Публікація

Моніторинговий візит до Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О. Ф. Мальцева

 1  2

 

 

ЗВІТ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ

МОНІТОРИНГОВОГО ВІЗИТУ

Української Гельсінської спілки з прав людини

 

за тематикою «Права осіб з проблемами психічного здоров’я. Дотримання прав людини у психіатричних закладах»

 

ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ МОНІТОРИНГОВОГО ВІЗИТУ:

Мета візиту: проаналізувати стан дотримання прав людини у психіатричній лікарні шляхом обстеження соціально-побутових умов перебування пацієнтів, вивчення документів, що є підставами для лікування та свідченнями перебігу лікування та проведення опитування пацієнтів та персоналу лікарні.

Місце проведення: Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф. Мальцева (вул. Медична, 1, м. Полтава. Полтавська  область).[1]

Дата проведення: 21 – 22 грудня 2015 року

Склад групи:

  • Мойса Богдан Степанович, керівник групи ([email protected], 0968360617),
  • Імереллі Руслан Едуардович, соціальний працівник, президент організації користувачів психіатричної допомоги «Юзер» ([email protected], 0972217193),
  • Казачинська Ксенія Павлівна, юрист ([email protected], 0637827919).

Завдання:

  • описати дотримання належних умов проживання, харчування та дотримання приватності пацієнтів;
  • з’ясувати умови отримання медичної допомоги, в тому числі не психіатричного характеру;
  • проаналізувати умови участі пацієнтів у прийнятті рішення щодо госпіталізації до закладу госпіталізації та лікування.
  • дослідити чи убезпечені пацієнти від катувань, жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує гідність людини поводження чи покарання.
  • окреслити напрями реабілітації пацієнтів, їх участь у громадському житті.

Методи:

  • Вивчення документів: підзаконних актів, внутрішніх документів Полтавської обласної психіатричної лікарні.
  • Спостереження за дотриманням стандартів та критеріїв Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Моніторинговою групою оглянуті: житлові корпуси, відділення лікарні, наглядові палати та палати із звичайним режимом, санвузли, кімнати для роздачі їжі, кімнати для зустрічей відвідувачів, загальна їдальня, та маніпуляційні кабінети.
  • Інтерв’ювання пацієнтів за критеріями ВООЗ (участь в опитуванні запропоновано взяти 15 пацієнтам, по п’ять із кожного відділення, де проводилось спостереження[2]).

 

ОПИС ВІЗИТУ:

Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня знаходиться за межами міста, що впливає на транспортне сполучення із закладом. До лікарні можна дістатись виключно автобусом або маршрутним таксі. «Графік руху автобусу зроблений дуже невдало, – зазначають пацієнти, – людям важко дістатись до лікарні». Разом із тим, на території лікарні наявне покриття мобільного зв’язку. Лікарня розташована у парковій зоні, однак, мало вірогідно, що це додає затишку пацієнтам, схованим за високий бетонний паркан. Останнє, швидше посилює їх стигматизацію. На жаль, тьмяні кольори фасадів будівлі лікарні теж викликають пригніченість у пацієнтів.

Будівля лікарні побудована 1961 року за відповідним проектом психіатричного закладу. На сьогоднішній день, заклад складають 19 лікувально-діагностичних відділень і служб, із яких дев’ять – спеціалізовані. Психіатричний заклад розрахований на 580 ліжок. У стаціонарі проходять лікування чоловіки, жінки та діти.

 

Гідний рівень життя. Побутові умови

Технічний стан будівлі лікарні можна вважати задовільним. Наявне водопостачання та опалення. Завдяки великим вікнам у коридорах та палатах відділень хороше освітлення. Однак у відділеннях відчутний різкий неприємний запах. Додатковим викликом для безпеки пацієнтів є відсутність у палатах та відділеннях загальної сигналізації. На жаль, через архітектурну недоступність будівель, із додатковими перешкодами стикаються пацієнти із фізичними порушеннями.

Завдяки зменшенню ліжкового фонду, палати не перенаселенні. Кількість пацієнтів у палатах – від чотирьох до десяти. Однак, респонденти зазначають, що заповнюваність палат залежить від пори року. Влітку, коли найбільша кількість пацієнтів, палати можуть бути заповнені. Найменша кількість пацієнтів у відділенні учасників війн та людей з інвалідністю, тому у цьому відділенні кількість пацієнтів практично відповідає житловій площі на одну особу. Водночас, ця тенденція практично не стосується наглядових палат, площа у яких не відповідає нормі на одного пацієнта.

 1  

Фото 1. Коридор чоловічого відділення № 2-б

 

 2  

Фото 2. Наглядова палата чоловічого відділення № 2-б

 

На жаль, не у всіх відділеннях є простір для зберігання особистих речей. Так, в окремих відділеннях пацієнти мають можливість зберігати речі у тумбочках, які є індивідуальними для кожного. В інших, тумбочки розраховані на кількох пацієнтів. Найгіршою є ситуація у наглядових палатах, де тумбочки взагалі відсутні. Одяг, взуття та інші особисті речі зберігаються в окремому приміщенні, яке зачиняється. Особисті речі видаються пацієнтам медичним працівником з дозволу лікаря.

 3  4
Фото 3. Палати із звичайним режимом жіночого відділення 5-б Фото 4. Палати із звичайним режимом жіночого відділення 5-б

 

Респонденти зазначають, що постільна білизна у задовільному стані, хоча переважно пацієнти приносять білизну з дому. Своїми користуються пацієнти й гігієнічними засобами. Мило лікарнею надається лише у відділенні учасників війн та людей з інвалідністю. На жаль, матраци на ліжках у поганому стані та потребують заміни.

Пацієнти зазначають, що ознайомлені із режимом дня та правилами у лікарні: «Працівники повідомляють нам, що і коли можна робити». На думку респондентів, правила внутрішнього розпорядку, зокрема визначають: «Коли вставати та коли йти до сну, час харчування, час для здійснення особистої гігієни». Зі слів пацієнтів, основне обмеження полягає у тому, щоб не заважати іншим пацієнтам. Опитані вважають, що правила затверджені адміністрацією закладу, тож саме адміністрація може внести до них зміни.

За словами пацієнтів, санвузли у відділеннях знаходяться віддалено від палат, але це не створює будь-яких незручностей. Одночасно туалетом можуть користуватись від двох до трьох пацієнтів. Відсутність неприємного запаху може бути свідченням того, що у туалеті прибирається. Однак респонденти вважають, що інколи у туалетах буває брудно. Деякі респонденти вказують на наявність обмежень у користуванні туалетом: «Під час прийому ліків та харчування, туалет зачиняють, проте можна попросити санітарку, щоб відчинили». Для осіб із фізичними порушеннями – пацієнтів відділення для людей з інвалідністю додатковою перешкодою користування туалетом є його недоступність.

На жаль, є перешкоди у дотриманні приватності пацієнтами під час користування туалетом. Якщо у відділенні для учасників війн та людей з інвалідністю наявні двері, то в інших відділеннях туалети є відкритими. «Коли у туалеті наб’ється черга, – вказують опитані, – усамітнитись можливості немає».

 5  6
Фото 5-6. Палати із звичайним режимом чоловічого відділення 2-б

 

 7  8
Фото 7-8. Палата із звичайним режимом відділення для учасників війни та осіб з інвалідністю
 9  10
Фото 9. Туалет чоловічого відділення 2-б          Фото 10. Туалет жіночого відділення 5-б

 

Душовою кімнатою можуть користуватись від двох до чотирьох пацієнтів залежно від відділення. На жаль, доступ до душової кімнати є обмеженим, оскільки двері зачиняють на ключ. Пацієнти зазначають, що кожного четверга душовою можна скористатись безперешкодно. Що ж до користування в інші дні, ситуація відрізняються. В окремих відділеннях можна попросити персонал, щоб відчинили. Опитані з інших відділень говорять, що душова може не працювати. «Можна ще скористатись душовою після прибирання території», – зазначили пацієнти одного із відділень.

 11  

 

 

 

Фото 11. Туалет відділення для учасників війн та інвалідів

12 Фото 12. Душова кімната жіночого відділення № 5-б
 13  14
Фото 13, 14. Душова кімната чоловічого відділення № 2-б

 

На жаль, не виявлено умов для дотримання приватності пацієнтів під час користування душовою кімнатою. Відсутність перегородок є наслідком того, що усі гігієнічні процедури відбуваються при свідках.

Опитані не володіють інформацією щодо кількості та нормативної вартості харчування. За словами головного лікаря, вартість харчування на одну особу в день складає, орієнтовно 8,60 гривень. Пацієнти зазначають, що якість їжі у їдальні задовільна. «Звичайно хотілося б, щоб краще годували, але добре, що хоча б це залишається», – продовжують опитані.

У пацієнтів є можливість харчуватись продуктами та стравами, які їм приносять близькі, однак доступ до холодильника та місць із стравами, на жаль, є обмеженим. Респонденти наголошують, що вільний доступ є лише під час харчування у їдальні. В інші години, споживати власні страви можна лише із дозволу персоналу. З цього приводу один із респондентів зауважує: «Можна попросити когось із персоналу, щоб відчинили і в присутності працівника поїсти».

 15  16
Фото 15-16. Меню та місце для зберігання особистих продуктів у відділенні для учасників війн

 

Місць та посуду у їдальні достатньо, тому пацієнти харчуються в одну зміну. Пацієнти вважають, що у їдальні чисто.

 17  18
Фото 17. Їдальня жіночого відділення 5-б Фото 18. Їдальня чоловічого відділення 2-б

 

Обмеженим є зв’язок пацієнтів із зовнішнім світом. Разом з тим, слід віддати належне персоналу, що, попри заборону використання мобільних телефонів, у деяких респондентів такі телефони є. Користування місцевим телефоном можливе лише з дозволу медичної сестри.

Відвідування пацієнтів здійснюється за встановленим графіком – три години зранку та дві – друга половина дня. На жаль, респонденти практично не мають змоги зустрічатись із відвідувачами за межами передбаченого часу. Стурбованість викликає й відсутність можливостей усамітнитись пацієнтам для спілкування з рідними. Передбачені для спілкування із відвідувачами кімнати, що знаходяться при вході у відділення, нічим не відгороджені. Можливість вийти до відвідувачів за межі відділення є не у всіх пацієнтів. «Для того, щоб вийти до близьких потрібен дозвіл лікаря або старшої сестри, – зазначають респонденти, – тоді у супроводі когось із персоналу можна зустрітись на території лікарні».

 19  20
Фото 19. Кімната для перегляду телевізора у чоловічому відділенні 2-б Фото 20. Кімната для перегляду телевізора у жіночому відділенні 5-б

 

У деяких відділеннях лікарні наявні прогулянкові дворики. Однак, переважно користуватись ними можна лише у теплу пору року. Більше того, вихід у прогулянкові дворики залежить від стану чи поведінки пацієнта. В окремих відділеннях пацієнти, які палять, можуть виходити у прогулянкові дворики. У жіночому відділенні існує відповідний графік, коли пацієнтки можуть виходити палити: «Чотири рази на день».

 21  22
Фото 21. Кімната для відвідування пацієнтів чоловічого відділення 2-б Фото 22. Кімната для відвідування пацієнтів жіночого відділення 5-б

 

Респонденти зазначають, що вихід за межі закладу заборонений. Більше того, і в межах території лікарні ходити пацієнти теж не мають можливості.

Дозвілля пацієнтів, як правило, обмежується переглядом телевізора. Слід віддати належне, у відділеннях обладнані відповідні кімнати.

Все ж персонал намагається донести певну інформацію до пацієнтів, обладнавши відповідні інформаційні куточки. Серед матеріалів, в тому числі, є Закон України «Про психіатричну допомогу».

 

Медичне обслуговування

Відділення лікарні обладнанні процедурними кабінетами, кабінетами для лікарів, кімнатами для чергових медичних сестер.

Пацієнти вважають, що у лікарні достатня кількість персоналу, в тому числі лікарів, середнього та молодшого медичного персоналу. Разом з тим, респонденти не мали змоги обирати собі лікуючого лікаря, що може свідчити не на користь фахового рівня профільних лікарів. Доступ до інших лікарів (не психіатричного напряму) можливий не завжди. «Час від час лікарі приїжджають із міста», – зазначають респонденти.

Опитані переважно схильні вважати, що персонал ставиться до них доброзичливо. Однак, виникає сумнів щодо професійності персоналу. Так, респонденти зауважили, що можуть розповідати медичним сестрам про свої родинні стосунки, з ким проживають. Зрештою й самі медичні сестри, на переконання пацієнтів, теж розповідають їм про себе. Останнє, на жаль, може бути викликом поваги до приватного життя пацієнтів.

В лікарні в повному обсязі відсутні елементи реабілітації пацієнтів, в тому числі і лікувально-терапевтичні заняття: «Гімнастика можлива лише під час прибирання», – іронічно зауважує один із опитаних.

Респонденти зазначають, що лікарські засоби їм переважно доводиться купувати самостійно. При чому мова йде як про основні лікарські засоби, так і ті, що пов’язані із лікуванням супутніх захворювань. Відповідальною за прийом ліків є медична сестра: «Медична сестра контролює чи вживають пацієнти лікарські засоби», – зазначають опитані. Пацієнти підтверджують, що при наданні медичної допомоги персонал дотримується інтимності: «В маніпуляційній кімнаті знаходиться лише пацієнт, якому надається допомога та працівник, який цю допомогу надає».

 

Реалізація правоздатності

Пацієнти не володіють інформацією із історії хвороби. «Лікар може коротко розповісти, чим ми хворіємо, – зазначають опитані, – а з рецептів, які лікар виписує відомо, які ліки приймаємо». Доступ до історії хвороби, на думку респондентів, має лікуючий лікар. Лікар і може внести до неї зміни. Пацієнти можуть лише поскаржитись на негативні наслідки вживання того чи іншого лікарського засобу.

Жоден із респондентів не має права користуватись власними грошима. Мова може йти лише про купівлю близькими чи тими, хто відвідує пацієнтів. Залишається незрозумілим, як реалізується правоздатність осіб, що визнані недієздатними, особами із фізичними порушеннями, а також тими, кого не відвідують близькі.

Виявлено порушення під час аналізу судових рішень, якими особу визнано недієздатними та встановленням над нею опіки. Зокрема, частиною рішень опікунство покладалось на головного лікаря, а не на заклад, що має наслідком конфлікт інтересів.

 

Свобода від катувань або жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує гідність поводження чи покарання та від експлуатації, обмежень та наруги

На жаль, у лікарні застосовується фіксація пацієнтів до ліжка, що підтверджується респондентами. «Особу, яка заважає іншим пацієнтам, фіксують до ліжка, – зазначають опитані, – роблять це два-три санітари».

Респонденти зазначають, що не відчувають поганого ставлення чи образ з боку персоналу. Разом з тим, коли погане ставлення відчувають із сторони інших пацієнтів, то персонал вживає певних заходів. «Якщо особа сказала образливе слово, то забирають у першу (наглядову) палату, щоб там кілька годин посидів, – говорять респонденти, – якщо ж особа вдарила – фіксують до ліжка».

Тривогу викликали факти використання праці пацієнтів, зокрема під час прибирання кімнат чи території лікарні. «У нас є графік, за яким ми прибираємо, – зазначають опитані, – є чергові по відділенню та чергові у палаті». Крім того, один із пацієнтів вказав на допомогу одній із банківських установ під час перебування у лікарні. Опитані зазначають, що не отримали за свою працю винагороду. Водночас, у якості покарання, праця пацієнтів не використовується.

Пацієнти не відчувають себе потерпілими, оскільки вважають, що їх прав у лікарні не порушують. Якщо й трапляються інциденти: «Можна поскаржитись завідуючій відділення під час ранкового огляду», – продовжують опитані. Однак, респондентам не відомо, яке може бути прийняте рішення за наслідками їх скарг.

 

Інші аспекти дотримання прав людини

На жаль, респондентів засмучує неможливість відвідування храму тоді, коли вони цього бажають. Крім того, відсутність місць, де можна усамітнитись у відділенні пригнічує пацієнтів.

Турбує й відсутність у лікарні будь-якої форми самоврядування. Громадська рада, що існувала раніше, фактично, припинила діяти.

Респонденти стверджують, що знають, чому перебувають у лікарні. Однак, не всім відомо, скільки часу доведеться тут провести. Опитані зазначили, що знають про свої права: «Висить на стендах інформація про права пацієнтів».

 

 

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ:

Загальні висновки:

  1. Умови перебування у психіатричній лікарні є викликом для поваги до приватності пацієнтів. Так, у палатах багатьох відділень відсутній простір для зберігання особистих речей. Здійснення гігієнічних процедур не забезпечує приватність пацієнтів. А користування туалетом та душовою кімнатою є обмеженим.
  2. Умови харчування у лікарняному закладі теж є незадовільними. Крім недостатньої кількості харчування, наявні обмеження у доступі до власних продуктів та страв.
  3. У закладі відсутня можливість для усамітнення. Спілкування наодинці із відвідувачами, за окремими винятками, є неможливим.
  4. У наданні психіатричної допомоги домінує медикаментозна складова. При чому, переважна більшість пацієнтів купує основні лікарські засоби за власний рахунок. Заклад практично не здійснює напрямів пов’язаних із реабілітацією.
  5. Пацієнти не володіють інформацією про стан психічного здоров’я та термін лікування. Більшість пацієнтів задовольняються лише коротким інформуванням лікаря.
  6. Для більшості із них заборонено розпоряджатись власними коштами.
  7. Застосування методів м’якої фіксації не можна вважати адекватними. Залучення до реалізації цих засобів лише молодшого медичного персоналу ставить під сумнів їх ефективність.
  8. Турбує й використання праці пацієнтів на користь лікувального закладу.
  9. У лікарні відсутні органи пацієнтського самоврядування. Попередньо діюча громадська рада при закладі припинила своє існування.

 

Рекомендації:

  1. Провести практичну роботу з черговими лікарями та завідуючими відділень на предмет дотримання прав пацієнтів під час госпіталізації, у випадку, коли пацієнт не може дати свою усвідомлену згоду на госпіталізацію.
  2. Виділити окреме приміщення в лікарні, де можуть відбуватись судові процеси у випадках передбачених ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу», а не возити пацієнтів до суду в місто не принижуючи тим самим гідність самих пацієнтів.
  3. Звернутись з листом до голови Міського суду м. Полтава щодо забезпечення суддів для проведення судових процесів на предмет примусової госпіталізації в приміщенні Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О. Ф. Мальцева, а не в будинку суду першої інстанції.
  4. Звернутись до Прокуратури м. Полтава щодо забезпечення присутності прокурора під час судового процесу з питання примусової госпіталізації пацієнта в приміщенні Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О.Ф. Мальцева.
  5. Звернутись до Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо присутності представника органу опіки та піклування під час судового процесу стосовно примусової госпіталізації пацієнта у випадках, коли у пацієнта немає законного представника, а він не розуміє значення своїх дій.
  6. Знайти можливість привести будівлі лікарні та відділення у відповідність із державними будівельними нормами щодо доступу маломобільних груп населення.
  7. Роз’яснити медичному персоналу Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О.Ф. Мальцева, що ввірений їм лікарняний заклад є лікарнею відкритого типу.
  8. Меблі та інші предмети для зберігання особистих речей (тумбочки, стільці) слід привезти у відповідність із кількістю ліжко-місць. Кожне відділення слід оснастити засобами малої механізації (каталками, кріслами-каталками, візками для транспортування ліків, білизни, їжі, відходів тощо) в необхідній кількості, яка має залежати від ліжкової місткості відділення.
  9. Забезпечити освітлення наглядової палати таким чином, щоб воно не заважало пацієнтам у нічний час.
  10. Забезпечити необмежений доступ пацієнтів до туалетних та ванних кімнат, знявши усі замки.
  11. Роз’яснити працівникам кухні у відділенні та молодшому, середньому персоналу необхідність вільного доступу пацієнтів до холодильника, в якому знаходиться їх страви чи продукти харчування. Найліпшим варіантом для того було б, щоб холодильник знаходився в самому відділенні.
  12. Провезти роботу з лікарями приймального відділення, завідуючими відділень стосовно запровадження в історії хвороби листа призначення харчування пацієнту під час його стаціонарного лікування: порційної вимоги на харчування пацієнта, який знаходиться на стаціонарному лікуванні. Під час госпіталізації пацієнта до психіатричного закладу охорони здоров’я, його обов’язково необхідно зважувати, визначати зріст, а черговий лікар повинен призначати харчування. Дані заносяться до листа призначення харчування в карті стаціонарного хворого. Під час роз’яснення керуватись Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29.10.2013 року № 931 «Про удосконалення організації лікувального харчування та роботи дієтологічної системи в Україні».
  13. Роз’яснити всьому медичному персоналу лікарні, що відповідно до 49 статті Конституції України у Полтавській обласній клінічній психіатричній лікарні імені О. Ф. Мальцева надається безоплатна психіатрична допомога, а не за кошти самих пацієнтів.
  14. Відповідно до Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» застосовувати у відділеннях лікарні елементи реабілітаційних заходів відносно стаціонарних пацієнтів.
  15. Розробити індивідуальні реабілітаційні програми для кожного стаціонарного хворого.
  16. Започаткувати навчання пацієнтів навичкам життєдіяльності, застосовуючи програми соціального супроводу.
  17. Провести інструктаж з молодшим, середнім медичним персоналом та лікарями стосовно випадків елементів катувань пацієнтів, які завуальовано під м`яку фіксацію. Роз’яснити вищезазначеним особам, що в Україні на сьогоднішній день відсутній будь-який нормативно-правовий документ, яким затверджено правила здійснення фіксації.
  18. Знайти можливість опанування персоналом альтернативних фіксації та ізоляції деескалаційних практик.
  19. Припинити практику використання наглядової палати та м’якої фіксації у якості покарання пацієнтів.
  20. Припинити практику використання праці пацієнтів на користь лікарняного закладу. Працетерапія повинна відповідати індивідуальному плану відновлення пацієнта.
  21. Започаткувати тренінгові навчання з основ прав пацієнтів психіатричних закладів України відповідно до національного законодавства та міжнародних стандартів прав людини.
  22. Надати можливість пацієнтам за їх бажанням зустрічатись із юристом, правозахисником, якого пацієнт може самостійно обрати. Передбачити, що такі зустрічі повинні відбуватись без участі персоналу.
  23. Запровадити пацієнтське самоврядування в відділеннях лікарні, оновивши громадську раду із залученням неурядових організацій, родичів та близьких пацієнтів та створивши ради пацієнтів при відділеннях.
  24. Налагодити співпрацю з організаціями громадянського суспільства, які працюють в галузі захисту прав людини з метою дотримання прав пацієнтів, отримання ними медичної, в тому числі психіатричної допомоги належної якості.
  25. Створити Інтернет-сторінку, на якій висвітлити інформацію, яка має суспільне значення, в тому числі і cтатут Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О.Ф. Мальцева та акредитаційний сертифікат Міністерства охорони здоров’я України.
  26. Щорічно запрошувати фахівців з громадських організацій для проведення громадського аудиту стосовно дотримання прав пацієнтів в лікувальному закладі.
  27. Поліпшити культурно-просвітницьку діяльність у відділеннях лікарні із залученням пацієнтів. Організовувати концертні програми, творчі вечори, дискотеки та інше. Розширити та оновити бібліотеки в відділеннях. Влаштовувати для пацієнтів відзначення днів народження у вигляді вітання, свят, тематичних вечорів з декламування віршів, інших видів самодіяльності.
  28. Налагодити постійну роботу з релігійними конфесіями міста для сприяння здійсненню релігійних обрядів пацієнтами. Винайти приміщення в кожному відділенні або в одному з місць в самій лікарні для можливості усамітнення пацієнтів.
  29. Департаменту охорони здоров’я Полтавської обласної державної адміністрації проконтролювати виконання рекомендацій, наданих під час соціально побутового обстеження Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О. Ф. Мальцева головному лікарю.

 


 

 

[1] Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф. Мальцева є юридичною особою, діяльність якої здійснюється у відповідності КВЕД 86.10 – діяльність лікарняних закладів. Головний лікар – Погорілко Олег Володимирович.

[2] Пряма мова пацієнтів, викладена у тексті, взята із аудіо запису, зробленого під час інтерв’ювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цей звіт підготовлено в рамках проекту «Права людини в дії», який впроваджує Українська Гельсінська спілка з прав людини завдяки щедрій підтримці американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).

Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 50 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

[1] Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф. Мальцева є юридичною особою, діяльність якої здійснюється у відповідності КВЕД 86.10 – діяльність лікарняних закладів. Головний лікар – Погорілко Олег Володимирович.

[2] Пряма мова пацієнтів, викладена у тексті, взята із аудіо запису, зробленого під час інтерв’ювання.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: