Формальна програма профілактики реальної злочинності

Діяльність міністерств, інших центральних та місцевих органів державної влади – відповідальних за виконання заходів Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки, була неефективною, а робота органів влади та управління спрямовувалася, переважно, на боротьбу з проявами злочинності, а не з її причинами, – такий висновок Колегії Рахункової палати, зроблений за результатами аудиту ефективності виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки.

Перевірка показала, що виконання передбачених заходів не забезпечило досягнення в повному обсязі мети програми – забезпечення активної наступальної протидії злочинності та уповільнення темпів її зростання, поступове нарощування зусиль держави і громадськості, вдосконалення законодавства, засобів і методів запобігання та розкриття злочинів.

Встановлено, що бюджетні кошти, в загальній сумі 8651,9 млн. грн., за рахунок яких виконувалися відповідні заходи Програми, органами виконавчої влади використовувалися неефективно. Кошти платників податків розпорошувалися головними розпорядниками без визначення встановлених Програмою пріоритетів та формування окремої бюджетної програми. Внаслідок цього, не забезпечувався безпосередній зв’язок між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання. Головні розпорядники – виконавці Програми, не вживали заходів щодо планування спеціальних бюджетних призначень у проектах законів про Державний бюджет України на відповідний рік і, відповідно, не здійснювали окремий облік бюджетних коштів, спрямованих на реалізацію її заходів.

Координація виконання заходів Програми здійснювалася Урядом формально і неефективно. Внаслідок відсутності урядового контролю міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади не були своєчасно розроблені та затверджені заходи щодо виконання Програми з урахуванням регіональних та галузевих особливостей. З 37 задіяних у виконанні Програми міністерств, відомств, установ та організацій, власні заходи щодо її реалізації розробили та затвердили лише 30 відс. виконавців і тільки в половині регіонів. Щорічна оцінка рівня виконання власних відомчих та місцевих програм здійснювалася тільки третиною виконавців.

Внаслідок цього, очікуваних результатів посилення профілактичного впливу на попередження злочинності Програмою не досягнуто.

Запроваджена Державним комітетом статистики України методологія збирання та поширення даних статистичних спостережень щодо динаміки і структури злочинності не забезпечує всебічної та об’єктивної оцінки реального її стану. Кількісні показники злочинності наводилися Держкомстатом у статистичному збірнику “Злочинність в Україні” в абсолютних цифрах, без ув’язки з чисельністю населення, тобто, без урахування демографічних процесів, що відбувалися в регіонах та державі, в цілому, протягом останніх п’яти років. Подібна методика істотно впливає на аналіз та оцінку реального стану злочинності в державі.

За словами Голови Рахункової палати Валентина Симоненка, – прорахунки та відсутність глибокого аналізу стану криміногенної та соціально-економічної ситуації в державі на стадії розробки Комплексної програми перетворили її з загальнодержавної, спрямованої на запровадження взаємоузгодженої, комплексної системи заходів ефективного вирішення загальнодержавних проблем у сфері профілактики злочинності, у план відомчої роботи органів виконавчої влади з виконання поточних функціональних завдань. Нова програма потребуватиме системної координації та планування заходів на загальнодержавному рівні.

Лише 44 заходи Комплексної програми (40 відс.) мали конкретну, практичну міжвідомчу спрямованість і відповідали основному принципу державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України – принципу дотримання загальнодержавних інтересів.