30 грудня 2003 – ганебний день України

Рішення Конституційного Суду, що дозволяє Кучмі третій раз бути президентом, свідчить лише про те, що в Україні в терміновому порядку потрібно проводити судову реформу. Це рішення наочніше, ніж будь-коли раніше, продемонструвало, що в Україні немає незалежного суду. Увесь цивілізований світ буде глузувати з наших конституційних суддів, які умудрилися очевидне тлумачити найнеймовірнішим чином.

Частина 2 статті 103 Конституції України звучить так:

“Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд”.

Якби йшлося про те, що та сама людина не може більш двох разів обиратися президентом, то тоді припустима б була (з великою-великою натяжкою) подібна інтерпретація. Кучма, мовляв, лише один раз обирався президентом при чинній Конституції. Але в тексті використане дієслово “бути”, і тільки той, хто явно не в ладах з логікою, може стверджувати, що Кучма не був два строки поспіль президентом України.

Був! і від цього факту нікуди не дітися. Причому три з половиною роки свого першого терміну він сидів у президентському кріслі вже після прийняття Конституції.

Та й перші два роки першого терміну його повноважень, у відповідності зі статтями 1 і 3 “Перехідних положень” визнаються нашою Конституцією. Словом, якщо додержуватися правил формальної логіки, то сьогоднішнє рішення КС інакше як абсурдним назвати не можна.

Але я не вірю в те, що суддям нашого КС не вистачає кваліфікації. Упевнений, вони просто виконували (за старою радянською звичкою підкорятися “телефонному праву”) чиєсь соціальне замовлення.

Чиє замовлення – зрозуміло: керівників президентської команди. Але в чому суть замовлення?

Можливо, хтось із близького оточення Кучми вважає, що Леонід Данилович має більше шансів на перемогу в жовтні 2004, чим, припустимо, Янукович. На мій погляд, справа не в цьому.

Кучма все-таки не піде на третій президентський термін. І не тільки тому, що багаторазово привселюдно заявляв про це. Просто шанси його мизерні, і він не може цього не розуміти.

Зміст замовлення Конституційному Суду у тому, щоб Кучма аж до самого початку офіційної виборчої кампанії міг тримати в руках так звану “пропрезидентську більшість”, яка у будь-який момент готова розбігтися.

Хтось бачить себе кандидатом у президенти, хтось проти конституційної реформи (мажоритарники, наприклад, напевно не хочуть голосувати за статтю про обрання депутатів за партійними списками у єдиному окрузі), хтось незадоволений місцем, яке займає або він сам, або його партія. І Кучма, використовуючи рішення KC, усім їм як би говорить: не поспішаєте вередувати, я ще президент і ще довго можу бути вашим начальникам. Так що прошу слухатися!

Політичні наслідки рішення КС будуть оцінювати по-різному. Але одне очевидно: це рішення буде розглядатися в Європі як ілюстрація того, що Україна поки не збирається будувати правову державу. А не правова Україна Європі не потрібна.

Рішення КС перекреслює, на жаль, усі публічні заяви нашої влади про європейський вибір України. Ганебний день в історії судової системи України, дуже невдалий подарунок усім нам до Нового Року.

Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень

Українська Правда, 30 грудня 2003