Гетто по-українськи, або Як оздоровлюють школярів під час літніх канікул?
Можливо не у всіх,а тільки в Новоукраїнському районі, в мене немає можливості перевірити дане питання в інших районах, але якщо так оздоровлюють хоча б в одній школі, то це вже сором і позор для держави та її керівництва. Мені гидко дивитись, як в кінці літа на екрани телевізорів вилазять горе керівники різних рівнів і запевняють громадськість, що вони оздоровили тисячі дітей і при цьому витратили десятки тисяч гривень, а всі працівники шкіл мовчать, знаючи, що все це чистої води брехня.
Насправді все виглядає так: з року в рік ось уже кілька років підряд на оздоровлення виділяються жалюгідні кошти. Так і в цьому році на харчування дітей під час літнього оздоровлення районною бухгалтерією буде виділено коштів з розрахунку дві гривні на дитину в день.
Це значить, що з 01. 06. по26. 06.2007р кожен день крім вихідних збиратимемо дітей до школи на восьму ранку, не давши їм насолодитись самими корисними хвилинами ранкового сну і якісно, без поспіху, вдома поснідати. Взамін ми їм можемо запропонувати хіба що чай без заварки і без цукру — це якраз те, що можна зараз приготувати за дві гривні в день. Після такого „калорійного” сніданку за планом мордування дітей протягом чотирьох годин на спорт площадці з одним м’ячем на сто чоловік, або в задушливих класах, які провітрювати не можна, бо вікна такі гнилі, що ледь кучі тримаються і відкривати їх заборонено. Крім того, парти в класах ще часів післявоєнних і не витримують ніяких вимог санітарії.
Таке оздоровлення саме і є гетто по-українськи або відбирання залишків здоров’я, які ще залишились в дітей після холодних зимових класів. Це і є доказом „піклування” нашого керівництва в умовах „азарівського економічного дива” про майбутнє держави. Нині наші політики витрачають щодня мільйони гривень тільки з одною метою – щоб звести до столиці людей з усієї України, які б вволю там попаскудили, замість того, щоб направити хоча б крихту коштів на оздоровлення нашого майбутнього.
Тоді як японський уряд тримає перепелині ферми, щоб забезпечити якісне харчування всім дітям в державі, бо розуміють, що це найбільший скарб нації. Наші ж урядовці змагаються, хто крутішою тачкою проїде по Хрещатику або ж більший замок збудує.
Виникає питання: доки ми в своїй державі будемо непотрібом для неї, і коли наші діти матимуть належні умови для якісного навчання і відпочинку? На це запитання потрібно давати відповідь і чим раніше, тим краще. Якщо ж мізків не вистачає відповісти, то нічого займати урядові крісла і брехати всім, як у нас добре.