Йосип Зісельс

ЗІСЕЛЬС ЙОСИФ САМУЇЛОВИЧ
(нар. 02.12.1946, м. Ташкент)

Член Української Гельсінкської Групи (УГГ), співпрацівник Робочої Комісії розслідування використання психіатрії в політичних цілях, розповсюджувач самвидаву, правозахисник, видатний діяч єврейського національного руху.

У 1948 з батьками переїздить до Чернівців. Батько – Симуїл Йосифович – службовець, працівник відділу постачання, згодом відділу технічного контролю Чернівецької взуттєвої фабрики. Мати Хая померла в квітні 1953. Батько одружився вдруге 1956 р. на Єлизаветі Епельбаум (лікар Чернівецької швидкої допомоги), яка замінила Йосифові рідну матір. Батько помер у червні 1965. Формування З. припало на „хрущовську відлигу“ в колі інтеліґенції. Чернівці – місто, відоме своєю ліберальною і толерантною міжнаціональною і міжконфесійною атмосферою. З 1962 З. почав знайомитися з самвидавом.

1969 З. закінчив фізичний факультет (кафедра теоретичної фізики) Чернівецького університету. У 1969 – 1970 служив у Військово-морському флоті на о.Крондштадт. З квітня 1971 р. до першого арешту працював у Чернівецькому радіотелецентрі інженером технічного контролю. У серпні 1972 р. за виступ на профспілкових зборах на захист товариша по службі, який подав документи на виїзд до Ізраїлю, З. виключили з комсомолу і зажадали, щоб він звільнився “за власним бажанням”. З. відмовився але, незважаючи на створену довкола нього атмосферу наклепів і прискіпувань, звільнений з роботи не був.

Починаючи з 1970-1971 активно допомагає тим, що виїжджають до Ізраїлю, проводжає сім’ї до кордону. Тричі був затриманий прикордонниками в прикордонній зоні м. Чоп.

У 1973-1976 активно розповсюджує самвидав. У серпні 1976 у помешканні знайомої З. під час обшуку вилучена фотокопія I тому книги „Архіпелаг ГУЛАГ“ О.СОЛЖЕНІЦИНА та інші твори самвидаву, що належали З.. По цьому епізоду З. тоді 27 годин допитували в Чернівецькому управлінні КДБ, та він відмовився відповідати на будь-які запитання.

У лютому 1977 З. був попереджений згідно з Указом ПВР від 25.12.72 про відповідальність у випадку продовження “антирадянської діяльності”. Виїхати з СРСР, як йому було запропоновано співробітниками КДБ, і підписати протокол про попередження З. відмовився. Замість “заспокоїтися”, впродовж 1977-78 З. зв’язується з дисидентськими групами Києва та Москви, співпрацює з “Хроникой текущих событий” (ХТС), Українською і Московською Гельсінкськими групами, московськими та чернівецькими єврейськими “відмовниками”, Робочою комісією з розслідування використання психіатрії в політичних цілях (особливо ретельно збирає інформацію про Дніпропетровську спецпсихлікарню), з Фондом допомоги політв’язням та іншими організаціями.

Із серпня 1978 З. — неоголошений член УГГ. Збирає дані про незаконно запроторених до психлікарень, допомагає разом із дружиною родинам політв’язнів.

10.11.78 на квартирі З. був 12-годинний обшук. Формально обшук проводився з вигаданою метою вилучення предметів порноґрафії в справі чоловіка сестри З. Вилучено багато самвидаву і картотеку в’язнів психлікарень (біля 80 карток).

8 грудня — знову обшук. Вилучено копії протоколів зборів, на яких З. пробирали і виключили з комсомолу, квитанції на телефонні розмови та на поштові відправлення, 24 фотоґрафії дисидентів та ін.

Після обшуку, не пред’явши ордера на арешт, З. відвезли на допит у КДБ і того ж дня помістили до камери попереднього ув’язнення (КПУ), а 9 грудня – до слідчого ізолятора (СІЗО).

05.04.79 Чернівецький обласний суд засудив З. за ст. 187-1 КК УРСР до 3 р. таборів посиленого режиму. Адвокат Неля Яківна Немиринська у своїй промові завимагала звільнити З. в залі суду.

З. вдалося передати з СІЗО через дружину колегам по Комісії 37 довідок про репресованих за допомогою психіатрії, дані про яких були в його судовій справі на запит слідчого до Дніпропетровської СПЛ.

Покарання відбував у м. Сокиряни Чернівецької обл.

У зв’язку з виразкою шлунка З. зняли з роботи під землею, в шахті. Спочатку зашивав мішки, потім перевели збивати ящики.

У таборі З. неодноразово карали ШІЗО, незважаючи на поганий стан здоров’я, загострення виразки.

У жовтні 1978 З. був оголошений членом УГГ. 30.10, в День політв’язня, тримав голодівку.

10.11 – знову 15 діб ШІЗО, але вже 12.11 переведений до Львівської лікарні МВС “для обстеження”. Через тиждень повернули в Сокиряни в ШІЗО.

Неодноразово приїздили з Чернівецького КДБ куратори З. і збирали серед в’язнів сокирянської зони свідчення про „наклепницьку“ діяльність З. під час відбуття покарання.

Звільнився З. у грудні 1981 р.

З. відновив зв’язки з УГГ, з Комісією розслідування використання психіатрії в політичних цілях і єврейським рухом у Москві. Веде широке листування, організує допомогу родинам репресованих, бере участь у створенні групи вивчення івриту і виготовлення підручників. Двічі відвідував у Казахстані політичних засланців.

19.10 1984 р. З. знову заарештовують у м. Чернівці. При обшуку вилучено багато самвидаву. Того ж дня заарештовані два приятелі З. – Леонід Шраєр та Яків Розенберґ. Ще ряд друзів і родичів поміщають у СІЗО, але через день-два відпускають.

10.04.85 у м. Сокиряни Чернівецької обл. відбувся суд. У залі суду з близьких була присутня тільки дружина. Стаття та ж, 187-1 КК УРСР, вирок — 3 р. позбавлення волі у ВТК суворого режиму. Свідки обвинувачення — в’язні табору, в якому З. відбував свій перший термін. Адвокат Н.Я.Немиринська знову завимагала звільнити З. в залі суду.

З. винним себе не визнав.

Покарання відбував у Львові, а потім у Нижньому Тагілі. У січні 1987, за 9 місяців до кінця терміну, відкинув пропозицію Свердловської прокуратури відмовитися від політичної діяльності в обмін на дострокове звільнення (“горбачовська амністія”).

Звільнився 19 жовтня 1987 р. Повернувся додому в м. Чернівці. Працював електриком. Рік був під адміністративним наглядом.

Продовжував працювати в Українській Гельсінкській групі (УГГ), Українській Гельсінкській Спілці (УГС), брав участь у створенні Народного Руху України (НРУ), організовував єврейські громади. Організував Раду національностей Руху.

З грудня 1989 – Співголова Вааду Конфедерація єврейських організацій та общин СРСР).

Із січня 1991 З. Співголова (з квітня 1992 – Голова ) Асоціяції єврейських організацій і громад (Вааду) України, член Ради Всесвітнього і Європейського Єврейських конґресів, член Ради Всесвітньої Сіоністської організації.

Із січня 1998 — виконавчий віце-президент Усеукраїнського єврейського конґресу.

З квітня 1999 — виконавчий віце-президент Єврейської конфедерації України.

Живе в Києві. Одружений, батько двох дітей. Брат і сестра З. зі своїми сім’ями живуть в Ізраїлі.