“Кімната вся була залита кров’ю” — на Київщині жінка тричі ховала 10-річну доньку

З початком повномасштабного вторгнення Українська Гельсінська спілка з прав людини почала документувати воєнні злочини росіян в межах ініціативи «Трибунал для Путіна», щоб притягнути винних до відповідальності. Щодня документатори УГСПЛ фіксують жахливі розповіді людей, про які не можна мовчати. Одна з таких — історія родини Столюк з села Шибене на Київщині. Під час окупації 10-річну доньку Любові Столюк убило снарядом, а рідного брата Миколу поранило в голову. 

Смертельний обстріл

Перші вибухи від повномасштабного вторгнення росіян Любов Столюк зустріла в рідному селі Бучанського району. Гучні звуки війни сильно перелякали дітей — 10-річна Настя увесь день не відходила від мами. Переживала Любов за психологічний стан 21-річної Маші, яка з дитинства має особливості розвитку — відсталість з проявою аутизму. Будь-яка зміна звичної обстановки може викликати в дівчини непередбачувані реакції. А тут — війна… 

Увечері першого дня матір з дітьми вирішила тимчасово перебратися жити на іншу вулицю села — до рідного брата. На наступний день звідти вони спостерігали як селом рухаються колони ворожої техніки. Якби ж жінка тільки знала, що за тиждень на цій вулиці росіяни влаштують справжнє пекло. 

— Першого березня я посадила, погодувала дітей. Коли чуємо – наче петарди стріляють. Ще й брат каже: «Якийсь дурачок стріляє петардами, коли колони йдуть». Ми глянули у вікно – і побачили, що летять вогники, – розповідає Любов. – Брат кричить: «На підлогу всі!». Настінька попереду побігла і не лягла. Вона сіла під стінку. Ми всі заховалися в кімнату, бо звичайно ми ховалися у погреб, а це – не розумію, чому ми не полізли туди. Думали, що там кімната найбільше захищена, просто не чекали, що з цього боку будуть бомбити. Почула свист: залетіло щось у хату. Навіть вуха прикрила. Брата вже поранило, він почав кричати: «У погреб!». 

Микола та Любов схопили старшу дочку Машу і потягли з потрощеної хати. Коли ж сховали її в погріб, виявилось, що молодша за дорослими не побігла. Жінка позвала Настю, але дитина не відреагувала. Любов потягнула дівчинку до себе. Та була смертельно поранена.

— По моїй руці потекло гаряче, я зразу зрозуміла, що це кров. І давай кричати: «Настю вбили!». Їй влучило у праву скроню і повністю мізки вийшли назовні, — згадує жінка. —  Після ми всі вже в погріб вскочили, і сиділи там. Чули, як ішли солдати по вулиці і стріляли вже з автомата по хатах, дострілювали.

Миколу поранило в голову тим же снарядом, що вбив дівчинку. Від удару права і ліва частини тім’яної кістки розійшлися на кілька сантиметрів. Отримати професійну медичну допомогу через окупацію чоловік не міг. Обробили рану як могли.

— Гуло в голові до того, що не можна було витримати. Ночами спати було неможливо, бо видавлювало очі. Дуже боліло, навіть не допомагав «Німесил», —  ділиться чоловік. —  Ще зір  сильно впав, бувають головні болі. Та після того я нікуди не звертався.  

Три похорони

Після смертельного обстрілу родина Столюк не могла більше залишатися вдома. Це було небезпечно. Та й там все нагадувало про смерть дитини.

— Вся кімната була залита кров’ю, обляпана. Знаєте, поки ще повимивали… — пояснює Микола. 

Родина вирушила на дачі, де їх прихистили знайомі. За декілька днів до них навідались російські військові.

— Вони шукали «именно маму убитой девочки». Їм уже сказали, що загинула дитина. Військові почали вибачатися: «Мы приносим извинения, мы этого не хотели, нас спровоцировали. Ваша девочка погибла по вине ваших же людей. Если бы нас не спровоцировали, этого не было бы. Ваши люди просто не ожидали, что мы дадим ответку». Це їхні були слова, — каже Любов. — Потім уже пройшов час, вони на другий день знову до нас прийшли, привели лікаря — бо ми сказали, що брата поранили. Вони привели медика, ще допомогу пропонували з похованням. 

Але тіло дитини не одразу змогли поховати на кладовищі — там стояли танки. 

— Першого березня вночі хлопці забрали його, бо зразу ж не можна було. Вночі на тачці привезли, вмотали в ковдру, і привезли на дачу. А вже вранці ми повезли її ховати. Дійшли до колгоспу, як почало бахкати, стріляти. І дядя Саша каже: «Ні, туди не йдем. Давайте поховаємо тут, а потім перехороните», — згадує Микола.

Зрештою Настю ховали три рази. Останній — після ексгумації.

— Коли в нас з Києва була прокуратура, сказали, що можливо прийдеться Настю ще раз відкопувати, — розповідає жінка. — Я сказала, що можуть зразу мене з нею й закопати. Ну ви собі уявляєте — четвертий раз дитя побачу? Я дзвонила слідчому, питала про це, вона сказала, що запит повинна робити прокуратура або суд. То оце, щоб не прийшлося одкопувати Настю четвертий раз… 

З початку повномасштабного вторгнення, в рамках ініціативи Т4Р, задокументувано понад 21 тисячу воєнних злочинів Росії проти України. Всі дані документатори вносять в загальну базу, яка оновлюється щодня.

Якщо ви стали свідком воєнних злочинів, розкажіть нам про побачене в деталях. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі. Напишіть нам на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й ми з вами зв’яжемося.

Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим внаслідок війни Росії проти України. Ми працюємо в 18 областях країни. Щоб дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.

 Мережа громадських приймалень УГСПЛ надає допомогу постраждалим від війни за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. 

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.