Інтерв’ю із Сергієм Смірновим, Human Rights Online (Росія)

Сергій Смірнов (1973), отримав освіту геофізика, живе у Москві. Він є координатором групи “Мережа із захисту прав людини” від часу її заснування у 1997 році. Свою кар’єру в НУО він розпочав ще 1992 року як перекладач у Московському дослідницькому центрі з прав людини. У 1993 році він ініціював програму “Інформаційна мережа з прав людини” щодо будування суттєвої комп’ютеризованої мережі груп із прав людини по всій Росії. Він розповсюджував комп’ютерне обладнання для більше, ніж 40 груп із прав людини Росії з різних регіонів країни та провів велику кількість технічних семінарів. Більше того, він редагував бюлетень “Права людини в Росії” з 1994 до 1997 рік. У 1996 році разом із колегами з Рязані він створив веб-сторінку Права людини он-лайн, яка до цього часу є величезним джерелом інформації про права людини в Росії. З 198 року він працює над питаннями цифрових прав, включаючи приватність он-лайн.

– Сергію, ви можете розповісти про Мережу із захисту прав людини?

“Мережа із захисту прав людини – це невелика неполітична неприбуткова громадська організація, заснована 1997 року. Її загальною метою є розбудова громадянського суспільства в Росії, де права людини є фундаментальними цінностями. Зокрема, ми поширюємо матеріали про права людини в мережі Інтернет і ми забезпечуємо підтримкою цікаві проекти, ініційовані місцевими групами з прав людини. Проекти Мережі із захисту прав людини підтримуються різноманітними фондами, включно (але не обмежуючись) із Фондом Форда, National Endowment for Democracy та іншими. Мережа із захисту прав людини тепер відіграє важливу роль, забезпечуючи технічною та інформаційною підтримкою спільноту захисту прав людини Росії. Більшість із наших заходів є он-лайновими. Наприклад, у 2003 та 2004 роках ми проводили кампанії, де веб-майстри змінювали головні сторінки своїх сайтів на чорну “меморіальну” сторінку та розміщували зображення свічки як знак суму та протесту проти триваючої війни у Чечні. Серед цих заходів, які ми проводили, були дві міжнародні конференції “Перспектива на майбутнє” (у 2000 та 2002 роках, присвячена кібер-правам), а також численні семінари, робочі групи та дискусії щодо публічних кампаній, роботи у мережі та інформаційної безпеки. Крім того, Мережа із захисту прав людини видала два звіти про ситуацію у сфері приватності в Росії та багато статей на цю тему.”

– Як ви вважаєте, яка проблема вимагає уваги щодо захисту прав людини, зокрема, цифрових прав людини?

Найбільшою проблемою є байдужість громадян Росії до своїх прав , “правовий нігілізм”. Якщо говорити про цифрові права, зокрема приватність, багато людей (включно з деякими нашими колегами) відповідають “Мене не цікавить, чи хтось читає мої персональні дані, оскільки мені немає, що приховувати” або “У вас немає жодного шансу захистити свої права у цій країні.” Іншою великою проблемою є зростаючий тиск влади та брак популярності груп із захисту прав людини у російському суспільстві загалом, можливо, частково завдяки маргінальним та радикальним традиціям спільноти захисту прав людини.”

-У західних медіа політику Президента Путіна вважають зростаючим авторитаризмом із сильним впливом на свободу слова. Ваша робота змінилась з часу як Президент Путін прийшов до влади?

-“Я не можу сказати, що Мережа із захисту прав людини особисто відчуває шок чи переслідування. Проте є прямі ознаки, що діяльність, пов’язана із захистом прав людини у цій країні ускладнилась.”

“Міністр науки та освіти Росії припустив протягом конференції у Кіото у листопаді 2004 року, що інтернет-доступ є небезпечним для пересічних громадян і що “уряд несе відповідальність за контроль над використанням наукових технологій, мережею Інтернет включно.”

“Це була малозрозуміла мова. Міністр одразу був атакований російськими медіа та інтернет спільнотою та надав пояснення. Загалом, ми не сприйняли це як спрямовану спробу оголосити про контроль влади над Інтернет.”

– Зовсім нещодавно у статті Times від 30 квітня 2005 року з’явилось повідомлення, що представник служби безпеки Росії, ФСБ, вимогам більшого контролю у мережі Інтернет на зустрічі з Вищою палатою парламенту. Як зазначав пан Фролов, нові норми регулювання є необхідними, щоб зупинити розповсюдження екстремістських ідей. Він також сказав, що ФСБ повинна отримати доступ до баз даних телефонних компаній та інформації на сайтах, яка є доступною для абонентів, крім того, введення обов’язкової реєстрації усіх користувачів мобільних телефонів.

“Правда, він це говорив. Після цього також виник скандал у медіа. У 2004 році було принаймні ще два таких скандали, пов’язаних із статтею мера Москви Юрія Лужкова та інтерв’ю із сенатором Людмілою Нарусовою. Обоє говорили, що мережа Інтернет містить небезпечні матеріали й уряд повинен прийняти відповідну постанову.”

– Але у той самий час 12 квітня 2005 року міністр інформаційних технологій та комунікацій Росії, Леонід Райман, оголосив про нову багатосторонню урядову програму під час економічного форуму в Лондоні, щоб зробити Росію провідним гравцем на глобальному ринку ІТ. Так звана електронна ініціатива Росії націлена на забезпечення рівного доступу до інформації усім громадянам Росії, покращити прозорість влади, викорінити цифрові розбрати та створити енергійне громадянське суспільство в Росії. Як ви пояснюєте ці суперечливі винаходи?

-У Росії немає окремих законів про мережу Інтернет, і багато має бути зроблено, щоби чинні закони відповідали феномена мережі Інтернет. Законодавчий процес залишається далеко позаду розвитку ІТ. У Росії не вистачає деяких важливих нормативних актів. Наприклад, усе ще немає закону про приватність та/чи персональні дані. Росія підписала, але не ратифікувала Конвенцію РЄ про захист осіб у практиці автоматизованої обробки персональних даних (Convention for the Protection of Individuals with Regard to Automatic Processing of Personal Data, ETS No. 108).”

“Таким чином, деякі політики та спікери урядових структур висловлюють свої особисті погляди на Інтернет як оточення, яке загрожує суспільству Росії. Іноді їхні плани та припущення не відповідають нашій концепції Росії як демократичної країни, де захищаються та поважаються права людини. Проте я не бачу прямої репресивної політики влади. З іншого боку, через правовий нігілізм багатьох росіян, відсутність суттєвого законодавства та слабкість громадянських інституцій, існують шанси, що деякі обмежуючі ініціативи можуть бути втілені. У такому кліматі Мережа захисту прав людини відіграє важливу роль у поширенні інформації про цінність цифрових прав. Наприклад, ми розробили веб-сайт на тему приватності, об’ємне джерело інформації на цю тему.”

– Існує інформація, що усі російські інтернет-провайдери повинні надавати прямі супутникові канали зв’язку російським секретним службам для моніторингу. Це правда?

“Система носить назву СОРМ-2. ІСПи не говорять часто про свої зв’язки із секретними службами, але ми можемо говорити, що ці зв’язки існують.”

-У січні 2004 ви написали повідомлення у EDRI-gram про пропозицію щодо створення системи ідентифікування у Росії, яка надасть усім росіянам унікальну універсальну систему розпізнавання до 2006 року. Ви також написали, що план спричинив чимало занепокоєнь у середовищі експертів із захисту прав людини. Як складається ситуація зараз?

“Уряд не робив нових повідомлень про цю систему. Більшість наших занепокоєнь пов’язані із прогалинами законодавства- насамперед, нестачею закону про персональні дані та інституції (комісару з приватності), що має моніторити застосування цих даних.”

-Під час робочої зустрічі з теми доступу до інформації на конференції ЮНЕСКО у Ст. Петербурзі багато російських науковців скаржились на той факт, що надзвичайно важко бути компетентним у законі. Акт, що переслідує мету покращення прозорості політики та прийняття законодавства, перебуває у процесі прийняття уже протягом 3 років, але багато членів парламенту мають різні його редакції і це майже неможливо отримати офіційний проект. Наскільки важко для вас отримати інформацію про політику?

“У попередній Думі ми мали деякі надійні канали інформації. Таким чином, спільнота захисту прав людини Росії мала можливість не лише отримати проекти законів, але також аналізувати їх та іноді влаштовувати інтерв’ю. Мої колеги видали періодичні огляди законодавчого процесу. Після останніх парламентських виборів число ліберальних членів парламенту драматично зменшилось й стало важче отримувати інформацію про процеси у Парламенті.”

– Які ваші передчуття щодо майбутнього?

“Якщо ви займаєтесь захистом прав людини, живете й працюєте у Росії, ви не можете бути впевнені, що зможете побудувати найближчим часом сильне громадянське суспільство. Це не через особливий менталітет Росії, але через такі обставини як президентство Путіна. Ви можете сподіватись та будувати плани, більш-менш реальні, і працювати, щоб наблизитись до своєї мети та допомагати людям. Робіть, що повинні робити і хай станеться, що має статись.”

Права людини та Інтернет
«EDRI-gram Українською» – що-двотижневий бюлетень
про «цифровi» громадянськi права у Європi