Діюча система виплати допомоги при народженні дитини потребує удосконалення - Українська Гельсінська спілка з прав людини
Повернутись назад

Діюча система виплати допомоги при народженні дитини потребує удосконалення

Держава гарантує громадянам допомогу при народженні дитини незалежно від їх соціального становища та зайнятості. Водночас законодавчо закріплена система призначення та виплати допомоги при народженні дитини страхувальниками – роботодавцями фактично малоспроможна забезпечити повноцінний контроль за її призначенням, своєчасною виплатою та подальшим цільовим використанням, що, в кінцевому результаті, ускладнює реалізацію громадянами гарантованого державою права на отримання допомоги, –  такий висновок зробила Колегія Рахункової палати, розглянувши “Звіт про результати перевірки використання у 2005 році коштів на виплату допомоги при народженні дитини”.

Значне підвищення з 1 квітня 2005 року розміру допомоги при народженні дитини – до 22,6 прожиткових мінімумів для дітей віком до шести років, було спрямоване на стимулювання народжуваності в країні. При цьому визначення розміру допомоги, за відсутності економічно обгрунтованих розрахунків витрат сім’ї, зумовлених народженням дитини, надає можливість коригувати його  залежно від можливостей державного бюджету, а не реальних потреб у створенні належних умов для забезпечення повноцінного утримання дитини. Так, Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” розмір допомоги вже обмежено фіксованою сумою 8,5 тис. гривень. Виходячи з прожиткового мінімуму на 2006 рік, розмір цієї допомоги повинен складати 9-9,4 тис. грн., що зумовить недоотримання батьками, діти яких народилися у I кварталі 2006 року, 540 грн. допомоги, народяться у II-III кварталах – 766 грн. та у IV кварталі – 946,8 гривень.

З підвищенням розміру допомоги при народженні дитини Урядом визначено мету її надання – створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини. Відсутність переліку таких умов спричиняє суб’єктивне встановлення підстав для припинення виплати допомоги та обмежує безпосередньо право дитини.

На сьогодні майже 72 відс. обсягів виплат допомоги при народженні дитини здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, у тому числі 98 відс. страхувальниками-роботодавцями, 2 відс. – робочими органами відділень Фонду. При цьому законодавче покладання на громадський орган – Комісію (уповноваженого) із соціального страхування вирішення питань з надання допомоги застрахованим особам (призначення, виплата, контроль) без жодного важелю впливу на її діяльність, призводить до несвоєчасного отримання допомоги при народженні дитини або взагалі відмови у її призначенні та виплаті, приховування страхувальниками фактів її невиплати. Аудиторами встановлено, що виплата допомоги при народженні дитини здійснювалася у 2005 році не на наступний день, а із запізненням до 50 днів.

Діюча система контролю за дотриманням прав і гарантій застрахованих осіб неефективна та за відсутності звернень застрахованих осіб або планових перевірок Держнаглядпраці щодо дотримання законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, унеможливлює виявлення порушень. Фінансові санкції до страхувальників застосовуються лише у випадку ухилення ними від реєстрації у Фонді, несвоєчасної і неповної сплати страхових внесків, що впливає, в першу чергу, на наповнення бюджету Фонду, і ніяким чином не спрямовано на забезпечення належного надання роботодавцями застрахованим особам допомог. Як наслідок, у разі відмови від призначення і виплати роботодавцем допомоги при народженні дитини застрахованим особам, за умов зведення повноважень Фонду з цього питання до рекомендаційних, застрахована особа може захистити своє право лише в судовому порядку.

Очікуване у 2007 році запровадження єдиного соціального внеску дозволить забезпечити виплату допомоги при народженні дитини застрахованим особам через робочі органи відділень Фонду та уникнути низки існуючих недоліків і порушень при її призначенні та виплаті.

Аудиторами встановлено, що у 2005 році Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності оперував фінансовими ресурсами, достатніми для виплати допомоги при народженні дитини у підвищеному розмірі, і потреби у залученні коштів державного бюджету на цю мету не було. Передбачені у державному бюджеті асигнування на відшкодування витрат Фонду на виплату цієї допомоги, у сумі 158,9 млн. грн., залишилися невикористаними.

Міністерство праці та соціальної політики, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики щодо соціального захисту населення та здійснює державний нагляд у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування, у 2005 році не забезпечило повноцінний контроль за діяльністю Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та додержанням  прав застрахованих осіб.