Украдене життя – судова помилка
25 лютого, в першу річницю свого президентства, Віктор Янукович спілкувався із земляками в прямому телеефірі. Нібито, будь-хто бажаючий міг надіслати йому питання по безкоштовному телефону і інтернету.
За добу до національного телемосту сайт президента опублікував всі отримані запитання до Януковича – «крім матірних і тих що ображають гідність». Однак у семитисячного списку чомусь не виявилося питання від Галини Попович. Жінка хотіла дізнатися у лідера нації, хто відповість за загублену молодість її сина. «Правоохоронці знали, що мій Яша невинуватий. Чому Верховний Суд рік за роком не випускав його з колонії? »
Президентові нічого відповісти цій мужній українці, яка до останнього боролася за честь і гідність власного сина. Сама Галина каже, що можливість спілкування з президентом була останнім рубежем, що зупиняє її перед подачею найбільшого позову до держави України. Тепер жінка хоче розплати. Вона вимагає 8 мільйонів гривень за вісім років незаконного перебування свого сина за гратами.
… Ця кримінальна справа вважається найбільшою ганьбою українського правосуддя. Сексуальний маніяк Сергій Ткач із запорізького міста Пологи побив усі національні рекорди за кількістю жертв. На допитах зізнався у вбивстві ста чоловік. Суд довів 29 вбивств і згвалтувань дівчаток і дівчат від шести до вісімнадцяти років.
Однак ще одним не менш страшним результатом «справи Ткача» стала констатація приголомшливого факту – практично по кожній доведеній жертві вже були затримані і засуджені невинні люди! У Запорізькій і Дніпропетровській областях вибивали зізнання і садили на довгі терміни. Володимир Світличний, якого звинуватили у вбивстві і насильстві над власною дев’ятирічної дочкою, повісився у камері Дніпропетровського СІЗО.
Більше десятка безвинно засуджених відмотав по повній. Так, у 2002 році семикласника Яшу Поповича змусили зізнатися у вбивстві та згвалтуванні своєї племінниці і посадили на 15 років. Незважаючи на те, що піймали справжнього вбивцю, Яша просидів у в’язниці вісім років і вийшов лише місяць тому, 22-річним хворим юнаком.
На рахунку серійного маніяка із Західної України Анатолія Онопрієнко було 52 життя. За останні півроку перед арештом Онопрієнко застрелив 43 людини, у тому числі 10 дітей. Після бійні в селі Братковичі його шукали 100 тисяч співробітників міліції, спецслужби і внутрішні війська. СБУ затримала 26-річного Юрія Мозоли – і три дні чекісти разом з представником Генпрокуратури катували хлопця вогнем і струмом, вимагаючи зізнатися. Мозола помер під час катування, а через два тижні взяли справжнього маніяка.
Але навіть таке свавілля меркне перед конвеєром «зізнань» у справі Сергія Ткача. Пологівський маніяк сам мав досвід роботи в МВС і вміло переховувався два десятиліття. І весь цей час система поставляла на лаву підсудних перемелені долі безвинних людей.
Залізничний вузол Пологи – тихе містечко в південній приазовського степу. Більшість своїх жертв маніяк шукав на виїзді, але й вдома за три останніх роки вбив дев’ятьох дівчат. 23 вересня 2002 зникла дев’ятирічна Яна Попович.
Тіло по-звірячому згвалтованої дитини знайшли наступного ранку в очеретах. У вбивстві відразу ж звинуватили дядька загиблої – 14-річного Яшу Поповича. Достатнім приводом для арешту стали слова шкільного вчителя. Нібито, саме Яша запропонував пошукати племінницю в річкових очеретах біля мосту, де ще не шукали. Логіка проста – раз підліток вказав, де шукати, значить, сам туди заховав …
– Ні, мого синочка навіть не били. Дві доби Яші не давали спати, погрожували побоями, пускали в обличчя сигаретний дим, наводили пістолет. Він тримався, але коли міліціонери пригрозили, що якщо не визнається у вбивстві, вони розправляться з батьками – Яша злякався і під диктовку написав явку з повинною, – згадує страшні події Галина Попович.
Можна бити затриманого. Хоча якщо хлопчик сміливий, куди ефективніше пообіцяти побиття матері. Або ще веселіше – на очах сина ногами «замісити» батька, відставного військового пілота …
Хлопець не сумнівався, що так воно і буде. Репутація ментовської м’ясорубки не давала приводу для сумнівів. Він підписав потрібні папірці через реальний страх за батьків. Яків Попович мріяв бути льотчиком, як тато. Добре вчився, займався спортом, у військкоматі обіцяли, що проблем з направленням в училищі ВПС не буде.
Замість високого неба йому дали 15 років в’язниці. На суді провини не визнав. Говорив, що дуже любив племінницю і не вбивав її. Судді та народні засідателі Апеляційного суду Запорізької області навіть слухати не стали «вигадки» пацана про погрози оперативників.
Коли Верховний суд України затвердив вирок, сім’я Поповичів була змушена тікати з Полог. Тут почалася справжня травля. Родичі дівчаток, убитих першими, хотіли помститися за відчай і страх. Довелося їхати на захід, у далеку лісову Житомирщину.
А рівно через рік після вбивства Яни кошмар у Пологах пішов по новому колу. У каналі знайшли труп згвалтованої 13-річної школярки. Жертвами аналогічного злочину одна за іншою стали п’ять місцевих дівчат.
Почерк звірячих злочинів був схожий, проте правоохоронці наполегливо відмовлялися від версії, що в містечку діє маніяк. А якщо немає маніяка, значить, можна кожного разу видавати на-гора нових обвинувачених, які «в усьому зізналися» …
Влітку 2005-го в Пологах черговій згвалтованій дівчинці дивом вдалося вижити. Міліціонери з її слів зробили фоторобот. Але навіть маючи достовірне зображення, міліція подарувала маніякові ще три вдалих полювання: у середині липня пропала 12-річна дівчинка, на початку серпня на пустирі знайшли тіло молодої жінки, а на наступний день зі ставка витягли труп 9-річної школярки.
Її подружки пригадали «дідуся», що крутився поруч на пляжі. Так був арештований 52-річний монстр Сергій Ткач.
Нелюд охоче показав колодязь, в який скидав зниклих дітей. Навів такі подробиці, про які міг знати тільки вбивця. У тому числі про замученої Яні Попович – як побачив дівчинку на пустирі біля зруйнованого цегельного заводу, як наздогнав і задушив, а потім на велосипеді відвіз до річки, де вже з мертвою дитиною вчинив статевий акт …
Відразу після арешту С. Ткача міліцейське керівництво і суддівські чини впали в стан, близький до паніки. Зізнання маніяка могли сильно пошкодити їх професійній кар’єрі. На спеціальній прес-конференції правоохоронці з великими зірками заявили: всі раніше засуджені – засуджені за свої злочини, і мало хто у чому тепер буде зізнається! ..
– Ми дізналися про Ткача і відразу ж звернулися до Запорізької прокуратури з клопотанням про перегляд справи за нововиявленими обставинами. Нам відповіли – поки маніяк не засуджений, Яша буде сидіти, – пригадує мама Галя.
Сам прокурор Запорізької області голосно переконував публіку, що вина Якова Поповича повністю доведена і підтверджена додатковим розслідуванням. А визнання Ткача у вбивстві Яни – порожня балаканина. Мовляв, старому лиходієві все одно – одним вбивством більше, одним менше.
І все-таки Генеральна прокуратура звернулася до Верховного суду з проханням про перегляд вироків семи чоловікам, засудженим за тяжкі злочини, які насправді зробив Сергій Ткач. Серед них була і справа Я. Поповича. Треба було пояснювати, чиї сиве волосся знайдене на тілі загиблої дівчинки. Адже у 14-річного Яші не було сивини. І чому не звернули уваги на показання свідків про літнього чоловіка, який віз через пустир на велосипеді великий чорний мішок?
Цілий рік Верховний суд обдумував новий поворот справи Якова Поповича. І раптом відмовив Генпрокуратурі у проведенні додаткового розслідування! ..
– Було дуже боляче. Нас з чоловіком влітку 2008 року запрошували до Москви на передачу «Пусть говорят». Там були троє чоловіків, які відсиділи у в’язниці за злочини Ткача, і дівчина Ольга, яка вижила після нападу маніяка і склала його фотопортрет. Усі нас підтримували, всі були впевнені, що Яшу скоро відпустять. А тут таке … – з болем згадує Галина Попович.
У матері є власна версія тих подій:
– Незадовго до судового засідання мені дзвонили невідомі люди, чоловіки і жінки. Вимагали, щоб я написала заяву, що коли Яшу звільнять – ми не будемо мати жодних претензій ні до міліції, ні до прокуратури, ні до суду. В іншому випадку, я його на волі не побачу: у в’язниці його «доведуть до кондиції». Я ці голоси посилала, м’яко кажучи, подалі. Тому що була впевнена – мій син ніякого злочину не скоював, а справедливість повинна бути відновлена.
Ця сім’я дійсно пішла до кінця. Дідусь Кирило, фронтовик-орденоносець, з’їздив до онука у колонію для неповнолітніх. На зворотній дорозі у діда стався інфаркт. Вдома наївний старий написав лист в центральну газету – що ніколи, навіть коли від фашистських куль гинули його товариші, не відчував таких страждань. Що довкола твориться беззаконня і невинні діти відповідають за чуже зло. Другий інфаркт став останнім. Слідом померла бабуся.
Змучена мати зміцнювала дух словами сина. Яша казав мамі – ти робиш правильно, відмовившись підкоритися негідникам.
Лише наприкінці 2010-го Верховний суд України скасував всі попередні вироки щодо Якова Поповича. А слідчий Генпрокуратури Анатолій Шайда своєю постановою звільнив хлопця від кримінальної відповідальності у зв’язку з відсутністю складу злочину.
Напередодні Хрещення Яків нарешті покинув “зону”. Влаштувався у бригаду лісорубів селища Скоморохи. Якщо замість паспорта довідка про звільнення, іншої роботи не знайти. Вісім років за гратами – достатньо, щоб розпрощатися з дитячою мрією про авіації. Лісоповал дає хліб свободи. Межа нинішніх мрій – вивчитися на автослюсаря і водія.
… 25 лютого президент Янукович так і не сказав своїй землячці, хто відповість за наругу над її хлопчиком. Галина Попович оцінила кожен рік синової неволі в мільйон гривень. Загальна сума «за 8 РОКІВ» вийшла еквівалентною мільйону баксів.
Позов безнадійний, швидше схожий на виклик. Хіба заплатять за українця такі шалені гроші? Ці люди стоять набагато дешевше. Європейський суд з прав людини зобов’язав державу Україну виплатити жителю карпатського Калуша Олексію Захаркін 10 тисяч євро. Сім років тому його катували в міліції, підвішуючи «на лом».
Для порівняння – справжній український маніяк Сергій Ткач пропонує сценаристам Голлівуду свої мемуари за 3 млн євро. Переговори у розпалі.