Свобода зібрань

[1]

Ситуація зі свободою зібрань за звітний період зберегла основні старі проблеми, водночас деякі негативні практики поступово відходять у минуле, натомість з’явились нові виклики. Процеси в українському суспільстві підтверджують нагальність та важливість гарантій права на свободу зібрань для жителів України. Найбільш резонансні події суспільно-політичного життя або пов’язані, або мають наслідком мирні зібрання. Авраам Лінкольн колись дуже влучно назвав право на мирні зібрання конституційною заміною революції^[2]. Таке порівняння більш ніж влучне, адже в сучасному світі можливість для народу виплеснути обурення та невдоволення на мирних зібраннях убезпечує громади від кровопролить.

Практика Європейського суду з прав людини

На момент написання звіту на комунікації в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) перебувало 9 справ проти України.[3]

30 січня 2015 р. рішення ЄСПЛ у справі «Швидка проти України», визнаючи порушення ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 2 протоколу № 7 до неї, набуло статусу остаточного.[4]

Заявниця була винною у вчиненні дрібного хуліганства та піддана стягненню у вигляді 10 діб адміністративного арешту за те, що під час мирного зібрання підійшла до покладеного В.Януковичем вінка та відірвала частину стрічки з написом «Президент України В.Ф. Янукович», не пошкодивши сам вінок. ЄСПЛ вважає, що національні суди застосували до заявниці, 63-річної жінки без судимостей, найбільш суворе покарання за правопорушення, яке не призвело до жодного насильства або загрози. ЄСПЛ не знайшов цьому жодного виправдання і вважає захід непропорційним переслідуваній меті.

06 жовтня 2015 р. ЄСПЛ у справі «Карпюк та інші проти України» визнав порушення статей 6 та 11 Конвенції про захист прав людини[5]. Справа стосувалась резонансних подій 09 березня 2001 року – кульмінації акцій громадянської непокори «Україна без Кучми», сутичок з правоохоронними органами та подальшим засудженням ключових учасників до ув’язнення[6]. Рішення ЄСПЛ набуло статусу остаточного 06 січня 2016 року. На жаль, досі покарані активісти не реабілітовані.

Свобода зібрань і конституційний процес

Утворена Указом Президента України від 03 березня 2015 р. № 119/2015 Конституційна Комісія працює у робочих групах, однією з яких є Робоча група з прав людини[7]. Актуальним напрацюванням проекту розділу II «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» Конституції України є проект від 15 липня 2015 року[8], яким передбачено таке формулювання конституційної гарантії права на свободу мирних зібрань:

1. Кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об’єднанняз іншими особами, включаючи право створювати політичні партії, інші громадські об’єднання, професійні спілки та вступати до них для захисту своїх правта інтересів.
2. Держава визнає право кожного організовувати мирні зібрання і брати участь в них та відповідає за безпеку їх проведення. Про проведення мирних зібрань організатори повідомляють в розумний строк.

…

6. Положення цієї статті не перешкоджають введенню законних обмежень, необхідних в демократичному суспільстві для осіб, які входять до складу законних збройних формувань, поліції, судових чи адміністративних органів держави.
7. Здійснення прав за цією статтею не підлягає обмеженням, за винятком тих, що встановлені судом на підставі закону і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національноїабо громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи мораліабо для захисту прав і свобод інших осіб.

…

Позитивним моментом є фіксування позитивного зобов’язання держави щодо відповідальності за безпеку проведення мирних зібрань. Водночас, негативним є включення до переліку можливих підстав обмеження цієї свободи – охорони моралі. У чинній Конституції України не передбачено обмеження свободи мирних зібрань, що ґрунтується на моралі, яка є оціночною категорією та залежить від традицій суспільства. Також проектом не передбачені спонтанні мирні зібрання, які ЄСПЛ включив до змісту права на свободу мирних зібрань[9].

Свобода зібрань у Національній стратегії у сфері прав людини

У Національній стратегії у сфері прав людини, затвердженою Указом Президента України від 25 серпня 2015 року № 501/2015[10], одним зі стратегічних напрямів визначено забезпечення свободи мирних зібрань та об’єднань, а однією з 26 системних проблем визначено відсутність якісного законодавства з питань мирних зібрань. Очікуваними результатами реалізації Стратегії в цьому напрямі є визначеність та забезпечення виконання позитивних обов’язків держави щодо свободи мирних зібрань, зокрема забезпечення їх безпеки, а також унеможливлення безпідставного та непропорційного обмеження права на мирні зібрання.

Планом дій з реалізації Національної стратегії[11] передбачено розроблення законопроекту про правові гарантії та механізми реалізації свободи мирних зібрань, з передбаченням, зокрема, спонтанних мирних зібрань, контрзібрань, розробленням методичних рекомендацій щодо проведення медіаційних процедур. Також передбачені активності, пов’язані з імплементацією запланованого закону – розроблення методичних рекомендацій щодо проведення процедур медіації та проведення інформаційно-роз’яснювальної кампанії для громадськості щодо положень закону.

На рівні відомчих нормативно-правових актів Стратегія передбачає, незалежно від прийняття спеціального закону:

1) розроблення нових та перегляд чинних нормативно-правових актів, які регламентують дії працівників правоохоронних органів під час мирних зібрань;

2) перегляд/встановлення принципу пропорційності застосування сили (затримання, відбиття насильницьких нападів тощо);

3) регламентування чіткого переліку підстав і способів застосування сили;

4) прийняття та перегляд відомчих нормативно-правових актів з питань охорони мирних зібрань відповідно до сучасних міжнародних стандартів у сфері мирних зібрань з урахуванням специфіки контроверсійних зібрань, зокрема заходів ЛГБТ-спільноти.

План дій передбачає також проведення різноманітних тренінгів та утворення у структурі МВС групи перемовників з питань забезпечення свободи мирних зібрань.

На жаль, план дій не охоплює судову владу та місцеве самоврядування, які є важливими учасниками цих правовідносин.

Свобода зібрань: законотворчий процес

Законопроектна активність у сфері свободи зібрань у 2015 році значно підвищилась, хоча це не додало їй системного підходу. Загалом простежується ухил у криміналізацію окремих видів висловлювань та ідей, обмеження свободи зібрань під приводом проведення АТО, національної безпеки та територіальної цілісності. Традиційною стала реєстрація декількох проектів спеціального закону щодо здійснення свободи зібрань.

Протягом 2015 року був прийнятий лише один закон, що стосується врегулювання свободи мирних зібрань. Це Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року[12], яким військовому командуванню разом з військовими адміністраціями під час воєнного стану надається право забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів.

Важливо відзначити прийняття 02 липня 2015 року Закону України «Про Національну поліцію»[13], однією з важливих новел якого стало запровадження нагрудних знаків із індивідуальним номером, які мають розміщуватись на однострої поліцейських[14]. Дане нововведення, на якому впродовж декількох останніх років наполягала громадськість[15][16] та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини,[17] дозволить ідентифікувати будь-якого поліцейського, який виконує службові обов’язки у однострої.[18] Водночас, технічна реалізація даної норми виявилась не дуже вдалою – номери на жетонах слабо читабельні і навіть з невеликої відстані на світлинах виходять нерозбірливими.

Іншою проблемою в сфері ідентифікації правоохоронців є те, що працівники підрозділів поліції особливого призначення досі всупереч закону не мають розпізнавальних знаків та жетонів. Також не мають жетонів всі працівники міліції, які ще не пройшли переатестацію, а лише тимчасово виконують обов’язки поліцейських. Така ситуація становить загрозу, враховуючи, що Закон України «Про Національну поліцію» передбачає визнає можливим такий стан речей аж до 31 грудня 2016 року. А працівники Національної гвардії України, яких часто залучають до охорони громадського порядку на потенційно конфліктних мирних зібраннях, навіть за законом не зобов’язані мати жодних персонально ідентифікуючих знаків.

Слід також зазначити, що Пленум Вищого адміністративного суду України під час свого засідання 22 травня 2015 року ухвалив рішення звернутися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України стосовно необхідності правового врегулювання відносин щодо реалізації права на мирні зібрання.[19]

07 грудня 2015 року Немиря Г.М. та група інших народних депутатів України зареєстрували за № 3587 проект Закону про гарантії свободи мирних зібрань[20], який фактично є дещо зміненою редакцією попереднього законопроекту на цю тему, зареєстрованого у Верховній Раді України VII скликання за № 2508а[21]. Деякі представники громадськості[22][23] та незалежні профспілки[24] різко розкритикували проект. Водночас, 11 грудня 2015 року Луценко І.В. на інша група народних депутатів зареєстрували за № 3587-1 альтернативний законопроект[25], яким пропонується запровадження значно більш ліберального та менш обтяжуючого регулювання здійснення права на свободу зібрань. Обидва законопроекти розроблені за активної участі правозахисників та активістів і перебувають на опрацюванні у профільному комітеті.

16 січня 2015 року народні депутати за № 1779 зареєстрували проект закону щодо включення до ЗУ «Про громадські об’єднання» гарантії права невідкладного прийому керівниками та іншими посадовими особами під час проведення мирних зібрань, а також адміністративне стягнення за відмову у невідкладному прийомі та відповідні зміни до ст. 38 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». [26][27] Головне науково-експертне управління[28] вказало у висновку на потенційне зловживання правом на невідкладний прийом, а профільний комітет рекомендував прийняти законопроект за основу.

Група інших народних депутатів 17 березня 2015 року за № 2391 зареєстрували проект Закону про внесення змін до КУпАП щодо запобігання безпідставному притягненню до відповідальності громадян за участь у мирних зібраннях^[29]. Проект закону передбачає зміну диспозиції ст. 185-1 КУпАП (порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій), встановлюючи адміністративну відповідальність за організацію або проведення зібрань всупереч встановленій судом забороні, а також ліквідацію ст. 185-2 КУпАП (створення умов для організації і проведення з порушенням установленого порядку зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій), яка на практиці майже не застосовується. Також проектом пропонується визнати таким, що втратив чинність, Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року № 9306-ХІ «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР»^[30]. Законопроект знаходиться на опрацюванні в профільному комітеті.

Криміналізація підкупу учасників мирних зібрань

Народні депутати України Геращенко А.Ю. та Вінник І.Ю. зареєстрували 16 квітня 2015 року за № 2651 проект Закону про внесення доповнення до КК України щодо підкупу учасника масового заходу[31]. Головне науково-експертне управління[32] та профільний комітет[33] рекомендували повернути законопроект на доопрацювання, оскільки головною проблемою цієї ініціативи є неможливість відмежувати легітимну підтримку учасників мирних зібрань з боку організаторів та ініціативних груп від проплачених мирних зібрань, які, на жаль, є проблемою політичного життя України вже впродовж багатьох років.

При цьому 24 квітня 2015 року повідомлялось, що слідчі СБУ зареєстрували кримінальне провадження щодо фінансування акцій протесту «шахтарів» у Києві за ч.2 ст. 110-2 КК України (фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади)[34]. – цей абзац видалити

Обмеження свободи зібрань в зоні проведення АТО

Народні депутати України Ляшко О.В. та інші зареєстрували 09 лютого 2015 року за № 2073 проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження мирних зібрань громадян на території проведення АТО[35]. Проект передбачав право місцевих державних адміністрацій забороняти мирні зібрання у зоні АТО, що суперечить ст. 39 Конституції України. Необхідність змін мотивувалася тим, що мирні зібрання у зоні проведення АТО можуть стати мішенню. Однак така ідея була різко розкритикована правозахисниками та активістами[36][37][38].

Комітет ВРУ з питань правової політики та правосуддя також дійшов висновку, що законопроект суперечить Конституції України[39] та має бути відхилений.[40].

Заборона використання масок на мирних зібраннях

02 липня 2015 р. на нараді у Львові Президент України повідомив про намір внести до Верховної Ради України проект закону про заборону використання масок, балаклав та інших засобів приховування обличчя, зокрема на мирних зібраннях[41].

Ідея Президента України не отримала подальшого розвитку, оскільки аналогічна норма містилась в одному зі скандальних «диктаторських законів», прийнятих 16 січня 2014 р. та активно критикувалась експертами та громадськістю[42]. Для демократичної держави важливим є право учасників протестів залишитись анонімними, наприклад, для студентів та молоді, які відстоюють свої права. До того ж маски часто використовуються під час театралізованих вистав (перформансів) як елементів зібрань.

Релігійні зібрання

Ст. 21 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації»[43] встановлює, що богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, а також в установах, організаціях і на підприємствах за ініціативою їх трудових колективів і згодою адміністрації. Водночас, в інших випадках публічні богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії проводяться щоразу з дозволу відповідної місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради. Клопотання про видачу вказаного дозволу подається не пізніш, як за десять днів до призначеного строку проведення богослужіння, обряду, церемонії чи процесії, крім випадків, які не терплять зволікання.

Такий порядок явно суперечить ст. 39 Конституції України, позаяк встановлює дозвільний принцип проведення зібрань. Цю норму неодноразово намагались вилучити народні депутати у низці законопроектів. Більш ніж 5 років тому щодо цієї проблеми до парламенту вже зверталась Всеукраїнська Рада Церков[44].

26 жовтня 2015 р. Уповноважений ВРУ з прав людини В. Лутковська внесла на розгляд Конституційного Суду України конституційне подання[45] щодо конституційності ч.5 ст.21 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації».

Поміж іншого, в обґрунтування конституційного подання вказано на прецедентну практику ЄСПЛ, який відніс до реалізації права на свободу вираження поглядів та свободу мирних зібрань спільне вивчення Біблії і сповідування віри публічно[46].

На момент підготовки звіту[47] ухвалою колегії суддів Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі та здійснюється підготовка справи до розгляду.

Нормативно-правові акти, які регулюють діяльність Національної поліції

На момент підготовки звіту немає жодного наказу МВС України або Національної поліції, який регламентує дії поліції під час організації та проведення зібрань.

У червні 2015 р. перший заступник міністра внутрішніх справ Е.Згуладзе-Глуксманн заявила про те, що вже розроблені стандартно-операційні процедури, який є базовим документом для всіх поліцейських і включає в себе сценарії поведінки у понад 500 різних ситуаціях.[48] Досі цей документ не було оприлюднено чи затверджено відповідним нормативно-правовим актом, зміст його громадськості лишається невідомим.

Акти органів місцевого самоврядування

Ст. 38 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»^[49] надає можливість органам місцевого самоврядування, до яких відносяться і виконкоми відповідних рад, ухвалювати рішення щодо зібрань. Але такі рішення можуть стосуватися лише питань комунікації з правоохоронними органами, дій комунальних служб та інших підрозділів органів місцевого самоврядування, необхідних для проведення мирних зібрань, а також щодо вирішення питання подання позову стосовно встановлення обмеження в порядку ст. 182 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте багато років поспіль існують акти органів місцевого самоврядування, які встановлюють порядок організації та проведення зібрань, визначають термін сповіщення, вводять додаткові обмеження тощо, всупереч ст. 39 Конституції України та рішенням органів судової влади. [50][51]

За даними Українського незалежного центру політичних досліджень такі акти досі діють у 33 містах України[52]. Серед них варто виділити місто Київ, а також три обласні центри – Харків, Полтава та Миколаїв.

У Києві вже 17 років є чинним рішення Київської міської ради від 24 червня 1999 р. № 317/418 «Про визначення порядку організації та проведення у Києві недержавних масових громадських заходів політичного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру»[53] (зі змінами).

У Харкові, другому за кількістю населення місті України, майже 9 років діє рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 06 червня 2007 року № 543 «Про затвердження Тимчасового положення «Про порядок розгляду питань щодо організації та проведення зборів, мітингів, походів та демонстрацій у місті Харкові»» (зі змінами)[54]. Правозахисники одразу різко розкритикували[55] Тимчасове положення, але воно досі не скасоване і застосовується судами. Громадське об’єднання УНЦПД оскаржило Тимчасове положення, але Дзержинський районний суд міста Харкова постановою від 16 листопада 2015 року у справі № 638/8660/15-а у задоволенні позову відмовив[56].

У Полтаві наявні три рішення, які стосуються здійснення свободи зібрань – рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 09 лютого 2000 р. № 49, яким затверджено «Тимчасове положення про порядок проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в м. Полтава», рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 09 лютого 2000 р. № 50 «Про визначення постійного місця проведення об’єднаннями громадян, осередками політичних партій та громадянами заходів, пов’язаних із залученням великої кількості людей» та рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 02 листопада 2011 р. № 309 «Про питання внутрішньо організаційного забезпечення розгляду звернень про проведення масових заходів у м. Полтава». Усі три рішення у 2015 р. громадське об’єднання УНЦПД оскаржувало в судах. Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 25 вересня 2015 року у справі № 554/7890/15-а у задоволенні позову відмовив[57]. Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 грудня 2015 року залишив рішення першої інстанції без змін[58]. На момент написання звіту подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

Усі три суди, що розглядали заяви УНЦПД в обґрунтуванні рішень, послались на Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року № 9306-ХІ «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР», як на чинний нормативно-правовий акт.

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради 25 березня 2014 р. прийняв рішення № 244 «Про визначення переліку місць для проведення мирних зібрань у м. Миколаєві»[59], яким встановив територіальне обмеження свободи зібрань. Дане рішення було прийняте на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2014 р. у справі № 814/694/14, яким суд, зокрема зобов’язав Миколаївську міську раду визначити місця для проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій, згідно переліку місць, для проведення масових заходів у м. Миколаєві, з врахуванням різнополярності політичних поглядів учасників масових заходів, з метою недопущення скоєння злочинів, правопорушень та в інтересах забезпечення національної безпеки і громадського порядку в м. Миколаєві[60]. Рішення виконкому Миколаївської міської ради було оскаржене до Центрального районного суду міста Миколаєва, який постановою від 20 лютого 2015 р. у справі № 490/12295/14-а[61] у задоволенні позову відмовив. У 2015 р. суди посилались на рішення виконкому Миколаївської міської ради, задовольняючи позови про обмеження свободи зібрань[62][63].

Практика суду касаційної інстанції

Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) продовжує постановляти сумнівні рішення у справах про обмеження свободи зібрань. Так, в ухвалі від 06 серпня 2015 року у касаційному провадженні № К/800/66882/13[64] ВАСУ підтверджує правомірність обмеження свободи зібрань на підставі того, що позов подано щодо контр-зібрань. Така позиція суперечить практиці ЄСПЛ[65].

Водночас, в даній ухвалі суд підтверджує позицію щодо необґрунтованості позовної вимоги щодо «автоматичного» обмеження свободи зібрань невизначеному колу суб’єктів на необмеженій території. Така практика є позитивною з огляду на низку протилежних рішень ВАСУ, які були прийняті в попередні роки.

На жаль, ВАСУ продовжує вважати Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року № 9306-ХІ «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР», описаний вище, чинним на території України, на що вказує в ухвалі від 10 листопада 2015 р. у касаційному провадженні № К/9991/47111/12[66].

На підставі п. 3 постанови Пленуму ВАСУ від 21 травня 2012 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства під час розгляду та вирішення справ стосовно реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо)» ще у травні 2012 року утворено робочу групу для підготовки проекту постанови Пленуму ВАСУ «Про судову практику розгляду та вирішення адміністративними судами справ стосовно реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо)».[67]

Досі робоча група не закінчила роботу над проектом постанови, яка могла б роз’яснити для судів проблемні питання застосування законодавства України щодо обмеження свободи зібрань.

Практика адміністративних судів

Адміністративні суди під час розгляду справ про обмеження свободи зібрань почали вказувати позивачам на те, що правовою підставою при прийнятті рішення про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є встановлення того, що проведення такого заходу може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей. При цьому, така небезпека не повинна бути уявною, а має ґрунтуватися на конкретних фактах чи даних про наявність реальної загрози інтересам національної безпеки та громадського порядку, а позивач повинен не лише повідомити про загрози, які можуть виникнути у зв’язку з проведенням зібрання, а й надати суду докази, які стали підставою для такого висновку.

Для підтвердження даної правової позиції суди посилаються на постанову ВАСУ від 17 квітня 2014 р. в касаційному провадженні № К/800/10127/14[68] та постанову Верховного Суду України від 11 листопада 2014 р. у справі № 21-510а14[69].

Таке обґрунтування відмов у задоволенні адміністративних позовів про обмеження свободи зібрань використовували зокрема Херсонський окружний адміністративний суд[70][71], Донецький окружний адміністративний суд[72], Харківський окружний адміністративний суд[73][74][75], Дніпропетровський окружний адміністративний суд[76].

Позитивним також є приклад Харківського окружного адміністративного суду, який, відмовляючи у задоволенні позову Харківської міської ради про обмеження свободи зібрань, зазначив у постанові: «…позивачем не надано жодних доказів, які свідчать про будь-які насильницькі та злочинні наміри відповідачів, як організатора масових зібрань, а згідно практики Європейського суду з прав людини «…можливість долучення до демонстрації екстремістів з насильницькими намірами не може, як таке, відібрати це право [право на мирні зібрання]…. Тягар доказування насильницьких намірів організаторів зібрання лежить на органах влади» (п.23 рішення ЄСПЛ «Християнська народна демократична партія» проти «Молдови»)»[77].

Свобода зібрань в ОРДіЛО та АР Крим

Свобода зібрань на непідконтрольних українській владі територіях України формально регулюється законодавством, яке скопійовано з російських нормативно-правових актів, які мають дозвільний та репресивний характер.

Експерти ОБСЄ відзначають, що значна кількість випадків перешкоджання здійсненню свободи зібрань та переслідувань на території АР Крим стосується проукраїнських активістів та етнічних меншин, під якими слід розуміти в основному кримських татар.[78]

Реакції самопроголошеної влади на непідконтрольних територіях свідчать про повернення до стандартів СРСР, за яких проведення небажаних мирних зібрань максимально ускладнене та може мати негативні наслідки. Особливо це характерно для ОРДіЛО з огляду на карикатурний статус квазі-державної структури, яку намагаються сконструювати в цих районах.

Відповідальність за незаконне перешкоджання мирним зібранням

Відповідно до ст.340 КК України^[79] незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, якщо це діяння було вчинене службовою особою або із застосуванням фізичного насильства, карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Відповідно до даних «Єдиного звіту про кримінальні правопорушення»^[80] протягом 2013 р. зареєстровано 9 повідомлень про кримінальне правопорушення за ст. 340 КК України, 8 з яких було закрито. Відтак, за 2013 р. обліковано одне кримінальне правопорушення за цією статтею, за наслідками якого не було ні вручення повідомлення про підозру, ні направлення провадження до суду.^[81]

Водночас, протягом 2014 р. зареєстровано 47 повідомлень про кримінальне правопорушення за цією статтею, з яких 8 закрито. Відтак, за 2014 р. обліковано 39 кримінальних правопорушень за цією статтею, за наслідками яких по 17 правопорушенням особам вручено повідомлення про підозру. За 13 правопорушеннями провадження направлені до суду.^[82]

За 2015 р. зареєстровано 26 повідомлень про кримінальне правопорушення за цією статтею, з яких 5 закрито. Відтак, обліковано 21 кримінальне правопорушення за цієї статтею, у 13 випадках особам вручено повідомлення про підозру, 6 кримінальних проваджень направлено до суду з обвинувальним актом.^[83]

Відповідно до судової звітності^[84], у період з 2008 р. до першої половини 2015 р. засуджених осіб, вироки щодо яких набрали законної сили за вчинення злочину, передбаченого ст. 340 КК України, не було.

Вищенаведена статистика свідчить про наднизьку ефективність державних органів у питанні притягнення до відповідальності осіб, які незаконно перешкоджають проведенню мирних зібрань.

Розслідування попередніх порушень свободи зібрань

Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch у своєму річному Всесвітньому звіті[85], відзначає, що не був досягнутий значний прогрес у притягненні до відповідальності винних у порушеннях, скоєних під час протестів Майдану у 2014 р., унаслідок яких загинули більше 100 протестувальників, 13 співробітників правоохоронних органів, і ще більше людей отримали поранення. «Amnesty International» також вказує на низьку ефективність розслідувань.[86] УГСПЛ у Проміжному альтернативному звіті щодо виконання рекомендацій, наданих комітетом ООН проти катувань за результатами розгляду шостої періодичної доповіді України (CAT/C/UKR/6) займають аналогічну позицію і наголошують на потребі запуску незалежного механізму розслідувань правопорушень з боку правоохоронних органів, яким має стати Державне бюро розслідувань.[87]

31 березня 2015 р. Міжнародна дорадча група Ради Європи оприлюднила звіт про проведення нагляду за розслідуванням подій на Майдані[88]. Проект «Європейська правда» відзначає виключно жорстку та критичну тональність звіту[89]. У висновках звіту вказується на значні перепони розслідуванням, їх неефективність та брак практичної незалежності механізму розслідування. Загалом звіт розкрив системні проблеми у правоохоронній системі України. В подальшому Рада Європи відзначила, що звіт викликав бурхливу реакцію МВС України[90].

На момент написання звіту Президент України звільнив 7 судів, які виносили незаконні рішення щодо учасників акцій протесту на Майдані.[91] Також, лише щодо декількох осіб винесено обвинувальні вироки. Щодо інших осіб, причетних до переслідувань активістів, судових рішень досі немає.[92]

04 листопада 2015 р. Міжнародна дорадча група РЄ оприлюднила наступний звіт – щодо розслідування подій в Одесі у травні 2014 р.[93][94]. На думку групи у розслідуванні трагічних подій в Одесі не вдалось досягти суттєвого прогресу[95]. Висновки групи РЄ наголошують, що ставлення до «майданівців» та «антимайданівців» є принципово різним, до того ж влада закриває очі на цю проблему[96]. МВС України офіційно відреагувало на звіт, розмістивши на власному інтернет-сайті коментарі до окремих пунктів звіту[97]. «Amnesty International» вказує на те, що ефективність та безсторонність офіційних розслідувань викликали занепокоєння з огляду на секретність, яка їх супроводжувала.[98]

В обох звітах Міжнародної дорадчої групи Ради Європи відзначаються певні позитивні зрушення попри загалом негативну оцінку дій українських державних органів.

Резонансні мирні зібрання

Вибух на мирній ході у Харкові 22 лютого

22 лютого 2015 р. під час формування колони мирної ходи у Харкові, присвяченої роковинам загибелі трьох мирних мітингарів, пролунав вибух[99]. 4 людини загинуло (один з них – міліціонер), 9 зазнали поранень (6 – працівники міліції)[100][101]. Подію кваліфікували як терористичний акт. 02 березня 2015 р. трьох підозрюваних заарештовано[102]. Судовий процес триває[103].

Марш Рівності в рамках КиївПрайд2015

06 червня 2015 року у Києві на Оболонській набережній в рамках КиївПрайд2015 відбувся Марш Рівності, присвячений питанню захисту прав ЛГБТ-спільноти[104]. Зібрання привернуло значну увагу ультраправих рухів, активісти яких намагались унеможливити його проведення та нападали на мирних учасників.

Президент України в переддень маршу на прес-конференції запевнив, що правоохоронці зможуть забезпечити його безпеку, але зазначив, що сам на такий марш не піде, хоч і не проти нього[105]. Міліція забезпечила охорону громадської безпеки та порядку на зібранні, однак була піддана критиці з боку громадськості та незалежних спостерігачів[106][107]. Під час маршу його противники застосували піротехніку, внаслідок чого 9 правоохоронців було травмовано[108], один з них отримав серйозні ушкодження[109].

Імовірним організатором нападів та застосування піротехніки є Добровольчий український корпус «Правий сектор»[110]. Офіційні особи руху від таких звинувачень відхрещуються і покладають провину на організаторів маршу, зазначаючи, що попереджали про такий сценарій[111]. Втім, саме ДУК «Правий сектор» напередодні маршу обіцяв його зірвати[112].

За наслідками маршу міліція повідомила про затримання 25 осіб та відкриття кримінального провадження за ч.4 ст. 296 КК України (Хуліганство)[113]. Результати розслідування досі невідомі.

Граната під ВР України

31 серпня 2015 р. у Києві біля ВРУ низка політичних сил і активісти ультраправих рухів проводили мирні мітинги протесту проти ухвалення змін до Конституції України. Після результативного голосування та закриття пленарного засідання під стінами парламенту почались сутички[114], в ході яких у бік правоохоронців було кинуто бойову гранату[115][116]. Від вибуху загинуло 4 бійця Національної гвардії України[117][118][119][120], 141 постраждалого було госпіталізовано (з них 131 – працівники міліції та Національної гвардії України)[121]. Підозрюваного у вибуху[122], а також близько 15 інших підозрюваних у сутичках арештовано[123].

Три вищенаведені трагічних події відображають загальну тенденцію збільшення рівня насильства на мирних зібраннях, радикалізацію протистоянь ідей та недостатньо вжиті заходи з боку правоохоронних органів.

Відповідно до звітів[124] Центру соціальних і трудових досліджень, репресії державних органів проти протестів збільшились, при цьому значна частина цих репресій спрямована проти тих, кого підозрюють у причетності до діяльності самопроголошеної влади та бойовиків на Сході України, а ця діяльність сама по собі носить ультранасильницький характер[125]. Водночас все частіше джерелом насильства під час протестів стають представники ультраправих сил[126].

Достовірної офіційної статистики кількості проведених мирних зібрань в Україні не існує. Офіційні дані Державної служби статистики України щодо кількості проведених громадськими об’єднаннями мирних зібрань не витримують критики, оскільки формуються на підставі звітів, які подаються до органів статистики самими громадськими об’єднаннями. МВС України та Національна поліція України статистику мирних зібрань не ведуть.

Висновки

У судовому вимірі ситуація зберегла висхідний тренд 2014 р.[127] покращення в порівнянні з попередніми роками, коли кількість судових заборон та покарань сягала рекордних показників десятиліття. У той же час, не можна назвати ситуацію безхмарною, адже досі подекуди застосовуються старі деструктивні підходи.

Правоохоронні органи стабільно неспроможні притягнути до відповідальності осіб, які незаконно перешкоджають проведенню мирних зібрань. Кримінальні провадження відкриваються, але відчутного результату не приносять.

Конституційний процес передбачає розширення гарантій свободи зібрань, але, водночас, несе в собі певні загрози.

Свободі зібрань приділено увагу в Національній стратегії у сфері прав людини, однак більш важливим буде втілення визначених задач в подальшому.

В законодавчому процесі відчувається значне пожвавлення, при цьому законотворчість в даній сфері еклектична та часто має ухил в посилення відповідальності та звуження гарантій. Спроби ухвалити спеціальний закон, які тривають вже більше 15 років, цього разу найбільш слабкі та майже не привертають уваги депутатського корпусу та громадськості.

Відсутнє нормативно-правове регулювання діяльності поліції у сфері гарантування права на свободу зібрань, що становить потенційну загрозу з огляду на те, що ні рядові поліцейські, ні їх керівники не знайомі з  практикою ЄСПЛ з цього питання.

Позитивним є те, що стали значно менше застосовуватись неконституційні нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування та архаїчний і неконституційний Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року № 9306-ХІ «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР». Негативним є те, що такі випадки досі мають місце, іноді навіть у практиці Вищого адміністративного суду України.

Тривожним є те, що досі не закінчено розслідування злочинів, вчинених під час подій на Майдані у 2013-2014 рр. та подій в Одесі у травні 2014 р. Таке затягування у притягненні винних до відповідальності знижує довіру суспільства до правоохоронних органів та свідчить про системність існуючих проблем, які без оперативного вирішення призведуть до консервації існуючого стану речей.

Все більш нагальною стає проблема насильства на зібраннях, особливо у світлі існування великої кількості парамілітарних груп та значної кількості нелегальної зброї та вибухівки.

Загалом, суспільство помітно втратило інтерес до питання захисту свободи зібрань, збільшується відсоток насильства на зібраннях, при цьому загальнодержавний курс спрямований на повільну лібералізацію та розширення існуючих гарантій.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

МВС України та Національній поліції

1. Терміново завершити формування Корпусу оперативної раптової дії (КОРД) Національної поліції та регулярно проводити з особовим складом навчання щодо міжнародних стандартів захисту свободи зібрань.
2. Забезпечувати безпеку організаторів та учасників будь-яких зібрань, включаючи контрзібрання та спонтанні зібрання, незалежно від їхньої політичної позиції. Особливу увагу приділяти безпеці проведення мирних зібрань, які викликали різке несприйняття більшістю населення.
3. Забезпечувати безпеку всіх зібрань незалежно від наявності повідомлення про їхнє проведення.
4. Унеможливити незаконне перешкоджання мирним зібранням, особливо з боку парамілітарних формувань.
5. Розробити за участю широкого кола представників громадськості та затвердити наказом МВС України із реєстрацією в Міністерстві юстиції України інструкцію щодо забезпечення правопорядку під час проведення мирних зібрань та масових заходів. Інструкція має враховувати рішення Європейського суду з прав людини та Керівні принципи зі свободи зібрань ОБСЄ/БДІПЛ.
6. Поновити ведення диференційованої статистики кількості проведених мирних зібрань та їх учасників. Для ведення статистики розробити ефективну та єдину методологію збору інформації та її узагальнення. Вести окрему статистику для масових заходів (концертів, фестивалів, рекламних акцій, спортивних змагань тощо) та зібрань, які гарантуються статтею 39 Конституції України.
7. Запровадити ведення статистики застосувань сили поліцейськими на працівниками Національної гвардії України щодо учасників зібрань та кількості затриманих осіб під час зібрань.
8. Запровадити персоніфіковані жетони для працівників Національної гвардії України, які залучаються до охорони громадського порядку, за прикладом Національної поліції.
9. Невідкладно забезпечити жетонами всіх працівників поліції, особливо працівників поліції особливого призначення, не залежно від того, пройшли вони переатестацію, чи ні.
10. Відповідно до рішень ЄСПЛ “Вєренцов проти України” та “Шмушкович проти України” не затримувати осіб за порушення порядку організації та проведення мирних зібрань (ст. 185-1 КУпАП) та не кваліфікувати як злісну непокору законній вимозі працівника правоохоронного органу (ст. 185 КУпАП) відмову організаторів, учасників мирних зібрань та третіх осіб дотримуватись порядку організації та проведення мирних зібрань.
11. Відмовитись від практики повідомлення органів місцевої влади та місцевого самоврядування про неможливість забезпечення правопорядку на місці проведення зібрання.

Вищому адміністративному суду України

Щорічно узагальнювати судову практику у справах щодо обмеження свободи зібрань.

Органам місцевого самоврядування

1. Скасувати місцеві положення, що встановлюють порядок організації та проведення мирних зібрань, і, за потреби, ухвалювати тільки положення, що регламентуватимуть виконання позитивних зобов’язань органами місцевого самоврядування відповідно до статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
2. Подавати позови про обмеження свободи зібрань лише у виключних випадках та за наявності вагомих підстав.

Прокуратурі України, Національні поліції України

1. Забезпечити притягнення до відповідальності за незаконне перешкоджання здійсненню свободи зібрань.
2. Невідкладно завершити розслідування резонансних порушень свободи зібрань, зокрема подій на Майдані у 2013 та 2014 роки, подій травня 2014 року в Одесі, нападів на Марш Рівності у Києві в 2015 році.

Верховній Раді України

Внести зміни до чинного законодавства України щодо свободи зібрань – виключити статтю 185¹ КУпАП, внести зміни до статті 182 КАСУ (уточнити процедуру обмеження свободи зібрань та передбачити ефективний механізм апеляційного оскарження), внести зміни до законів України «Про свободу совісті та релігійні організації» (виключити вимогу отримання дозволу на проведення заходів релігійного характеру поза межами культових споруд), «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (виключити спеціальне регулювання проведення мирних зібрань поза межами підприємств під час страйків), «Про судовий збір» (звільнити від сплати судового збору відповідачів у справах про обмеження свободи зібрань) тощо.

Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини

Видати роз’яснення щодо дотримання права на свободу зібрань – питання застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР 1988 року, місцевих положень, що встановлюють порядок організації та проведення мирних зібрань, автоматичних судових обмежень невизначеному колу осіб, адміністративного покарання за ст. 185¹ КУпАП.

Верховному Суду України

Здійснити узагальнення судової практики щодо здійснення свободи зібрань. При цьому надати оцінку легітимності застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР 1988 року, місцевих положень, що встановлюють порядок організації та проведення мирних зібрань, автоматичних судових обмежень невизначеному колу осіб, адміністративного покарання за ст. 185¹ КУпАП.

Громадським об’єднанням, іншим організаторам мирних зібрань

1. У випадку встановлення судом обмеження здійснення свободи зібрань, що порушує Конституцію України та суперечить рішенням Європейського суду з прав людини, оскаржувати такі рішення в апеляційній та касаційній інстанціях, Верховному Суді України.
2. У випадку встановлення автоматичного обмеження свободи зібрань для невизначеного кола осіб звертатись зі скаргами на суддів, які винесли такі рішення, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції України.

[1] Розділ підготовлений Михайло Каменєвим, експертом

[2] http://pravo.org.ua/ua/news/5723-

[3] http://hudoc.echr.coe.int/eng#{“respondent”:[“UKR”],”article”:[“11″,”11-1″,”11-2″],”documentcollectionid2”:[“COMMUNICATEDCASES”]}

[4] http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/974_a40

[5] http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-157510, http://precedent.in.ua/index.php?id=1447839230

[6] http://www.khpg.org/index.php?id=1444139892

[7] http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/119/2015

[8] http://constitution.gov.ua/work/item/id/9

[9] http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-81728 (Bukta and others v. Hungary, заява № 25691/04, пункт 32)

[10] http://www.president.gov.ua/documents/5012015-19364

[11] http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=248740679

[12] http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/389-viii

[13] http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19

[14] Стаття 20 Закону України «Про Національну поліцію»

[15] http://nikorupciji.org/2013/09/18/vidkrytyj-lyst-do-ministra-vnutrishnih-sprav-schodo-identyfikatsiji-militsiji

[16] http://umdpl.info/wp-content/uploads/2015/08/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0-%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8-%D0%B2-%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97-%D0%BC%D1%96%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%96%D1%97-2014_final.pdf

[17] http://newcitizen.org.ua/content/svoboda-mirnih-zibran-ta-identifikaciya-miliciyi

[18] http://www.pravda.com.ua/rus/columns/2015/06/3/7070014

[19] http://www.vasu.gov.ua/123430, http://www.vasu.gov.ua/plenum/post_plenum/postanova_plenumu_vasu_5_22-05-2015

[20] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57310

[21] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=47751

[22] http://obozrevatel.com/blogs/92357-pyat-nebezpek-uhvalennya-spetszakonu-pro-protesti-v-ukraini.htm

[23] http://www.nihilist.li/2015/12/18/mihajlo-lebid-politiki-mriyut-lishatisya-pri-vladi-vichno

[24] http://kvpu.org.ua/uk/news/6/944-prozahrozyzakonoproektuproharantiisvobodymyrnykhzibran

[25] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57396

[26] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=53612

[27] http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80

[28] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=53612&pf35401=333975

[29] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=54424

[30] http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v9306400-88

[31] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=54808

[32] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=54808&pf35401=347414

[33] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=54808&pf35401=364108

[34] http://www.pravda.com.ua/news/2015/04/24/7065818/

[35] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=2073&skl=9

[36] https://www.facebook.com/mike.lebed/posts/10204976866155555

[37] https://www.facebook.com/liva.opozicya/photos/pb.319257474756810.-2207520000.1428340740./1066295070053043/?type=3&theater

[38] https://www.facebook.com/thomas.severyn/posts/1622004861348080

[39] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=53949&pf35401=362749

[40] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=53949&pf35401=340588

[41] http://ukr.lb.ua/news/2015/07/02/309855_poroshenko_maie_namir_zaboroniti.html

[42] http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/721-vii

[43] http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/987-12

[44] http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=688%3A1&catid=34%3Aua&Itemid=61&lang=uk

[45] http://www.ccu.gov.ua/doccatalog/document?id=290713

[46] http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-78982 (Кузнецов та інші проти Російської Федерації, заява № 184/02, пункт 53)

[47] http://www.ccu.gov.ua/uk/publish/article/299506

[48] http://gazeta.dt.ua/internal/eka-zguladze-ya-duzhe-duzhe-ne-lyublyu-koli-sistema-pochinaye-prikrivatisya-procesom-_.html

[49] http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80

[50] http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/7864c99c46598282c2257b4c0037c014/e6aed63678316b1cc2257ca00054708c/$FILE/5-49%D0%BA13.doc

[51] http://reyestr.court.gov.ua/Review/38499878

[52] http://www.ucipr.org.ua/publications/ofis-upovnovazhenogo-z-prav-liudini-ukraiini-potriben-zakon-shchodo-zakhistu-prava-na-mirnii-protest

[53] http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/988630AC34D6FB2FC22573C0004CA97F?OpenDocument

[54] https://doc.citynet.kharkov.ua/ru/profile/document/view/id/644434

[55] http://www.khpg.org/index.php?id=1182519303

[56] http://reyestr.court.gov.ua/Review/53723122

[57] http://reyestr.court.gov.ua/Review/51576904

[58] http://reyestr.court.gov.ua/Review/54602042

[59] http://mkrada.gov.ua/documents/19807.html

[60] http://reyestr.court.gov.ua/Review/37629738

[61] http://reyestr.court.gov.ua/Review/43544562

[62] http://reyestr.court.gov.ua/Review/43961075

[63] http://reyestr.court.gov.ua/Review/44640095

[64] http://reyestr.court.gov.ua/Review/48303450

[65] http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-97049

[66] http://reyestr.court.gov.ua/Review/53646163

[67] http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0006760-12

[68] http://reyestr.court.gov.ua/Review/38499878

[69] http://reyestr.court.gov.ua/Review/41735934, http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/EC229C47139BC10BC2257DA5004CA0DC

[70] http://reyestr.court.gov.ua/Review/53060570

[71] http://reyestr.court.gov.ua/Review/44067167

[72] http://reyestr.court.gov.ua/Review/51422253

[73] http://reyestr.court.gov.ua/Review/43100135

[74] http://reyestr.court.gov.ua/Review/43094535

[75] http://reyestr.court.gov.ua/Review/43688029

[76] http://reyestr.court.gov.ua/Review/43880611

[77] http://reyestr.court.gov.ua/Review/43094534

[78] http://www.osce.org/uk/odihr/180606?download=true

[79] http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

[80] Єдиний звіт про кримінальні правопорушення ведеться з 1 січня 2013 року

[81] http://www.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?_m=fslib&_t=fsfile&_c=download&file_id=185282

[82] http://www.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?_m=fslib&_t=fsfile&_c=download&file_id=189273

[83] http://www.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?_m=fslib&_t=fsfile&_c=download&file_id=194699

[84] http://court.gov.ua/sudova_statystyka

[85] https://www.hrw.org/uk/world-report/2016/country-chapters/284984

[86] http://amnesty.org.ua/materiali/annual-reports/richna-dopovid-amnesty-international-2014-15, http://www.pravda.com.ua/news/2016/02/24/7100125

[87] https://books.google.com.ua/books?id=DPpvCwAAQBAJ&lpg=PA10&ots=HEl4BKS50Y&dq=%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%82%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%A3%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83&hl=uk&pg=PA10#v=onepage&q&f=false

[88] https://rm.coe.int/CoERMPublicCommonSearchServices/DisplayDCTMContent?documentId=09000016802f038c

[89] http://www.eurointegration.com.ua/articles/2015/03/31/7032435

[90] http://www.coe.int/ru/web/portal/international-advisory-panel/-/asset_publisher/EPeqGGDr0yBr/content/maidan-violence-investigation?inheritRedirect=false&redirect=http%3A%2F%2Fwww.coe.int%2Fru%2Fweb%2Fportal%2Finternational-advisory-panel%3Fp_p_id%3D101_INSTANCE_EPeqGGDr0yBr%26p_p_lifecycle%3D0%26p_p_state%3Dnormal%26p_p_mode%3Dview%26p_p_col_id%3Dcolumn-4%26p_p_col_pos%3D2%26p_p_col_count%3D4

[91] http://www.pravda.com.ua/news/2016/02/20/7099727

[92] http://www.pravda.com.ua/news/2016/02/20/7099749

[93] https://rm.coe.int/CoERMPublicCommonSearchServices/DisplayDCTMContent?documentId=090000168048851b

[94] http://www.eurointegration.com.ua/articles/2015/11/4/7040301

[95] https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?Ref=DC-PR155(2015)&Language=lanRussian&Ver=original&Site=DC&BackColorInternet=F5CA75&BackColorIntranet=F5CA75&BackColorLogged=A9BACE

[96] http://www.eurointegration.com.ua/articles/2015/11/4/7040292

[97] http://www.npu.gov.ua/uk/publish/article/1693384

[98] http://amnesty.org.ua/materiali/annual-reports/richna-dopovid-amnesty-international-2014-15

[99] http://www.osce.org/uk/ukraine-smm/142361

[100] http://www.unian.ua/society/1047380-u-harkivskiy-likarni-pomer-15-richniy-pidlitok-scho-postrajdav-u-terakti-bilya-palatsu-sportu.html

[101] http://www.unian.ua/society/1047714-chislo-jertv-teraktu-v-harkovi-zroslo-do-chotiroh-osib-u-likarni-pomer-18-richniy-student.html

[102] http://zik.ua/news/2015/04/22/obvynuvalnyy_akt_shchodo_osib_shcho_vchynyly_terakt_u_harkovi_22_lyutogo_uzhe_u_sudi_583534

[103] https://www.youtube.com/watch?v=sxUFZqJHZFg

[104] http://www.hromadske.tv/society/5572a0e22015a

[105] http://www.pravda.com.ua/news/2015/06/5/7070271

[106] http://www.kyivpride.org/ua/news/news_42.html

[107] http://ccl.org.ua/wp-content/uploads/2013/10/Zvit-roku.pdf

[108] http://ru.tsn.ua/kyiv/vozroslo-kolichestvo-postradavshih-milicionerov-vo-vremya-stolknoveniy-na-gey-parade-v-kieve-431397.html

[109] http://tsn.ua/kyiv/pid-chas-gey-paradu-v-kiyevi-travmuvali-p-yatoh-milicioneriv-odin-iz-nih-u-tyazhkomu-stani-433941.html

[110] http://dusia.telekritika.ua/system_category/28982

[111] http://ua.korrespondent.net/ukraine/3524334-pravyi-sektor-zvynuvachuie-v-zitknenniakh-pid-chas-hei-paradu-orhanizatoriv

[112] http://ua.korrespondent.net/kyiv/3522007-pravyi-sektor-pohrozhuie-zirvaty-parad-heiv-u-kyievi

[113] http://www.pravda.com.ua/news/2015/06/6/7070383

[114] http://www.osce.org/uk/ukraine-smm/179386

[115] http://zaxid.net/news/showNews.do?u_natsgvardiytsiv_pid_verhovnoyu_radoyu_kinuli_granatu_desyatki_poranenih&objectId=1363771

[116] https://www.youtube.com/watch?v=UR2_0R3PIrg

[117] http://ngu.gov.ua/ua/news/vichna-pamyat-zagyblomu-geroyufoto

[118] http://ngu.gov.ua/ua/news/poraneno-biyciv-ngu-pid-verhovnoyu-radoyu-ukrayiny-sogodni-pomer-drugyy-viyskovosluzhbovec-onovleno

[119] http://ngu.gov.ua/ua/news/tretiy-viyskovosluzhbovec-gvardiyec-pishov-z-zhyttya-vid-poranen-otrymanyh-vid-vybuhu-pid-verhovnoyu

[120] http://ngu.gov.ua/ua/news/zagynuv-chetvertyy-gvardiyec-yakyy-postrazhdav-pid-chas-sutychok-pid-verhovnoyu-radoyu

[121] http://ua.interfax.com.ua/news/general/287245.html

[122] http://www.pravda.com.ua/news/2015/08/31/7079662

[123] http://ukr.lb.ua/news/2015/09/03/314948_sud_zaareshtuvav_dva_misyatsi_16.html

[124] http://cslr.org.ua/wp-content/uploads/2015/11/CSLR_report_24_Nov_2015.pdf

[125] http://cslr.org.ua/represiyi-derzhavnih-organiv-proti-protestiv-u-kvitni-serpni-2015-roku-2

[126] http://cslr.org.ua/ultrapravi-vse-chastishe-stayut-dzherelom-nasilstva-pid-chas-protestiv

[127] http://pravo.org.ua/ua/news/5723-