XX. Проблеми насильства в сім’ї

[1]

Масштаби проблеми насильства в сім’ї. Про гостроту проблеми насильства в сім’ї свідчить як статистика МВС України, так і дані досліджень та громадських організацій. Кількість осіб, що перебувають на профілактичному обліку за вчинення насильства в сім’ї, щорічно зростає і наближується вже до ста тисяч. І це при тому, що насильство в сім’ї є латентним правопорушенням, й існуюча статистика не відображує його масштабів. Тож зростання кількості зафіксованих міліцією випадків насильства в сім’ї поки не можна розглядати в якості індикатора погіршення ситуації або показником для оцінки роботи ОВС.

Табл.1. Кількість осіб, які знаходяться на обліку в ОВС за скоєння насильства в сім’ї , в тому числі з розбивкою за статтю

Рік

2005

2006

2007

2008

2009

8 місяців 2010

Кількість чоловіків

72194

 

74571

 

77664

 

 

85680

91634

Кількість жінок

10638

 

9284

 

9098

 

8760

 

7190

5883

Всього осіб, які перебувають на обліку в міліції за скоєння насильства в сім’ї

84155

 

85178

 

87831

 

85085

 

93327

97722

Кількість кризових центрів

38

46

54

54

56

61

Серед осіб, що скоюють насильство в сім’ї, більшість складають чоловіки. Дані вказують на неуклінне зменшення кількості жінок, які потрапили в поле зору міліції за скоєння насильства в сім’ї, що підкреслює гендерний аспект насильства.

Фізичне та психологічне насильство є найбільш розповсюдженими видами насильства, на які припадає 95 % випадків.

Табл.2. Кількісне співвідношення різних видів насильства в сім’ї

Рік

2005

2006

2007

2008

2009

8 місяців 2010

Всього поставлено на облік осіб

59733

 

63624

 

65042

 

66119

 

72945

55727

Фізичне насильство

39138

 

39473

 

37728

 

38741

 

41514

28288

Психологічне насильство

17666

 

21813

 

24382

 

24917

 

29153

25649

Економічне насильство

2868

 

2311

 

2916

 

2459

 

2278

1755

Сексуальне насильство

61

 

27

 

16

 

2

 

0

0

У багатьох випадках як жінки, так і чоловіки, особливо у сільській місцевості, не обізнані з політикою держави щодо неприпустимості чинення насильства у сім’ї. Потерпілі жінки практично не знають своїх прав, в свою чергу чоловіки у повній мірі не усвідомлюють протиправність своїх дій. Інформація про наявність закону «Про попередження насильства в сім’ї» часто не відома ні тій, ні іншій стороні конфлікту.

 Недостатньо поширена інформація про можливі шляхи допомоги потерпілим жінкам: центри, до яких можна звернутися у складній ситуації і отримати безкоштовну допомогу, адреси урядових і громадських організацій, які опікуються правами жінок, номери телефонів їх «гарячих ліній» тощо.

 Робота по підвищенню рівня правової обізнаності осіб, які вчиняють акти домашнього насильства, також проводиться поверхнево.

Стан законодавства та нормативно-правового забезпечення у сфері запобігання та протидії насильству в сім’ї. У вересні 2008 року Верховна Рада прийняла законопроект, яким вносилися зміни до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» та до Кодексу України про адміністративні правопорушення, які вступили в силу 1 січня 2009 року. Ними запроваджувалися корекційні програми по роботі із кривдниками, виключалося визначення віктимної поведінки, уточнювався перелік суб’єктів державної політики у цій сфері, вносилися додаткові санкції до статті 173-2 тощо.

  На виконання цього закону в 2009-2010 роках була прийнята низка нормативно-правових актів, які спрямовані на формування засад для надання допомоги потерпілим, прописування повноважень державних структур, а також механізмів їх взаємодії:

– Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту № 1977 від 10.06.2009 «Примірне положення про Кризовий центр для членів сімей, в яких вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення»;

– Спільний наказ Міністерства України у справах сім'ї дітей та молоді та МВС «Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім'ї молоді та спорту, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї» від 07.09.2009 №3131/386.

Ще 19 лютого 2007 р. була затверджена Державна програма підтримки сім’ї на період до 2010 року, в якій міститься декілька пунктів, що стосуються питань запобігання насильства в сім’ї.

Плани по вдосконаленню законодавства та нормативно-правового забезпечення.Влітку 2010 року розпочалася робота над нової державною соціальною програмою підтримки сім’ї до 2015 року, до якої включений блок щодо протидії насильству в сім’ї. Програма станом на середину жовтня 2010 року не затверджена, остаточна версія поки не сформована, і головне – незрозуміла ситуація із виділеннями бюджетних коштів для реалізації програми. Вони вказані в проекті, але які обсяги будуть виділені з Державного та місцевих бюджетів, – невідомо. До фінансування цієї програми планується залучити громадські та міжнародні організації, які мають для цього фінанси та подають пропозиції Міністерству у справах сім’ї, молоді та спорту.

З 2009 року Міністерство України веде роботу по розробці нового варіанту Закону «Про попередження насильства в сім’ї». Ним була створена робоча група у складі представників зацікавлених державних структур, експертів, громадських та міжнародних організацій, яка напрацювала варіант законопроекту. Влітку 2010 року робота була знов розпочата Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту, але рівень взаємодії із громадськими організаціями погіршився. Проект закону розміщений на сайті міністерства, але, на думку експертів, є вельми недосконалим. Водночас від міністерства вимагається завершення роботи над ним, оскільки це завдання вписане до основ соціального та економічного розвитку держави на 2010 рік.

5 жовтня 2010 року Верховна Рада прийняла за основу законопроект № 6634. Проектом пропонується внести до статей 173, 173-2, 178, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення зміни, суть яких полягає у доповненні санкцій вказаних статей таким видом стягнення як громадські роботи. Зокрема, передбачається запровадити громадські роботи: за дрібне хуліганство; за вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми. Профільний Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності рекомендує врахувати пропозицію про внесення зміни до статті 173-2, якою передбачається запровадити громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин та на строк від сорока до шістдесяти годин за вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми[2]. Водночас цей законопроект не пропонує позбавитися такої неефективної санкції як штраф.

Існує також необхідність чіткого визначення диспозиції статті 173-2 КУпАП, де слова «… застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень» суперечать визначенню фізичного насильства в статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї». Наявність такого визначення в статті 173-2 призводить також до відмов у складанні протоколів за фактами насильства в сімьї і вимагає особистого звернення потерпілої сторони до ОВС із заявою про скоєння злочину відповідно до статті 125 Кримінального кодексу України «Легкі тілесні ушкодження», які є злочином приватного обвинувачення.

У зв’язку з цим для підвищення ефективності протидії насильству в сім’ї є пропозиція внести зміни до статті 27 Кримінально-процесуального Кодексу України щодо виключення нанесення тілесних ушкоджень легкої та середньої ступені тяжкості, які є результатом насильства в сім’ї (статті 125 та 126 ККУ) з кола тих, кримінальні справи за якими порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право підтримувати обвинувачення.

Є необхідність й внесення змін до законодавства в частині віднесення функцій погодження винесення захисного припису та проходження корекційної програми до компетенції судів, що сприятиме більшому усвідомленню правопорушником необхідності їх виконання та адаптує Закон до міжнародних норм.

Національні та міжнародні експерти, аналізуючи низький рівень ефективності покарання за скоєння насильства в сім’ї, висувають пропозиції щодо криміналізації фактів повторного скоєння насильства в сім’ї та невиконання захисного припису.

Роль міжнародних інституцій. Проблема протидії насильству в сім’ї була в центрі уваги членів Комітету ООН по ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок під час захисту Україною доповідей щодо стану виконання однойменної Конвенції[3]. Комітетом за результатами розгляду доповіді Україні були передані рекомендації, хід впровадження яких має бути відображений при підготовці наступної доповіді про виконання Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, яка буде розглядатися Комітетом в 2014 році[4]. Доповідь має готуватися державою та обов’язково обговорюватися із громадськістю. Громадські організації можуть готувати та представляти свої альтернативні доповіді.

Так, Комітет закликає Україну «ефективно впроваджувати Закон «Про попередження насильства в сім’ї» (2001 рік) і відстежувати його вплив на жінок…, виробити комплексний підхід до попередження та ліквідації всіх форм насильства по відношенню до жінок у відповідності із загальною рекомендацією Комітету № 19, підвищити рівень досліджень і збору даних про масштаби поширення, причини і наслідки насильства щодо жінок і включити результати цього дослідження до своєї наступної періодичної доповіді. Комітет закликає Державу-учасницю вжити необхідних заходів для забезпечення ефективних заходів покарання у випадках, пов’язаних з насильством в сім’ї, які були б конкретно спрямовані проти винних осіб» (п.28). І далі: «Комітет наполегливо закликає державу-учасницю вжити всіх необхідних заходів для того, щоб жінки, які є жертвами побутового насильства, в тому числі сільські жінки та вразливі групи жінок, такі як ромські жінки, мали повний доступ до притулків і соціальних центрів для жертв, оперативних засобів правового захисту без жодних вікових та інших обмежень…, забезпечити, щоби державні та посадові особи, особливо співробітники правоохоронних і судових органів, медичні та соціальні працівники, були повною мірою поінформовані про Закон «Про попередження насильства в сім’ї» (2001 року) і обізнані про інші форми насильства по відношенню до жінок, щоби вони могли надавати жертвам належну допомогу» (п.29). Усі ці заклики є актуальними і можуть розглядатися як важливі напрямки державної політики у цій сфері, що мають відбиватися в державних програмах та документах.

Для вдосконалення діяльності на національному рівні велике значення мають європейські правові документи, зокрема, рекомендації та конвенції Ради Європи. На завершальній стадії розробки знаходиться проект Європейської Конвенції по боротьбі із насильством щодо жінок та домашнім насильством, який має бути відкритий для підписання в 2011 році. Приєднання України до цього документу є важливим кроком для підняття стандартів державної політики в сфері протидії насильства в сім’ї.

Основні проблеми у сфері запобігання насильства в сім’ї. Основними проблемами сучасного стану державної політики попередження та протидії насильству в сім’ї у правоохоронній сфері є низька ефективність роботи та судового переслідування, в соціальній сфері – катастрофічна нехватка притулків та центрів допомоги потерпілим від домашнього насильства та відсутність умов для роботи із кривдниками. Разом з цим спостерігається дуже низький рівень взаємодії між різними структурами на обласному, та особливо районному рівні, а також відсутність системної підготовки фахівців для роботи в цій сфері. Проблеми недостатнього фінансування галузі також мають в якості негативного наслідку неефективну політику в сфері попередження та протидії насильства в сім’ї.

Проблемні питання в діяльності органів внутрішніх справ.В 2009 помічники Міністра внутрішніх справ України Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС (ліквідовано міністром Могильовим в березні 2010 року) здійснили моніторинг діяльності ОВС в напрямку запобігання та протидії насильству в сім’ї. В ході цієї роботи були виявлені основні проблеми та недоліки в цій сфері, які знайшли відбиття у річному звіті Управління «Права людини в діяльності міліції – 2009».

Він показав, що майже в усіх областях більшість кривдників ставиться на облік із значним запізненням, іноді до 2 місяців.Офіційне попередження виноситься приблизно в 30 % випадків. При цьому не завжди є копії попереджень, журнал їх реєстрації тощо. В багатьох районах і деяких областях захисні приписи з питань насильства у сім’ї протягом 2009 року взагалі не виносились, незважаючи на те, що окремі громадяни притягувались до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП декілька разів. Кількість спеціальних карток обліку фактів скоєння насильства у сім’ї, які направляються у відділи у справах сім’ї, молоді та спорту, складає лише невеликий відсоток від кількості осіб, які перебувають на обліку в ОВС за скоєння насильства в сім’ї. Вивчення матеріалів про відмову у порушенні кримінальних справ за заявами потерпілих від домашнього насильства жінок встановило, що відповіді їм, як правило, надаються формальні: заявниць лише інформують про відмову у порушенні кримінальної справи стосовно сімейного насильника, а про те, що він поніс адміністративне покарання до відома жінок не доводиться. Заняття відповідної тематики з особовим складом в багатьох підрозділах не проводилися жодного разу протягом року.

Проведені помічниками Міністра перевірки секторів дільничних інспекторів міліції райвідділів показали, що дільничні інспектори міліції слабо орієнтуються у питаннях порядку організації своєї діяльності із протидії домашньому насильству, не знають вимог відповідних нормативних документів, боротьбу з випадками насильства у сім’ї пріоритетним напрямком роботи не вважають та не приділяють йому відповідної уваги.

У теперішній час робота дільничних інспекторів міліції, як правило, зводиться до отримання звернення від особи, стосовно якої вчинено домашнє насильство, та реагування на таке звернення. Послідовна і цілеспрямована профілактична робота у цьому напрямку не проводиться, у тому числі і через недосконалість нормативно-правових документів (положення яких орієнтовані передусім на припинення фактів насильства, робота по його запобіганню декларується, але конкретні заходи не передбачаються).

На сьогодні дільничний інспектор міліції може вжити достатньо ефективних заходів до домашнього дебошира виключно за наявністю однієї з наступних умов :

 – сімейного кривдника застали при скоєнні насильницьких дій;

 – жертві сімейного насильства нанесені тілесні ушкодженні;

 – сімейний дебошир не заперечує свою вину або факт чинення насильства підтверджують свідки.

Складання та розгляд адміністративного протоколу за статтею 173-2 КУпАП можливо за умови визнання правопорушником своєї вини у вчиненому або наявності свідків. Офіційне попередження про недопустимість насильницьких дій може бути винесено тільки після складання адміністративного протоколу за статтею 173-2 КУпАП, що, на нашу думку, є невірною практикою. Умовою винесення захисного припису є повторність скоєння насильства у сім’ї протягом року.

Таким чином, якщо жінка звертається до міліції із заявою про вчинене щодо неї домашнє насильство і не може опосередковано довести факт скоєння такого насильства, вона фактично залишається без захисту ( виноситься постанова про відмову у порушенні кримінальної справи, іноді додатково складається рапорт про проведену профілактичну бесіду з чоловіком). Зазначене призводить до усвідомлення домашніми хуліганами своєї безкарності та до віктимної поведінки їх жертв, що провокує активізацію насильства у такій сім’ї у подальшому.

Влітку 2010 року була створена громадська організація – Асоціація моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів, яка продовжила здійснення моніторингу роботи ОВС в галузі дотримання прав людини. За результатами проведеного моніторингу діяльності ОВС в 2010 році в усіх напрямках, включаючи протидію насильства в сім’ї, експертами Асоціації зроблений висновок про те, що «чітка і систематична, ефективна та злагоджена з іншими відомствами система раннього виявлення, оперативного реагування і вжиття заходів за кожним фактом насильства в сім’ї, його попередження, на сьогодні, на жаль, відсутня. Значних результатів по реалізації мети попередження насильства в сім’ї не досягнуто. А тому оцінка і рівень довіри населення на місцях, щодо результативності роботи ОВС з протидії насильству залишається вкрай низькими»[5]. Пов’язано це в першу чергу з тим, що на практиці діяльність служби дільничних інспекторів міліції та відділів кримінальної міліції у справах дітей в цьому напрямку не є реально приоритетною. Належної уваги та контролю з боку керівництва цих служб та МВС в цілому вона не отримує.

Враховуючи службову завантаженість, робота ДІМ, як правило зводиться до отримання звернення до особи, стосовно якої вчинено домашнє насильство та реагування на нього. Послідовна і цілеспрямована профілактична робота на його попередження не проводиться, в тому числі, і через недосконалість нормативно-правових документів. Їх положення орієнтовані, передусім, на припинення факту насильства, робота із його запобігання лише декларується, але конкретні заходи не передбачені.

За останні декілька років вже неодноразово ставилось питання про виведення ВКМСД із підпорядкування кримінального блоку до блоку громадської безпеки та припинення ведення ними оперативно-розшукової діяльності, що значно підвищило б рівень заходів із захисту дітей. Дозволило б завчасно виявляти та ставити на профілактичний облік сім’ї, у яких вчиняється насильство над дітьми, вивчати причини сімейного неблагополуччя і в необхідних випадках вилучати дітей з небезпечного оточення. Керівництво МВС погоджувалось з цим, однак і до цього часу питання залишається не вирішеним[6].

Проблемні питання надання соціальної допомоги. В Україні не існує достатньої кількості спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї, хоча статистичні дані показують, що їх кількість зростає щороку (табл. 1). Водночас, навіть поверхове порівняння даних щодо кризових центрів та кількості осіб, які перебувають на обліку, показує, що кількість центрів є мізерною для організації соціальної роботи щодо надання допомоги потерпілим від насильства в сім’ї. Інформація щодо кількості притулків, в яких тимчасово можуть перебувати потерпілі від домашнього насильства, взагалі відсутня.

Відповідно до Типового положення про центри соціально-психологічної допомоги, в них може надаватися допомога лише особам у віці до 35 років, що є виявленням принципу нерівності у доступі до соціальних послуг, суперечить Конституції України, Закону «Про попередження насильства в сім’ї», принципам захисту прав людини. Після цього віку можлива допомога лише тим громадянам, які мають неповнолітніх дітей. Підрозділи управлінь праці та соціальної політики працюють лише з одинокими громадянами, що потребують допомоги, але взагалі не залучені до випадків насильства в сім’ї. В Україні не існує спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї. Створені в деяких областях центри соціально-психологічної реабілітації обслуговують всі категорії вразливого населення, але у віці до 35 років[7]. Після цього віку можлива допомога лише тим громадянам, які мають неповнолітніх дітей, що є виявленням принципу нерівності у доступі до соціальних послуг. Таким чином, вдосконалення потребує не лише Закон «Про попередження насильства в сім’ї», але й ціла низка інших законів та нормативно-правових документів, перш за все Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», в якому до об’єктів соціальної роботи (стаття 4)[8] включена також і сім’я, але при цьому вік обмежується 35 роками, що свідчить про внутрішню суперечність цього Закону (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=878-17) .

Експерти, зокрема Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів, відмічають також і бездіяльність відповідних соціальних служб, які на сьогодні перетворились в бюрократичні заклади, що здійснюють лише формальний облік та переписку. Практична робота ними не здійснююється. Необхідна негайна їх реструктуризація з метою забезпечення проведення ними об’єктивної соціальної інспекції, ефективного соціального супроводу такої категорії сімей та впровадження освітніх, коррекціних і реабілітаційних програм для відповідних категорій осіб. Вимоги Законів України «Про охорону дитинства» та «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» щодо захисту прав неповнолітніх і належної індивідуально-профілактичної роботи ними не виконуються[9].

Табл. 3. Можливості соціальних закладів по наданню допомоги потерпілим від насильства, 2010 р.[10]

ЗАКЛАД

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ

«Центр матері та дитини», Сімферопольський р-н

 

Вік – до 35 років, Діти – до 1,5 року (із старшими дітьми не беруть).

Платно/безкоштовно – послуги безкоштовні

Строк перебування – обмежений віком дитини. Можна і більше 3 місяців і до року.

Прописка – потрібна + обов’язковий медогляд.

Юр, псих., соц. роб. – надаються усі послуги

«Центр соціально– психологічної допомоги від насильства в сім’ї», Джанкойський район

Вік – до 35 років. Діти – можна звертатися з дітьми будь-якого віку

Платно/безкоштовно – проживання безкоштовно, харчування платно. Строк перебування – до 3-х місяців

Прописка – потрібна + направлення від ССМ + обов’язковий медогляд.

Юр, псих., соц. роб. – надаються усі послуги

На сьогоднішній день працює лише денний стаціонар через відсутність світла та тепла. Немає на це коштів!

На ніч потерпіла з дитиною вимушена повертатися додому

«Центр матері та дитини», м. Севастополь

Вік – до 35 років, Діти – до 1,5 року. Із старшими дітьми не беруть. (можуть прийматися вагітні жінки (починаючи з 7 місяця).

Платно/безкоштовно – послуги безкоштовні

Строк перебування – обмежений віком дитини. Можна і більше 3-х місяців і до року.

Прописка – потрібна + направлення з ССМ + обов’язковий медогляд.

Юр, псих., соц. роб. – надаються усі послуги

Приймаються жінки лише з м. Севастополь. З району та сільської місцевості – ні! Не приймаються також з жінки з психічними розладами.

«Центр соціально – психологічної допомоги від насильства в сім’ї», м. Севастополь

Вік – до 45 років, Діти – можна звертатися з дітьми будь-якого віку (але в притулку часто немає таких місць)

Платно/безкоштовно – проживання безкоштовно, харчування безкоштовно лише раз на день

Строк перебування – до 3-х місяців

Прописка – потрібна + направлення від ССМ + обов’язковий медогляд та довідка від психіатра.

Юр, псих., соц. роб. – надаються усі послуги

 Приймаються жінки лише з м. Севастополь. З району та сільської місцевості – ні! Не приймаються також з жінки з психічними розладами.

«Інститут сім’ї» (притулок неурядової організації), м. Севастополь

Вік – будь-якого віку

Діти – можна звертатися з дітьми будь-якого віку

Платно/безкоштовно – проживання та харчування безкоштовно

Строк перебування – вирішується на місці

Прописка – непотрібна

Юр, псих., соц. роб. – надаються усі послуги

Приймаються жінки не лише з м. Севастополь, а й з регіону.

Волинський обласний центр соціально-педагогічної допомоги, Волинська область

Вік – різний. Діти – залежно від ситуації, дозволяють

Платно/безкоштовно – безкошт.

Строк перебування – до 3 міс.

Прописка – не потрібна; мед. огляд

Юр, псих., соц. роб. – всі види допомоги

Державний центр соціально -психологічної допомоги у м.Дніпропетровськ

Вік – до 35 р. Діти – дозволяються, залежно від ситуації

Платно/безкоштовно – безкошт.

Строк перебування – не обмежений (по мірі необхідності)

Прописка – бажана

Юр, псих., соц. роб. – всі види допомоги

Недержавна благодійна організація «Віртус», м.Дніпропетровськ

Вік – різний. Діти – віком від 3  р.,якщо дитина менша, то її тимчасово оформлюють в «Дом ребенка». (Дитину і маму розділяють)

Платно/безкоштовно – без кошт.

Строк перебування – не обмеж.

Прописка – не потрібна

Юр, псих., соц. роб. – всі види допомоги

Запорізький обласний центр соціально-психологічної допомоги, Запоріжжя

Вік – різний, Діти – від 3 р.

Платно/безкоштовно – безкошт.

Строк перебування – до 90 діб

Прописка – бажана , мед. огляд, документи

Юр, псих., соц. роб. – всі види

Луганський обласний центр соціально-психологічної допомоги, Луганська область

 

 

Вік – не обмежений

Діти – залежно від ситуації

Платно/безкоштовно – безкошт.

Строк перебування – до 3 місяців

Прописка – бажана

Юр, псих., соц. роб. – всі види

Сумський обласний центр соціально-психологічної допомоги, м. Суми

 

 

Вік – до 35

Діти – проблематично

Платно/безкоштовно – без кошт.

Строк перебування – 3 міс.

Прописка – не потрібна

Юр, псих., соц. роб. – всі види

Центр матері та дитини (для жінок, що потрапили в складні життєві обставини)

(Тільки для жінок з дітьми до 1.6 р.) Працюватиме з 15.10.2010, Черкаська обл..

Вік – не обмеж

Діти – від 7 міс. вагітності жінки до 1.6 р. дитини

Платно/безкоштовно – без кошт.

Строк перебування – до виповнення дитині 1.6 р.

Прописка – непотрібна; направлення

Юр, псих., соц. роб. – всі види

Державний центр матері та дитини, центр соціально– психологічної допомоги, Хмельницька область

 

 

Вік – не обмеж.

Діти – з 14 р.

Платно/безкоштовно – безкоштовно

Строк перебування – не обмеж, до вирішення проблеми

Прописка – не потрібна

Юр, псих., соц. роб. – всі види

Центр жінок з дітьми, що збираються відмовитись від дитини, або є ризик втрати дитини, Хмельницька область

Вік – всі вагітні від 7 міс., або жінки з дітьми

Діти – до 1,5 року

Платно/безкоштовно – безкоштовно

Строк перебування – до виповнення дитині 1.5 р.

Прописка – не потрібна

Юр, псих., соц. роб. – всі види

Перелічені обмеженості в доступі до отримання соціальних послуг дають підстави для висновку про неефективність в цілому системи надання соціальних послуг та соціального захисту населення. Розпорошеність створених закладів по різним відомствам (Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, а в ньому – Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді, Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство охорони здоров’я), складність в системі підпорядкування між органами місцевої влади та вертикальними структурами виконавчої влади, тематичне розшарування, велика кількість обмежень для отримувачів допомоги (вік, стать, прописка, наявність чи відсутність дітей, проживання самотньо чи в сім’ї тощо), не говорячи вже про недостатній рівень фінансування, призводять до того, що ті особи, які її потребують фактично, не можуть її отримати, що є прямим порушенням прав людини з боку держави. Тож одним з найбільш оптимальних виходів вбачається зміна системи державного управління та підпорядкування в цій сфері, ліквідація зайвих державних структур та створення єдиної служби соціального захисту населення.

Проблеми фінансування діяльності по наданню допомоги потерпілим від насильства в сім’ї та роботи з кривдниками. Складнощі у розвитку системи закладів по наданню допомоги потерпілим полягають й у тому, що фінансування їх діяльності знаходиться на місцевих бюджетах, в більшості з яких не існує коштів на цю допомогу. І навіть соціальні заклади, створені за рахунок субвенції державного бюджету, знаходяться на грані закриття.

Залишається невирішеним на рівні держави й питання надання соціального замовлення громадським організаціям, які надають соціальні послуги потерпілим від насильства в сім’ї.

Програма надання фінансової підтримки з боку держави через Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту залишається обмеженою та непрозорою. Всупереч рекомендаціям та здоровому глузду, фінансуються лише молодіжні організації. Спеціальних програм, спрямованих на діяльність по попередженню насильства в сім’ї Міністерством не виділяється. З іншого боку, більшість організацій намагається зареєструватися із статусом «молодіжна» для доступу до державного фінансування.

Фінансування нової Державної програми підтримки сім’ї, в якій міститься блок питань по протидії насильству в сім’ї, планується здійснювати за рахунок коштів державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших коштів, залучення яких не забороняється законодавством. До таких відносяться кошти громадських та благодійних організацій, міжнародної технічної допомоги, яка надходить від міжнародних організацій, інших країн та міжнародних донорів. Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту восени 2010 року звернулося до міжнародних та громадських організацій з проханням надати свої пропозиції щодо участі у фінансуванні цієї програми, що й було зроблено.

Водночас останні заклики депутатів правлячої коаліції щодо згортання діяльності таких інституцій[11] (вже після перевірки СБУ діяльності Міжнародного Фонду «Відродження» у вересні 2010 року), якщо вони відображають не просто власну думку, а позицію влади, є небезпечними не тільки для зазначеної теми, але й для розвитку правозахисної діяльності та громадянського суспільства в цілому.

Проблемні питання у впровадженні корекційних програм по роботі з кривдниками.В 2010 році почалося впровадження корекційних програм по роботі з кривдниками. При підтримці офісу координатора проектів ОБСЄ та центру «Ла Страда – Україна» розроблені декілька варіантів корекційних програм. 11-12 червня 2009 р. проведено міжнароднийсемінар «Соціальна робота з кривдниками: міжнародний досвід та перспективи впровадження в Україні». У серпні 2009 р. – семінар «Протидія насильству в сім’ї: соціальна та психологічна робота з кривдниками».

Завдяки Офісу координатора проектів ОБСЄ в Україні підготовлені перші 300 фахівців, які можуть здійснювати таку роботу. Але проблеми залишаються. Так, за 8 місяців 2010 року корекційні програми відвідували лише 165 з більш ніж двох тисяч направлених на них ОВС. Жодний навчальний заклад, в тому числі підвищення кваліфікації, не готує фахівців в цьому напрямі. Центри соціальної жопомоги для сім’ї, дітей та молоді не мають ані фінансування, ані приміщень, ані фахівців. Крім того, існує лише рекомендаційний лист Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту щодо здійснення ними корекційних програм. Жодна з підготовлених програм поки не затверджена Міністерством в якості рекомендованої. Станом на жовтень 2010 року вони направлені на рецензування до Академії педагогічних наук України. Але при цьому відсутність фахівців в цій сфері в самій Академії педагогічних наук робить проблематичним процес рецензування. Не вирішене питання щодо органу, який матиме повноваження та достатній рівень експертизи для сертифікації програм та фахівців. Із законодавчої точки зору важливо, щоб направлення на проходження корекційних програм здійснювалося в судовому порядку, а не працівниками ОВС.

Крім того, сьогодні корекційні програми не розглядаються ані як різновид соціальної роботи, ані як альтернативні санкції (види покарання). Віднесення корекційних програм до соціальної роботи передбачає їх здійснення на основі принципу прийняття послуг, що не повністю відповідає сутті корекційних програм, які мають здійснюватися в ситуації, коли негативна діяльність особи спрямована не на себе, а на інших членів родини. Законодавство ж про альтернативні види стягнень та покарань відсутнє і потребує свого розвитку.

Проблемі питання правоохоронної діяльності та судового переслідування. Що стосується низької ефективності протидії насильству в сім’ї, то варто відзначити, що абсолютна більшість санкцій, які призначаються судами у випадках скоєння насильства в сім’ї, є штрафами. Так, за статистикою ДГБ МВС України, за 6 місяців 2010 року штрафи складали близько 82% усіх винесених рішень за статтею 173-2 КУАП, а адміністративні арешти – близько 13 %. Тож після того, як людина написала заяву до міліції на члена своєї родини, вона ще має сплатити штраф за свого кривдника тому, що більшість кривдників є безробітними. Штраф б’є не стільки по насильнику, скільки по родині, таким чином, жертва домашнього насильства страждає двічі. За даними 2010 р. якщо в Житомирській обл. близько 59% осіб призначається виплата штрафів, то в Тернопільській обл. – 98%. Рівень застосування такої санкції, як арешт, коливається від 1,5 % у Тернопільській обл. до 25% у Одеській обл.

Табл. 4. Основні види адміністративних стягнень за скоєння насильства в сім’ї

Рік

2005

2006

2007

2008

2009

8

місяців

2010

Види адміністративних стягнень

Штрафи

61737

 

66873

 

72080

 

74169

 

83687

58893

Адміністративний арешт

10615

 

9334

 

9718

10342

 

14289

9279

Попередження

7157

 

5822

 

5554

 

5104

3304

2461

Виправні роботи

349

375

412

350

230

64

Звільнено від адміністративної відповідальності

318

380

532

591

722

328

Всього

80176

 

82784

 

88296

 

90556

 

102232

71025

Багато проблем виникає в ситуаціях, коли насильство скоюється в стані алкогольного сп’яніння. А таких, за свідченням консультантів «гарячих ліній» та правоохоронців – абсолютна більшість. Сьогодні такі ситуації є фактично безвихідними. Примусове лікування заборонено, призначення лікування судом відбувається дуже рідко, в країні немає достатньої кількості доступних та професійних закладів для цього. Добровільне лікування коштує дорого, чого не можуть дозволити себе більшість сімей. Ухвалений 14.04.2009 р. Закон України № 1254 – VIскасував всі законні підстави для направлення осіб на примусове лікування від алкоголізму. Така ситуація лише укріплює замкнуте коло насильства.

Проблемні питання кадрового забезпечення та підготовки фахівців. Досі є в Україні проблемою сучасна підготовка майбутніх працівників правоохоронних органів та введення до освітніх програм, зокрема, в вищих навчальних закладах системи МВС України, спеціальних курсів та предметів, присвячених протидії торгівлі людьми, запобіганню домашнього насильства, захисту прав дитини. Деякі кроки в цьому напрямі зроблені, але їх недостатньо. Так, в 2009 році Офісом Координатора проектів Організації з безпеки та співробітництва в Європі спільно з МВС України в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ створений спеціальний навчальний клас для підготовки правоохоронців по роботі із попередження та зупинення насильства в сім’ї.

В Київському національному університеті внутрішніх справ в 2009 році розпочалася підготовка курсантів спеціально для підрозділів кримінальної міліції у справах дітей.

Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні, що діє в ПРООН  протягом 2010 – 2011 років, передбачає провести навчальні тренінги для 13 000 дільничних інспекторів міліції з питань запобігання насильства в сім’ї. Є й інші позитивні приклади. Але здійснюваної діяльності поки все рівно недостатньо. Особливо таких навчальних підходів та практик, які базуються на розумінні принципів захисту прав людини та інтересів потерпілих осіб.

І сьогодні поки, на жаль, українська міліція не готова в повному обсязі виконати свою місію і, говорячи словами Ліз Келлі, «дати зрозуміти жінкам, дітям, злочинцям та більш широкій громаді, що поліція серйозно ставиться до насильства щодо жінок, і що воно неприпустимо»[12].

Координація діяльності різних органів державної влади та місцевого самоврядування.Проблема взаємодії різних суб’єктів протидії та профілактики насильства також є актуальною для України. Про це мова йде під час чисельних семінарів та нарад, створюються спеціальні Міжвідомчі координаційні ради, виданий спеціальний спільний наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту (як уповноваженого органу державної влади у сфері захисту прав дитини, запобігання насильству в сім’ї, протидії торгівлі людьми та впровадження гендерної рівності) та Міністерства внутрішніх справ України (№ 3131 від 7 вересня 2009 року) про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї, молоді та спорту, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів внутрішніх справ з питань здійснення заходів із попередження насильства в сім’ї. Тим не менш, звернення громадян та оцінки експертів показують, що взаємодія між різними державними структурами та перенаправлення потерпілих для отримання адресної та комплексної допомоги є покищо серйозним пробілом державної політики запобігання насильству в сім’ї.

Інформаційні кампанії та діяльність по підвищенню рівня усвідомлення проблеми насильства в сім’ї. Домінування гендерних стереотипів серед суспільства в цілому, державних службовців, соціальних працівників, необізнаність щодо міжнародних правових документів у сфері захисту прав жінок та захисту від насильства вимагає продовження кваліфікованих інформаційних кампаній, насамперед, «Стоп насильству!». Ця кампанія здійснювалася силами громадських та міжнародних організацій. Були проведені масштабні кампанії зовнішньої реклами проти насильства ПРООН, Радою Європи спільно з Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту та громадськими організаціями. Перша хвиля стартувала у Києві в травні 2009 р. під назвою «Стопнасильству! Досить терпіти такі подарунки!», закликаючи жінок, з якими жорстоко поводяться усім’ї, перестати терпітитазупинити насильство.

З 2010 року інформаційна робота здійснюється і за фінансової підтримуи Європейського Союзу. В серпні 2010 року стартувала так звана «браслетна» кампанія «Залишайся людиною», яка включає і зовнішню рекламу. Будуть підключені оператори мобільного зв’язку для використання сучасних технологій комунікації. В якості індикатора її ефективності варто відмітити зростання кількості телефонних звернень на Національну «гарячу лінію» із запобігання насильства та захисту прав дитини. Продовжується проведення глобальної акції «16 днів проти гендерного насильства».

Робота Національної «гарячої лінії» по запобіганню насильству в сім’ї.

За період з 30 листопада 2004 р. по грудень 2009р. на НГЛ з питань запобігання насильству та захиступрав дітей надійшло близько 10 000дзвінків, з них 3 756 зверненьу 2009 році і більше 4000 – за 10 місяців 2010 року.Таким чином, в 2009 та к 2010 роках відбувається значне збільшення кількості дзвінків на ГЛ (наприклад, в 2008 році їх було близько 1350). Це пов’язано як із загальнонаціональними інформаційними кампаніями – «Стоп насильству!», программою AVON«Проти насильства у сім’ї»; кампанією Ради Європи «Cтоп насильству над дітьми», підтримкою з боку програм, які фінансуються Європейським Союзом, так і зростанням розуміння в суспільстві, що насильство в сім’ї не є внутрішньою закритою справою родини. Під час цих кампаній розповсюджувалася інформація про можливість звернення на ГЛ, можливісті отримання допомоги тощо. Дзвінки від жінок становлять 54% усіх дзвінків, від чоловіків – 16% та від дітей – 30%.

Рис.1. Кількість дзвінків по місяцям (січень – вересень 2010) 

Національна «гаряча ліня» із запобігання насильству в сім’ї та захисту прав дітей є не тільки ефективним інструментом для надання консультацій громадянам, але й для здійснення моніторингу діяльності державних та муніципальних структур, правоохоронних органів щодо протидії насильству в сім’ї та надання допомоги потерпілим.

Крім того, аналіз дзвінків дозволяє говорити о тих чи інших тенденціях в розвитку самого явища насильства в сім’ї. Наприклад, в 2009 році до центру «Ла Страда – Україна» надійшла перша скарга від громадянки України афганського походження щодо насильства з боку батьків і примушування до шлюбу. В процесі надання допомоги з’ясувалося, що це вже є непоодинокі подібні приклади, які потребують до себе і уваги фахівців Державного комітету з питань національностей та релігії, і соціальних служб, і правоохоронних органів.

Приклад включення бізнес-структур до діяльності по запобіганню насильства в сім’ї. Ще в 2008 році Компанія AVONрозпочала роботу щодо протидії насильству в сім’ї, яка була продовжена в 2009-2010 роках. Компанією AVONпередбачено: розробка та розповсюдження серед населення інформаційних листків і брошур з проблем насильства в сім’ї; інформування через каталоги продукції, підтримка функціонування НГЛ з питань запобігання насильству та із захисту прав дітей; надання інформаційно-консультаційної та правової допомоги з питань попередження та подолання проявів насильства в сім’ї. У 2009 р. компанія AVON, яка зібрала значні кошти в підтримку програми від клієнтів компанії, направила їх на забезпечення роботи НГЛ.

 

Табл. 5. Стан виконання та рівень актуальності рекомендацій попередніх звітів (за 2007 та 2008 роки)

 

 

Рекомендації звіту за 2007 рік

Аналіз стану виконання рекомендацій в звіті за 2008 рік

Стан справ в 2009-2010 роках

1

Ухвалити законопроект № 2539.

Зміни до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» та КУАП прийняті 25 вересня 2008 року. Але порівняно з законопроектом № 2539 враховано не все.

 

2

Внести зміни до Наказу МОЗ № 33 від 2000 р. щодо штатних розкладів з урахуванням потреб центрів медико-психологічної реабілітації.

Не виконано

Не виконано

3

Внести зміни до Типового положення про центри соціально-психологічної допомоги щодо вилучення пункту про вікові обмеження клієнтів для отримання допомоги (до 35 років).

Не виконано

Не виконано

4

Внести зміни до положень про центри щодо можливості отримувати допомогу незалежно від наявності реєстрації за місцем проживання.

Не виконано

Не виконано

5

Посилити здійснення громадського та парламентського контролю за дотримання законодавства в сфері попередження насильства щодо жінок.

Контроль здійснювався, але ситуація не була покращена в значній мірі

Так само. Контроль здійснювався, але ситуація не була покращена в значній мірі

6

Посилити санкції стосовно осіб, які вчиняють насильство в сім'ї, та встановити строки їх адміністративного затримання.

Виконано у зв’язку із прийняттям змін до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» та КУАП

Потребує нових змін та доповнень, в тому числі криміналізації повторного вчинення насильства в сім’ї та невиконання захисного припису

7

Встановити строки адміністративного затримання осіб, які вчинили насильство в сім'ї або порушили вимоги захисного припису, до розгляду справи в суді.

Виконано у зв’язку із прийняттям змін до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» та КУАП

 

8

Запровадити альтернативні види покарання для осіб, які вчиняють насильство,зокрема, залучення до громадських робіт та обов'язкову участь у реабілітаційних програм, що допоможе знизити процес криміналізації домашніх кривдників.

Виконано частково у зв’язку із прийняттям змін до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» та КУАП. Мова йде про запровадження корекційних програм для осіб, які скоїли насильство в сім’ї.

Розпочався процес запровадження корекційних програм. Необхідність нових змін до законодавства. Підготовка фахівців. Вирішення питання щодо відповідального органу

9

Вирішити питання ізоляції осіб, які вчиняють насильство в сім'ї, з їх подальшою реабілітацією.

Виконано частково у зв’язку із прийняттям змін до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» та КУАП. Мова йде про запровадження корекційних програм для осіб, які скоїли насильство в сім’ї.

Практика застосування цих норм дуже незначна. Ця діяльність потребує збільшення уваги держави та контролю з боку громадських організацій

10

Створити спеціальні відділення для проведення реабілітаційної роботи з агресорами при спеціалізованих закладах для жертв насильства в сім'ї.

Не виконано і поки не передбачається існуючою нормативною базою

Не виконано. Відповідно до рекомендаційного листа заступника міністра у справах сім’ї, молоді та спорту відповідальність покладена на центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

11

Установити адміністративну відповідальність за пропаганду насильства та жорстокості.

Не виконано

Не виконано

12

Уряду України розробити комплекс заходів щодо реалізації на національному рівні кампанії Ради Європи по боротьбі з насильством проти жінок.

Україна взяла участь в цій кампанії. В 2008 році була ініційована національна кампанія «Стоп насильству».

Продовження кампанії «Стоп насильства». План заходів не затверджений, станом на жовтень 2010 року знаходиться в стадії розробки в Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту. Потребує залучення громадської експертизи.

13

Здійснити видання державною мовою та забезпечити поширення Рекомендації № 5 (2002) Комітету Міністрів Ради Європи та Пояснювальної записки до неї.

 

Виконано міжнародними організаціями

15

Розробити й прийняти Національну програму протидії насильству в сім’ї в Україні.

Зроблено частково. Мова йде про програму кампанії «Стоп насильство»

Окрема програма не буде розроблятися. До проекту програми підтримки сім’ї до 2015 року включені розділи, присвячені питанням протидії насильства в сім’ї

16

Забезпечити функціонування в кожному регіоні України закладів для жертв насильства в сім'ї: кризових центрів, центрів соціально-психологічної допомоги, притулків, медико-соціальної реабілітації тощо.

Виконано частково

Не виконано

17

Забезпечити жертвам насильства в сім'ї доступ до правових послуг, включаючи жінок, виключених із соціальних зв'язків та мігрантів, біженців, які нещодавно прибули до країни, представниць меншин та жінок з обмеженими можливостями.

Виконується частково, здебільшого відповідно до можливостей громадських організацій

Не виконано. Рівного доступу до послуг нема

18

Забезпечити достатнє фінансово-матеріальне забезпечення діяльності органів що здійснюють заходи з попередження насильства в сім'ї.

Не виконано

Не виконано

19

Розробити систему фінансування кризових центрів і притулків для жертв насильства з державного бюджету. Перенесення відповідальності за фінансування цих установ на бюджет місцевого рівня, ставить у нерівні умови жертви насильства з різних регіонів країни, які мають рівні права.

Не виконано

Не виконано

20

Здійснювати моніторинг якості послуг, що надають потерпілим від насильства, та підвищувати ефективність реалізації закону України «Про попередження насильства в сім’ї» шляхом запровадження систематичного збору інформації щодо виконання положень . України «Про попередження насильства в сім'ї».

Система такого моніторингу лише починає запроваджуватися громадськими організаціями

Система збору даних запроваджена спільним наказом Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту та МВС України № 3131/386. Водночас цієї роботи недостатньо

21

Міністерству України у справах сім'ї, молоді та спорту вивчити питання щодо введення у відділах сім'ї та молоді районних державних адміністрацій та міськвиконкомів посад спеціалістів з питань попередження насильства в сім'ї та запобігання торгівлі людьми координації роботи із цих напрямків.

Не виконано у зв’язку із обмеженістю фінансування

Не виконано

22

Створити на національному та регіональному рівнях відповідну базу даних державних структур і громадських організацій, діяльність яких спрямована на запобігання всіх форм насильства.

Робота виконується Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту у співпраці з громадськими організаціями

База даних є. Потребує постійного оновлення

23

Забезпечити раннє виявлення сімей, в яких відбувається насильство або є реальна загроза його вчинення, та організувати соціальний супровід таких сімей.

Виконується в окремих випадках.

Так само. Виконується в окремих випадках

24

Залучати до реалізації заходів із протидії домашньому насильству громадські організації, підтримувати діяльність та сприяти подальшому розвитку мережі «Чоловіки проти насильства».

Організації залучаються. Але система фінансування їх діяльності не налагоджена

Так само. Організації залучаються. Але система фінансування їх діяльності не налагоджена

25

Збирати та регулярно публікувати статистичну інформацію щодо поширеності домашнього насильства в Україні, про заходи, які вживаються щодо його попередження, а також відстежувати судову статистику про результати розгляду справ щодо насильства в сім'ї.

Статистика постійно збирається та оприлюднюється Департаментом громадської безпеки МВС України

Відповідно до наказу 3131/386 статистика з кінця 2009 року збирається не тільки ДГБ МВС України, але й Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту. Форми статистичної звітності потребують вдосконалення

26

Узагальнювати практику застосування законодавства в сфері протидії насильству в сім'ї, збирати та поширювати кращі практичні рекомендації із попередження насильства в сім'ї, захисту жертв та переслідування злочинців на національному, регіональному та місцевому рівнях.

Виконується. Наприклад, розроблені методичні рекомендації ДГБ МВС України

Виконується

27

Переглянути роль прокуратури, з тим, щоб органи прокуратури мали право самостійно ініціювати відкриття кримінальної справи за відсутності офіційної заяви від жертви насильства. Таким чином, зменшується ризик впливу на жертву з боку порушника і стає неможливим клопотання порушника про закриття справи.

Нема інформації

Роль прокуратури у протидії насильству в сім’ї є недостатньою

28

Міністерству внутрішніх справ України забезпечувати оперативний розгляд звернень і повідомлень про вчинення насильства в сім'ї, унеможливити випадки відмов від реєстрації звернень щодо насильства в сім'ї.

Виконується частково

Виконується частково

29

Міністерству освіти і науки України включити питання насильства в сім'ї як проблему порушення прав людини та проблему здоров'я суспільства до навчальних програм закладів для працівників судових та правоохоронних органів, медиків, соціальних працівників, учителів та інших. Увести до навчальних програм вузів, що готують психологів, педагогів, юристів, правоохоронців, соціальних та медичних працівників, курсів з питань попередження насильства в сім'ї та допомоги його жертвам.

 

Як системна робота – не виконано.

30

Державному комітету статистики удосконалити систему державної статистики звітності з питань попередження насильства в сім'ї шляхом розробки форм звітності з питань попередження насильства в сім'ї та запровадити статистичну звітність щодо насильства і жорстокості по відношенню до дітей. Забезпечити систематичний збір статистичних даних з розбивкою за статтею та типи насилля.

Не зроблено

Див. коментар до п.25

 

Висновки. Важливими напрямами сучасної державної політики у сфері попередження та протидії насильства в сім’ї є інформування громадськості, просвіта, навчання; створення ефективної системи надання допомоги та захист потерпілих; покращення взаємодії між усіма структурами, які залучені до протидії насильства в сім’ї та надання допомоги потерпілим на національному, обласному та районному рівнях, підвищення ефективності правоохоронних дій та судового переслідування порушників; робота з кривдниками, термінове підвищення кваліфікації серед державних службовців, залучених до протидії насильству в сім’ї, формування в суспільстві неприйняття насильства як форми вирішення конфліктів, формування механізму підтримки громадських організацій, перш за все фінансової.

 

Рекомендації щодо діяльності по запобіганню та протидії насильству в сім’ї

 

Верховній Раді України

 

1.Провести Парламентські слухання «Про стан виконання Закону України «Про попередження насильства в сім’ї»».

2. Привести у відповідність Закон України «Про соціальну роботу із дітьми та молоддю» до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї».

3. Внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині вилучення такої санкції як штрафи із статті 173-2.

4. Чітко визначити диспозицію статті 173-2 КУпАП, де слова «… застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень» суперечать визначенню фізичного насильства в статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї».

5. Внести зміни до законодавства в частині віднесення функцій погодження винесення захисного припису та проходження корекційної програми до компетенції судів.

6. Внести зміни до статті 27 Кримінально-процесуального Кодексу України щодо виключення нанесення тілесних ушкоджень легкої та середньої ступені тяжкості, які є результатом насильства в сім’ї (статті 125 та 126 ККУ) з кола тих, кримінальні справи за якими порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право підтримувати обвинувачення.

 

Кабінету Міністрів України

7. Внести зміни до постанови Кабінету Міністрів про затвердження типового положення про центри щодо рівного та недискримінаційного доступу до отримання соціальних послуг, в тому числі – ліквідацію положення про 35-річний вік.

8. Розробити систему фінансування кризових центрів і притулків для жертв насильства з державного бюджету. Перенесення відповідальності за фінансування цих установ на бюджет місцевого рівня ставить у нерівні умови жертви насильства з різних регіонів країни, які мають рівні права.

 

Міністерству України у справах сім’ї, молоді та спорту

9. Розробити та подати на затвердження Кабінету Міністрів України зміни до Положення про Міністерство, враховуючи Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» та рекомендації Комітету ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок за результатами розгляду шостої та сьомої об’єднаної доповіді про виконання Україною Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

10. Ввести до штатних розділів відділів сім'ї та молоді районних державних адміністрацій та міськвиконкомів посад спеціалістів з питань попередження насильства в сім'ї та запобігання торгівлі людьми координації роботи із цих напрямків.

11. Збирати та регулярно публікувати статистичну інформацію щодо поширеності домашнього насильства в Україні, про заходи, які вживаються щодо його попередження.

12. Залучати до реалізації заходів з протидії домашньому насильству громадські організації.

13. Забезпечити раннє виявлення сімей, в яких відбувається насильство або є реальна а його вчинення, та організувати соціальний супровід таких сімей

14. Постійно оновлювати базу даних державних структур і громадських організацій, діяльність яких спрямована на запобігання всіх форм насильства.

15. Розробити пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет» щодо отримання всіма громадськими організаціями рівного доступу на конкурсній основі до фінансування з державного бюджету.

16. Включити в проекти державних документах цілі, завдання та заходи, які стосуються зменшення гендерного насильства та дискримінації по відношенню вразливих груп жінок, зокрема, жінок-мігранток, тих, що належать до національних меншин, тощо.

17. Спільно з міжнародними та громадськими організаціями продовжувати роботу по інформуванню громадян щодо можливостей отримання допомоги у випадках насильства в сім’ї, навчання власних співробітників з цієї проблеми, підготовку фахівців по роботі із кривдниками та потерпілими.

18. Провести тестування своїх співробітників на предмет володіння нормами законів України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» та «Про попередження насильства в сім’ї» та на предмет поширення гендерних стереотипів серед державних службовців. За результатами тестування провести навчання.

 

Міністерству внутрішніх справ України

19.Забезпечувати оперативний розгляд звернень і повідомлень про вчинення насильства в сім'ї, унеможливити випадки відмов від реєстрації звернень щодо насильства в сім'ї.

20. Не допускати порушень законодавства дільничними інспекторами міліції (неприймання заяви від потерпілої(лого) про факти скоєння насильства в сім’ї, не виїзд на виклики, відмова в направленні на судово-медичну експертизу і т.д.)

21. Дотримання етичних норм працівниками правоохоронних органів, правил спілкування з громадянами.

22. Боротися з корупцією в правоохоронних органах.

23.Приділяти увагу тим працівникам правоохоронних органів, які здійснюють насильство в сім’ї та інші злочини, застосовуючи відповідні види дисциплінарних стягнень та покарань.

24. Постійно підвищувати кваліфікацію працівників правоохоронних органів.

Міністерству охорони здоров’я

25.Внести зміни до Наказу МОЗ № 33 від 2000 р. щодо штатних розкладів з урахуванням потреб центрів медико-психологічної реабілітації.

Міністерству освіти та науки України

26.Включити питання насильства в сім'ї як проблему порушення прав людини та проблему здоров'я суспільства до навчальних програм закладів для працівників судових та правоохоронних органів, медиків, соціальних працівників, учителів та інших.

27.Увести до навчальних програм вузів, що готують психологів, педагогів, юристів, правоохоронців, соціальних та медичних працівників, курсів з питань попередження насильства в сім'ї та допомоги його жертвам.

Державній судовій адміністрації України, Академії суддів України

28.Узагальнювати практику застосування законодавства в сфері протидії насильству в сім'ї, збирати та поширювати кращі практичні рекомендації із попередження насильства, захисту жертв та переслідування злочинців на національному, регіональному та місцевому рівнях.

Міністерству закордонних справ України

29. Забезпечити розповсюдження Рекомендацій Комітету ООН по ліквідації дискримінації щодо жінок за результатами розгляду шостої та сьомої об’єднаної доповіді щодо виконання Україною Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

==========

[1] Підготовлено К.Левченко у співавторстві з І.Огороднійчук, Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда – Україна»

[2] portal.rada.gov.ua

[3] Захист шостої та сьомої об’єднаної доповіді про виконання Україною Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок відбувся 21 січня 2010 року.

[4] Заключні зауваження Комітету з ліквідації дискримінації щодо жінок (сорок п’ята сесія 18 січня– 5 лютого 2010 року)..

[5] Матеріали розділу «Попередження насильства в сім’ї та торгівлі людьми», звіту Асоціації УМДПЛ «Права людини в діяльності міліції – 2010», підготовлені Л.О.Гемою.

[6] Матеріали розділу «Попередження насильства в сім’ї та торгівлі людьми», звіту Асоціації УМДПЛ «Права людини в діяльності міліції – 2010», підготовлені Л.О.Гемою.

[7] Стаття 15 «Підстави для зміни або припинення надання соціальних послуг сім'ям, дітям та молоді» Закону України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю». Підставами для зміни або припинення надання соціальних послуг сім'ям, дітям та молоді визнаються:

  • досягнення дітьми 18 років та молодими громадянами 35 років;
  • добровільна відмова від отримання відповідного виду соціальних послуг, якщо ця відмова або її наслідки не порушують прав і свобод інших осіб та не становлять загрози життю особи, яка відмовляється від отримання відповідного виду соціальних послуг;
  •  припинення наявності підстав для надання соціальних послуг;
  •  інші обставини, встановлені законом.

[8] Стаття 4 «Об'єкти соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю» Закону України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю».  «Об'єктами соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю є:  сім'ї, діти, молодь;  професійні та інші колективи;  соціальні групи, щодо яких здійснюється соціальна робота».

[9] Матеріали розділу «Попередження насильства в сім’ї та торгівлі людьми», звіту Асоціації УМДПЛ «Права людини в діяльності міліції – 2010», підготовлені Л.О.Гемою.

[10] Жирним шрифтом виділені ті вимоги, які унеможливлюють рівний доступ потерпілих від домашнього насильства до отримання допомоги. Інформація отримана в процесі збору даних щодо можливостей існуючих в країні соціальних установ по наданню допомоги потерпілим для організації консультування на Національній «Гарячі лінії» із запобігання насильства та захисту прав дитини

[11] У Януковича закликають СБУ присікати діяльність західних фондів. – http://helsinki.org.ua/index.php?id=1287828142

[12] Ліз Келлі. «Насильство щодо жінок і дітей. Бачення, інноваційність і професіоналізм у поліцейській діяльності». Посібник.

 

 

 

 


Cпеціальні проекти