Біотуалет

Чи можете Ви уявити, що туалети в літаку – це труба, яка викидає все у повітря? Мовляв, поки долетить до землі, розпадеться на мікрони. У гіршому випадку поживить ґрунт. Або з корабля все виливається у море, як неодобриво? Чомусь ні! А от наші потяги так і роблять.

Як пояснили мені колись провідники, велике розбивається на швидкості, а рідина розтікається. Що ж до паперу, то він звичайно згниє. Тому й мусимо терпіти вигадані санітарні зони, а якщо вагон старий і туалети закривають на ніч, бо пасажири можуть їх поламати – то бігати до сусідів.

Закордоном – ситуація зовсім інша. Весь транспорт далекого слідування давно оснастили біотуалетами. І природна проблема не обмежена ні зупинками, ні кількістю випитої води чи якістю транспорту. Туалет мусить працювати, бо то велике слово – “сервіс”.

Скажете, криза і треба економити. Так утримання біотуалету у світі входить у вартість квитка. Хіба вони у нас дешеві? А ми ж зараз оновлюємося і підтягуємося до Європи, бо на носі 2012 рік. То може і про такі дрібнички, як нормальні туалети у потягах, електричках та автобусах подбаємо. Це теж модне слово – ” інфраструктура” та впливає на інше модне слово – “імідж”. Шкода якщо все обійдеться синіми смердючими біотуалетами на площах, а потяги – будуть диковинкою про яку розповідатимуть анекдоти. І до переліку Чорнобиль, Шевченко, Руслана додадуться туалети із лайном на виліт.