Жінку-слідчого звільнили через материнство. Юристи УГСПЛ допомагають поновитися на роботі
Наразі в Україні відбувається одна з гучних реформ — реформа правоохоронних органів. «Вузькі місця» реформи стають очевидними у конкретних ситуаціях, наприклад таких, у яку потрапила пані Аліна. Жінка працювала слідчим в одному з відділень МВ УМВС України та останні роки перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Без попередження та законних підстав пані Аліну звільнили.
До громадської приймальні УГСПЛ у Рівному звернулася пані Аліна із проблемою, яка полягала в тому, що її звільнили з роботи — вона працювала у слідчому відділенні МВ УМВС України у Волинській області. Звільнили жінку у період її відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку. У відпустці пані Аліна перебувала з 2014-го року.
У листопаді 2015-го року телефоном жінку викликали до відділу кадрів, та повідомили, щоб вона або виходила на роботу наступного дня, або написала заяву на звільнення.
Звісно, пані Аліна не могла так терміново вийти на роботу, оскільки не було з ким залишити малолітню дитину. Відмовившись, жінка через деякий час отримала повідомлення, що вона звільнена за скороченням штату працівників. При цьому вихідну допомогу не було виплачено. Будь-якого повідомлення про майбутнє звільнення чи пропозицію про вихід на роботу (перехід на іншу посаду тощо) до дня звільнення пані Аліна також не отримувала.
Намагаючись розібратися у ситуації, молода жінка знову прийшла до відділу кадрів, де їй пояснили, що звільнення відбулося у зв’язку зі створенням нового органу Національної поліції. До того ж, п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.
Юристи Рівненської приймальні переконані, що у цій ситуації наявне грубе порушення вимог трудового законодавства. Оскільки аргументація відділу кадрів суперечить положенню Кодексу законів про працю (зокрема вимогам ст. 40), який є документом, що встановлює мінімальні стандарти та гарантії для працівників.
«Суперечність ст. 40 Кодексу законів про працю полягає у тому, що в ній зазначено: «Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці». Варто зазначити, що таке незаконне звільнення працівників, у зв’язку із прийняттям нового Закону «Про Національну поліцію» носить масовий характер. Лише у одній Волинській області є близько 20 жінок, які перебувають у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку», — розповідає юрист приймальні Іван Пилипів.
За захистом порушених прав пані Аліни юрист приймальні підготував позов до Рівненського окружного адміністративного суду про визнання наказу незаконним та наполягав на поновленні жінки на роботі. Після неодноразових судових засідань Рівненський окружний адміністративний суд все ж поновив незаконно звільненого працівника.
«П. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” вказує, що “З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів”. Однак у повному тексті судового рішення, суд зазначає, що пані Аліну не повідомили у встановлений строк про майбутнє звільнення, і це є однією із підстав поновлення її на роботі», — пояснює юрист Іван Пилипів.
Незважаючи на позитивне рішення суду, пані Аліні довелось зіштовхнутися з ще однією проблемою на шляху відстоювання та захисту власних прав. Виявилось, що судове рішення про поновлення працівника на роботі для УМВС України у Волинській області не є підставою для поновлення працівника на роботі, а тому працівник змушений звертатися до державної виконавчої служби з метою примусового виконання судового рішення. Пані Аліна зробила і це, проте, незважаючи на законодавчу вимогу негайного виконання судового рішення про поновлення працівника на роботі, рішення досі залишається не виконаним.
Підготувала Тетяна Гончарук