Не ходіть, діти, в Абхазію гулять
Літній відпочинок ледь не коштував молодому подружжю волі: їх засудили і оштрафували у грузинському місті Батумі за порушення правил входження на окуповані території. Українські туристи зазнали кримінального переслідування тільки через те, що перебували на території Абхазії. Українські правозахисники і вимагають від грузинської влади вибачитись перед потерпілими за принизливе ставлення і зробити законодавство щодо свободи пересування ліберальнішим.
Море, гірські пейзажи та кавказька кухня. Марія з Богданом свою літню відпустку спланували ретельно та заздалегідь. Молодята відправилися відпочивати у російський Адлер, звідки до мальовничої Абхазії – рукою подати. Тому шансу побачити серце кавказької природи вони не впустили, а відтак з Адлеру рушили до Абхазії. Там уже народився новий екскурсійний маршрут – з Сухумі прокататися ракетою морем ще й до Аджарії. Молоді люди пройшли законний митний контроль, абхази пробили їм паспорти дорогою і туди, і назад, і наступного ж дня Марія з Богданом відправилися до Батумі. Там на них і чекала несподіванка – і зовсім не з приємних. Замість занурення у грузинську культуру молодятам довелося сидіти в чотирьох стінах… місцевого ізолятору. В Батумі в українців відібрали паспорти та відправили на триденний допит. Після чого – засудили та оштрафували.
– Вони абсолютно легально в’їхали: їх оглядали, прикордонники їх пропустили. Звісно, після цього формально людина вже є відповідальною перед грузинським Кримінальним кодексом, але ситуація, що склалася, є просто абсурдною, – каже адвокат Олег Левицький.
У Бутумі Марію із Богданом одразу поставили перед жорстким вибором: або визнання вини за те, що молоді люди ніби-то порушили правила входження на окуповані території, та штраф по три тисячі доларів з кожного, або ж 5 років позбавлення волі.
– Вони так і сказали: сидітимете п`ять років або сплачуєте штраф – і йдіть на всі чотири сторони, – розповідає голова правління Інституту «Республіка» Володимир Чемирис. – Вони і сплатили.
Адвокат Олег Левицький такий випадок називає безглуздим та безпрецендентним навіть для світової юридичної практики: “Грузинські правоохоронці дуже дивно сформулювали склад цього «злочину». Це просто абсурд і нісенітниця! Молодята просто потрапили у таке прикре непорозуміння, а Грузія у свою чергу за їх кошт наповнила собі бюджет, адже ніякої небезпеки або шкоди вони не завдали ані Грузії, ані Абхазії“.
28 липня Батумський міський суд визнав двох раніше несудимих громадян України винними у вчиненні злочину, передбаченого п. 2 ст. 322 Кримінального кодексу Грузії «групове порушення правил входження на окуповані території», із присудженням кожному до сплати штрафу у 5 тисяч ларі. При цьому суд навіть не розглядав справу по суті: він просто затвердив процесуальну угоду між прокурором і підсудними.
Ця принизлива сплата штрафу відбувалася, за свідченням самих туристів, під конвойним супроводом, після процедури – молодих людей передали до рук українського консула.
– Чому, якщо туристи порушили дійсно порушили грузинські закони, їх так легко відпустили прямо з залу засідань, а не депортували? – дивується адвокат.
Доктор юридичних наук Олександр Мережко цей інцидент також назвав дивним, адже Грузія підписувала з Україною “Договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу”, однак, м’яко кажучи, діяла в даному випадку відверто поза ним: українських туристів три доби утримували в жахливих умовах.
Цю справу Олександр Мережко називає складною, адже, аби досягти порозуміння, доведеться переконати Грузію документально. На його думку, варто нагадати грузинській стороні про ст. 12 Пакту про політичні права людини 1966 року (Грузія бере у ньому участь),Європейської конвенції з прав людини 1950 року (Україна та Грузія – члени Ради Європи). “Щоправда, про свободу пересування там не йдеться, але там є стаття 3, яка забороняє принизливе для гідності поводження”, – каже Мережко. Крім того, за його словами, МЗС України та українське посольство в Грузії зобов’язані захищати права українців. “Від них також варто вимагати відповіді щодо того, як вони захищали своїх співвітчизників! Наприклад, де нота протесту проти такого варварського ставлення?!”, – зауважує він.
Погоджується з такою постановкою питання і юрист Олег Левицький: “Розумію, що порушувати та вирішувати ці питання має українська влада (МЗС і той-таки батумський консул), але, боюся, що нічого у них не вийде, якщо навіть належним чином поінформувати своїх громадян вони не спроможні“.
Єдина ж заява, яку як офіційну реакцію на цей випадок розповсюдило зовнішнє відомство України ще у серпні – це… звернення до українців з проханням утриматися від відвідування Абхазії та Південної Осетії: “Рекомендуємо утриматися громадянам України від відвідування території Абхазії та Південної Осетії та в’їзду до Грузії через пункти пропуску „Адлер” і „Нижній Зарамаг” на грузинсько-російській ділянці кордону, у зв’язку з прийняттям Грузією Закону „Про окуповані території”, яким забороняється в’їзд на ці території для громадян іноземних держав та осіб без громадянства“.
МЗС рекомендує громадянам України використовувати виключно послуги авіакомпаній для поїздок у Грузію у службових, приватних справах, а також з метою туризму. Для перевезення приватного автотранспорту з України до Грузії рекомендується скористатись поромною переправою за маршрутом Іллічівськ – Поті – Батумі.
Олег Левицький тепер намагатиметься у судовому порядку добитися, щоб повернули кошти, але є юридичні тонкощі. “На жаль, справа навряд чи дійде до Європейського суду, оскільки до юриста потерпілі звернулися на 16 день з відведених європейцями 15-ти. А оскільки держава навряд чи тепер допоможе відновити репутацію раніше несудимих Марії та Богдана, то надія лише на громадські організації“, – каже правозахисник.
Ті, у свою чергу, вже підготували офіційне звернення до грузинської влади. Представники Інституту “Республіка” навіть хочуть публічно зачитати його перед грузинським посольством у Києві. “Ми розуміємо, Грузія – суверенна країна, вона має свою кримінальну політику, але ця політика не повинна суперечити правам людини, зокрема – праву на пересування!” – каже голова правління Інституту “Республіка” Володимир Чемирис. У своєму зверненні громадська організація вимагає від грузинської влади вибачитись за принизливе ставлення перед потерпілими українцями, а також вимагає припинити будь-яке переслідування туристів.
Причиною такої заяви став не тільки випадок з Богданом та Марією: за інформацією представників інституту «Республіка», нині понад два десятки громадян різних країн на підставі “проходження на окуповані території” зазнали кримінального переслідування, при цьому більшість з них і досі перебуває у в’язницях.
“Загалом, за грузинськими даними, є ще 22 особи, які постраждаи через цю норму. Потім в нас зявилася жахлива інформація, що було затримано за цією ж таки статтею капітана турецького судна в водах Абхазії: так йому дали 26 років!” – розповідає Володимир Чемирис.
Тому правозахисники вимагають внести зміни до закону Грузії „Про окуповані території” та Кримінального кодексу Грузії для того, щоб грузинське законодавство відповідало загальноприйнятим нормам права. Зокрема, правозахисники просять скасувати пункт «а» частини 2 статті 322 Кримінального кодексу Грузії «групове порушення правил входження на окуповані території», яка передбачає кримінальне переслідування громадян будь-яких країн світу, які з будь-яких причин (в тому числі і як туристи) перебували на території Абхазії або Південної Осетії і заборону їх в’їзду до Грузії протягом 4 років.
Доки ж тривають правозахисні суперечки та вирішуються юридичні питання, Марія з Богданом уже твердо вирішили: наступного року літню відпустку проведуть в іншому місці, а Кавказ навряд чи колись взагалі відвідують. Він у них тепер викликає найгірші спогади.