.), ставить під загрозу виконання державного замовлення, оскільки може призвести до відключення операторами зв’язку технічних засобів, задіяних в трансляції телерадіоп-рограм, вироблених для державних потреб.

Так, Миколаївською ОДТРК у 2005 році при виділеному обсязі асигнувань до потреби у 17,4 відс. проведено оплату за трансляцію лише передавачів м. Миколаєва, забезпечення трансляцій телепрограм у інших 13 населених пунктах стало можливим лише після виділення коштів з обласного бюджету.

8.2. Стан фінансування та використання коштів державного бюджету на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб у 2005 та за 9 місяців 2006 року

У 2005 році через органи Держказначейства профінансовані видатки Держкомтелерадіо України за бюджетною програмою “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб” на 100 відс. від затверджених бюджетних призначень (54,8 млн. гривень). За 9 місяців 2006 року – на 57 відс. від запланованих видатків на 2006 рік з урахуванням внесених змін (48,8 млн. грн.) та на 83,8 відс. від плану на 9 місяців 2006 року.

За даними зведених звітів Держкомтелерадіо України, на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб, у 2005 році за загальним фондом використано 53,7  млн. грн. (98 відс. від затверджених кошторисних призначень з урахуванням внесених змін) та за 9 місяців 2006 року – 27,8 млн. гривень.

З цією ж метою за спеціальним фондом на 2005 рік затверджено (із змінами) – 3,3 млн. грн., використано – 3,2 млн. грн.; на 2006 рік затверджено із змінами – 3,4 млн. грн., використано за 9 місяців 2006 року – 2,1  млн. грн. або 61,2 відсотка.

Таким чином, в цілому, Держкомтелерадіо України, за бюджетною програмою “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, операторам зв’язку у 2005 році сплачено 56,9 млн. грн. або 27,5 відс. від потреби, за 9 місяців 2006 року – 29,9 млн. грн. або 20,8 відс. від потреби на 2006 рік.

Основним джерелом доходів спеціального фонду ДТРК, направленого на покриття витрат, пов’язаних з організацією та наданням послуг з трансляції телерадіопрограм за бюджетною програмою “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, є доходи від трансляції реклами^*.

^*Постанова Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 № 659 “Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання”.

Протягом 2005 року та 9 місяців 2006, 14 ТРК отримано на рахунки спеціального фонду доходи від розміщення (трансляції) реклами у сумі 72,3 млн. гривень. Однак ці кошти надходили на спеціальні рахунки ТРК за іншими бюджетними програмами, ніж “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”. Про це, зокрема, свідчить такий факт: 11 телерадіокомпаніями з 30, реєстраційні рахунки за спеціальним фондом, відкриті на виконання бюджетної програми “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, не використовувалися зовсім, а на рахунки 19 ТРК доходи від надання послуг з розміщення (трансляції) реклами надходили частково.

Такі дії ТРК призвели до заниження у відповідному періоді доходної частини спеціального фонду за бюджетною програмою “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб” на 72,3 млн. грн. та бюджетного правопорушення^*.

^*Порушено вимоги ст.13 Бюджетного кодексу та постанови Кабінету Міністрів України № 659.

Всупереч вимогам законів про державний бюджет України на 2005-2006 роки та постанов Кабінету Міністрів України від 18.08.2005 року № 779 та від 05.04.2006 року № 426 “Про порядок використання коштів державного бюджету для трансляції телерадіопро-грам, вироблених для державних потреб”, покриття витрат за послуги, надані ОРТПЦ Концерну РРТ з трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб, у сумі 11,1 млн. грн., здійснені ДТРК за рахунок інших бюджетних програм, таких як: “Виробництво телерадіопрограм для державних потреб” та “Заходи з розвитку супутникового мовлення”.

Так, Львівською, Харківською, Волинською та Запорізькою ОДТРК, за трансляцію телерадіопрограм, ОРТПЦ Концерну РРТ здійснено оплату за рахунок коштів спеціального фонду бюджетної програми “Виробництво телерадіопрограм для державних потреб” на загальну суму 69 тис. гривень.

Аудитом встановлено, що Державним комітетом телебачення і радіомовлення України внаслідок невідображення планових показників у звітах про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами, до органів Державного казначейства подані недостовірні дані на суму 1,4 млн. грн., чим порушено вимоги п. 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ^*, і є бюджетним правопорушенням.

^*Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228.

Внаслідок невиконання вимог ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” двома телерадіокомпаніями (Одеською і Миколаївською ОДТРК) допущено викривлення фінансової звітності про заборгованість бюджетних установ. Так, за 9 місяців 2006 року приховано кредиторську заборгованість за загальним фондом у сумі 101,3 тис. грн.^*, що є бюджетним правопорушенням.

^*Зустрічною перевіркою Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення Мінтрансзв’язку України встановлено, що станом на 01.10.2006 рік в Концерні РРТ рахується дебіторська заборгованість за державними телерадіокомпаніями у сумі 23,1 млн. грн. (яка виникла у 2001-2004 роках), у тому числі, має місце безнадійна дебіторська заборгованість у сумі 19,3 млн. гривень.

Всупереч вимогам Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2005 року № 779 “Про порядок використання коштів державного бюджету для трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, Київською ДРТРК у 2005 році здійснено оплату послуг з комутації телерадіопрограм (які є витратами на виробництво) за рахунок бюджетних асигнувань програми “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб” в загальній сумі 10,4 тис. гривень.

В ході аудиту встановлено, що, в порушення вимог статті 2 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” та вищезазначеної постанови № 779, визначення виконавця державного замовлення на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб у 2005 році, здійснювалося державними ТРК без проведення тендерної процедури, внаслідок чого кошти у сумі 53,7 млн. грн. використані з бюджетним правопорушенням.

Слід зазначити, що у 2005 році за бюджетною програмою “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, до державного бюджету вилучено кошти у сумі 1,1 млн. грн., які знаходились на реєстраційних рахунках телерадіокомпаній, що є неефективним управлінням коштами державного бюджету.

В порушення п. 3 ст. 21 Бюджетного кодексу телерадіокомпаніями у 2005 році здійснювалось приховане кредитування підприємств недержавної форми власності шляхом відволікання коштів у дебіторську заборгованість: за загальним фондом у сумі 25,5 тис. грн., що є неефективним використанням; за спеціальним фондом вчасно не отримано доходів за надані послуги з трансляції реклами у сумі 31,1 тис. грн., що є неефективним управлінням коштами державного бюджету.

Волинською ОДТРК та Севастопольською РДТРК безпідставно завищено вартість виконаних робіт та, відповідно, перераховано операторам зв’язку кошти загального фонду за бюджетною програмою “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб” у сумі 28,4 тис. грн., чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 918 “Про затвердження Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм-, що є неефективним використанням.

Колегія Рахункової палати, за результатами розгляду матеріалів перевірки, зробила наступні висновки:

1. Відсутність протягом 8 років концепції розвитку телерадіоінформаційного простору України (1997-2005) призвела до хаотичного розвитку як державних, так і комерційних телерадіомереж, і загальмувала процес модернізації та запровадження новітніх технологій. Мережі обласних державних телерадіокомпаній мали різний відсоток покриття території областей (від 20 до 80 відс.), а Автономна Республіка Крим, Івано-Франківська, Львівська, Сумська та інші обласні державні телерадіокомпанії взагалі не мали власних мереж ефірного наземного радіомовлення. Як результат, не реалізується конституційне право людини на отримання інформації.

2. Діюча система планування та використання коштів державного бюджету на трансляцію телерадіопрограм не відповідає порядку формування та виконання державного замовлення, передбаченого Законами України “Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб”, “Про телебачення і радіомовлення”, є неефективною та свідчить про існування суттєвих недоліків у функціонуванні механізму державного замовлення.

3. Держкомтелерадіо України, як генеральний державний замовник на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб, не забезпечив належний рівень планування видатків та здійснення контролю за виконанням держзамовлення, що призвело до бюджетних правопорушень при плануванні у кошторисах видатків на 2005-2006 роки на загальну суму 9,4 млн. грн. та порушень у використанні коштів державного бюджету в загальній сумі 42,8 млн. грн. (у т.ч. з бюджетними правопорушеннями – 41,6 млн. грн.; неефективно – 0,05 млн. грн.; неефективне управління коштами – 1,1 млн. гривень). Тобто, кожна друга гривня використана з бюджетними правопорушеннями.

4. Всупереч вимогам статті 13 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, згідно з якою державні телерадіоорганізації є державними підприємствами, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України тільки через державне замовлення, станом на 01.01.2007 організаційно-правовий статус державних телерадіокомпаній не було змінено. Вони залишилися бюджетними установами і утримувалися за рахунок коштів Державного бюджету України, внаслідок чого порядок формування та розміщення державного замовлення базувався не на принципах фінансування державного замовлення, а на засадах утримання державних телерадіокомпаній.

5. В Україні законодавчо не визначено пріоритети державного телебачення і радіомовлення, не знайдено інтегрованого засобу впровадження державної інформаційної політики у сучасному інформаційному телерадіопросторі. Однією з причин такого стану була відсутність співпраці між Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, як єдиного державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, та Держкомтелерадіо України, як генерального замовника послуг з трансляції телерадіопрограм. Державне телерадіомовлення являло собою розпорошену систему, мовлення здійснювалося без належної координації програмної політики його суб’єктів. Оптимізація системи надання інформаційних послуг, у т.ч. на розповсюдження (трансляцію) телерадіопрограм як у 2005, так і у 2006 роках, Держкомтелерадіо практично не проводилася, внаслідок чого частка державного сектору телебачення і радіомовлення в телеінформаційному просторі України, за даними Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, становила лише 2,9 відс., при тому, що в зарубіжному просторі частка некомерційного телебачення становить від 20 до 40 відсотків.

6. Через неналежний контроль з боку Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, всупереч ст. 38 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” та ст.19 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, протягом 11 років відсутній повноцінний Державний реєстр телерадіоорганізацій України. Наявна модель Державного реєстру не відповідала затвердженим Національною радою Правилам його ведення і потребувала доопрацювання, у зв’язку з чим єдиний банк даних телерадіоорганізацій України був неповним.

7. Відсутність контролю з боку Держкомтелерадіо за належним виконанням державного замовлення призвела до використання частини ефірного часу, виділеного в рамках державного замовлення, на показ рекламної продукції, за трансляцію якої у 2006 році за рахунок коштів загального фонду державного бюджету сплачено 0,4 млн. гривень.

8. В порушення п. 9 ст. 23 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” та ст. 22 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, за відсутності у 5 державних телерадіокомпаній ліцензій на теле- і радіомовлення та з перевищенням ліцензійних обсягів, Державним комітетом телебачення і радіомовлення України незаконно включено до державних контрактів на 2005 та 2006 роки і фактично профінансовано трансляцію телерадіопрограм в кількості 43075 годин на загальну суму 15,4 млн. гривень.

9. Держкомтелерадіо у 2005-2006 роках не забезпечено єдиного підходу до формування обсягів державного замовлення та їх доведення державним телерадіокомпаніям. При максимальному ліцензійному обсязі телевізійного та радіомовлення 24 години на добу, обсяги телемовлення обласних і регіональних державних телерадіокомпаній фактично не перевищували 14 годин; обсяги радіомовлення, відповідно, 17 годин.

Крім того, розподіл годин мовлення на трансляцію телерадіопрограм між обласними державними телерадіокомпаніями проведено без урахування реальної потреби регіону, внаслідок чого восьми телерадіокомпаніям, понад пропозиції, доведено 33794 години телемовлення та чотирьом – 5176 годин радіомовлення.

10. Чинні договірні тарифи на поширення (трансляцію) програм телебачення і радіомовлення в Україні, у тому числі і на трансляцію телерадіопрограм за державним замовленням, не передбачали державного регулювання і визначалися одноосібно Концерном радіомовлення, радіозв’язку та телебачення. Така практика потребувала постійного уточнення показників державного бюджету у сторону їх збільшення, що негативно впливало на виконання державного замовлення і призводило до зловживань.

11. Форма державного контракту на виконання державного замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм не містила економічних показників, що не відповідає ч. 1 ст. 1 Закону України “Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб” та унеможливлювала здійснення дієвого контролю за виконанням державного замовлення з боку Держкомтелерадіо. Акти про виконання державних контрактів у 2005-2006 роках телерадіокомпаніями не складалися, чим порушено п. 16 Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм.

12. Неналежний контроль з боку Держспоживстандарту України, як центрального органу виконавчої влади у сфері технічного регулювання і споживчої політики, призвів до відсутності протягом 13 років (1993-2006) у переліку об’єктів державного нагляду галузі телебачення і радіомовлення, внаслідок чого дотримання вимог стандартів у сфері телебачення і радіомовлення, а, відповідно, і за якістю наданих телекомунікаційних послуг з трансляції телерадіопрограм, на сьогодні, не здійснюється.

Рахункова Палата України