Кому потрібна реформа ЖКГ – людині чи олігарху?

Уряд збирається схвалити законопроект «Про загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2008–2012 роки», а також презентувати житлово-комунальну інспекцію, якій доручається моніторити якість послуг у сфері ЖКГ і карати недобросовісних.

Тарифи вирішують все

Як передбачає програма, про яку журналістам розповідав міністр житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко, річний об`єм її бюджетного фінансування планується довести до мільярда гривень, а в цілому, за рахунок залучення кредитів, за чотири роки заплановано для її реалізації використовувати 40 мільярдів. Джерелами фінансування, за словами міністра, «стануть тарифи, бюджетна підтримка, інвестиції при передачі підприємств ЖКГ в концесію або в оренду, а також кредитні ресурси».

Кучеренко не випадково поставив на перше місце тарифи – саме від їх зростання, а також від розміру закладеної в них так званої інвестиційної складової залежатиме успіх реформи. Ні для кого вже не секрет, що при низьких тарифах нічого і сподіватися на приватні інвестиції в цю галузь. Вони можливі тільки в тому випадку, якщо відповідні підприємства стануть привабливими і обіцятимуть власникам прибуток. Програма якраз і будується на новій політиці ціноутворення. Завдяки ій, планують стимулювати і енергозбереження, і ефективне використання ресурсів. «Основне завдання полягає в тому, щоб на кожну гривню бюджетної підтримки залучалося 7–10 гривень приватних інвестицій», – пояснює міністр, але не будує повітряних замків: для повного оновлення ЖКГ, за його словами, потрібно 15-20 років. Хто ж у цьому випадку нестиме відповідальність за її виконання і за витрачені мільярди?

Та все ж у ній є глибокий ринковий сенс: програма реформування ЖКГ розставляє перші віхи, орієнтуючись на які держава буде поступово, але незворотньо виходити з цієї збиткової і політично небезпечної для будь-якого уряду галузі. Тривала і неефективна держприсутність (збитки ЖКГ тільки за 2007 рік, за даними профільного міністерства, перевищують 1,7 млрд. грн.), як уже всім зрозуміло, є не більше ніж атавізмом соціалізму.

Як користуватися кондомініумом

З боку мешканців естафету ЖКГ у держави приймуть об`єднання власників квартир, або кондомініуми, які, за задумом міністерства, повинні поступово взяти на себе функції жеків і прямо або побічно обслуговувати мешканців, піклуватися про справність будівель і всіх їх елементів і, головне – забезпечувати своєчасну оплату послуг (всі останні роки сума заборгованості мешканців не опускається нижче 8 мільярдів гривень).

Іншим стовпом реформ у цій сфері повинні виступити інвестори і банки, чиє завдання профінансувати оновлення інженерних мереж і споруд, та і самого житлового господарства. Ймовірно, саме це повинно повністю змінити зовнішність наших міст.

Чи вийде, запитують скептики. Адже багатьох інвесторів відлякують не стільки навіть невисокі житлово-комунальні тарифи, скільки заковики і лакуни в законодавстві, що ставлять перешкоди будівельникам.

Уяється, що і ця проблема близька до рішення.

Нові підходи до старіння фонду і виселення незгодних

Нещодавно профільний комітет Верховної Ради схвалив законопроект (№2437), який знімає законодавчий блок, що стоїть на шляху намірів реконструювати і модернізувати застарілий житловий фонду. Фішка документа в тому, що тепер мешканців старих будинків судові органи зможуть виселяти без їх згоди.

Більш того, цей законопроект, ініційований Юлією Тимошенко, передбачає абсолютно новий і певною мірою навіть революційний порядок реконструкції “застарілого житлового фонду”. Досі йшлося виключно про житлові будівлі до п`яти поверхів (окрім садибної забудови), які за технічним станом не відповідають сучасним вимогам. Ознаками «старіння» вважалося досягнення граничного терміну експлуатації або знесення основних конструктивних елементів на 60%.

Запропонований урядом новий документ розглядає “застарілий житловий фонд” набагато ширше. У випадку проходження законопроекту через парламент і «благословення» Президентом на «житлові відходи міст» перетворюється будь-яка “сукупність багатоквартирних житлових будинків і об`єктів соціальної інфраструктури (нежилий фонд) всіх форм власності, які не відповідають сучасним архітектурно-планувальним і санітарно-гігієнічним вимогам, а за технічним станом – експлуатаційним вимогам”. Крім того, згідно з законопроектом, до застарілого житлового фонду можуть бути прирівняні також і не застарілі будинки, якщо вони розташовані “у межах території комплексної забудови, реконструкції кварталу (мікрорайону) і ускладнюють реалізацію такої забудови”.

Автори законопроекту передбачають, що будинок можна ставити під знесення за умови, що забудовник (девелопер) представить варіант комплексної забудови, схвалений містобудівною комісією, який одержав дозволи відповідних інстанцій. Зробити це можна буде навіть у тому випадку, якщо це багатоповерховий, нещодавно побудований і цілком комфортабельний будинок.

А як же права людини?

У нинішніх умовах такий підхід може обернутися як активними протестами місцевого населення, так і пасивним, включаючи гальмування судових процесів, опором окремих власників житла, які з тих або інших причин не погоджуються із запропонованими умовами відселення. На цей випадок законопроект №2437 передбачає нову процедуру звільнення “застарілого фонду”. Вона явно спрощена на користь девелоперів. Якщо більше 60% власників житлових і нежилих приміщень будинку погоджуються на переїзд, то незгодних можуть виселяти за рішенням суду в примусовому порядку. Враховуючи фінансові можливості забудовників, за судом діло не стане. Більш того, над незгодними нависає ще і додаткова загроза. Адже у разі перемоги в суді девелопер, який зазнав збитків у результаті втрати темпу робіт, може вимагати компенсації за втрачений прибуток. І закон буде на його боці.

Але, як пам`ятаємо, Конституція називає приватну власність священною і недоторканною.

Отже, схоже, названий законопроект дещо навіть виходить за межі прав людини і громадянина і за грань суспільних потреб, орієнтуючись в першу чергу на крупний і навіть олігархічний капітал, що профінансував свого часу успіхи певної політичної сили і тепер, з наближенням чи то поза-, чи то чергових виборів, вимагає дивідендів. Як же його не задовольнити, якщо вже найближчим часом гроші будуть знову потрібні? Крім того, новий закон дозволяє уряду підтягти до себе і «чужих» олігархів, які із задоволенням скористаються наданими можливостями в перекроюванні міського середовища.

Втім, додатковий штрих у ці можливості може внести ще і законопроект №0883 “Про внесення змін до деяких законів України про сприяння будівництву”, який зараз розглядається в профільному парламентському комітеті. У ньому мають бути прописані правила проведення громадських слухань. Але чи можна буде з їх допомогою точно встановити відсоток людей, які висловилися «за» або «проти»? І як виключити в цьому випадку корупційні чи інші незаконні дії забудовників, яким під силу успішно для себе провести будь-які збори?

Але мати хоч якісь правила завжди краще, ніж не мати жодних. Тому є небезпека того, що цей закон так і не прийде на допомогу закону №2437. Без правил, тобто в каламутній воді, працювати і витягувати з будь-якої справи власний інтерес, звичайно ж, легше.

Отже схвалення згаданих законопроектів може стати Пірровою перемогою у невідкладній і суперважливій справі реформування ЖКГ. Порушуючи конституційні права громадян (не виключено, що Конституційний суд цього не помітить), автори названих, в основному корисних, законопроектів можуть спровокувати в країні чергову хвилю соціальної напруги. А під цю «музику» реформи взагалі не йдуть…