Австрійський Конституційний суд вимагає встановлення контролю над військово-розвідувальними органами
Австрійський Конституційний Суд у рішенні від 23 січня 2004 року визнав неконституційними окремі частини закону „Про військові повноваження” (Militaerbefugnisgesetz, MBG). Справа була ініційована соціал-демократичними представниками Австрійського Парламенту. Рішення не задовольнило усі запити, пред’явлені критиками.
Військовий закон було прийнято у 2000 році, поправки внесено у 2002. Це вперше в Австрії, коли повноваження і відповідальність військових владних органів регулювались вичерпно. До цього відповідні норми були розкидані у австрійському законодавстві, у той час як деякі аспекти не були врегульовані зовсім.
Частина закону, яка визнана неконституційною, стосується збирання даних шляхом нагляду, інформаційних запитів, а також запису аудіо та відео. Проведення таких видів діяльності зі спостереження дозволено для розвідувальних цілей, якщо дані неможливо отримати іншим шляхом.
Конституційний Суд дійшов висновку, що ці повноваження суперечать Конвенції про захист прав людини та основних свобод, отже є неконституційними, тому що окремі положення документу містять дискримінаційні або ж такі, що викликають вороже ставлення, правила, тим самим нагадуючи положення відомого Catch-22. Уповноважений з захисту прав людини (його діяльність є обов’язковою відповідно до Австрійського акту про захист даних) може лише бути поінформований про поточні розслідування, якщо він/вона просить надати про це інформацію заздалегідь. Проте як Уповноважений повинен просити надати інформацію щодо процедури, про яку він/вона не знає?
Нещодавно у журнальній статті Karlheinz Probst, від 2001 року Омбудсман з питань виконання положень закону „Про військові повноваження” (Militaerbefugnisgesetz, MBG), казав, що він має спеціальну угоду з міністром оборони; це дає підстави сподіватись, що його буде поінформовано про заплановані розслідування автоматично. Однак, звичайно, ця “угода” не може замінити адекватного законного забезпечення.
Австрія має три розвідувальні служби, на яких покладена різна відповідальність. Дві з них, так звані Heeres-Nachrichtenamt (HnaA) і Heeres-Abwehramt (HAA), як військові служби, пов’язані з федеральним міністерством оборони, підпадають під регулювання закону „Про військові повноваженн”я (Militaerbefugnisgesetz, MBG); ‘Staatspolizei’ (національна поліція) належить до федерального міністерства внутрішніх справ.
Австрійська соціал-демократична партія (69 з 183 місць у Парламенті) звернулась з протестом щодо норм MBG-закону, припускаючи, що розвідувальні служби можуть спостерігати за австрійцями без будь-якого контролю. Цей Закон також критикувався іншими політичними партіями, неурядовими організаціями, такими як Vibe!at і професійними асоціаціями, такими як Австрійська Асоціація суддів.
Член EDRI Vibe!at відстоює критичну позицію щодо Закону, особливо щодо надання військовим органам широких повноважень вимагати персональні дані (ім’я, адресу, номер користувача) від телекомунікаційних провайдерів. Єдиною умовою визначено, що вони вважають це “суттєвою умовою” для виконання їхніх завдань. Таким чином більш широкі права доступу надані військовим, а не поліції, остання має право отримати доступ до таких даних лише у випадку “невідворотної небезпеки”. Витрати на ці запити покладаються на провайдерів.
Рішення Конституційного Суду Австрії (23.01.2004) у форматі PDF:
www.vfgh.gv.at/presse/G363-13-02.pdf
Заперечення Vibe!at щодо закону (18.06.2002):
www.vibe.at/aktionen/200206/mil_18jun2002.html