Публікація

Якою є доля мирних зібрань в Україні?

У четвер, 22 вересня Рівненська приймальня Української Гельсінської спілки з прав людини спільно з Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Рівненській області у приміщенні Регіонального центру БВПД провели круглий стіл на тему «Право на мирні зібрання в Україні: загрози та виклики».

Право на мирні зібрання належить до фундаментальних прав людини і є однією з основ функціонування громадянського суспільства. Саме право збиратися мирно, без жодних втручань чи протиправних обмежень, дає змогу людям вільно виражати свої погляди та переконання і, завдяки цьому, брати активну участь у формуванні суспільної думки та її розвитку.  

Ініціатива проведення даного заходу виникла у зв’язку із внесенням на розгляд Верховної Ради України законопроект №3587 «Про гарантії свободи мирних зібрань», який містить низку суперечливих положень, що можуть спричинити нові обмеження свободи мирних зібрань. Актуальності такому обговоренню надало й нещодавнє рішення Конституційного Суду України від 08.09.2016 року № 6-рп/2016 (справа про завчасне сповіщення про проведення публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій), яким визнано неконституційними положення ч.5 ст.21 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» та Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» від 28 липня 1988 року № 9306-XI.

dscn1339

На захід були запрошені координатор, юрист Рівненської приймальні УГСПЛ Марія Цип’ящук та Олена Романова, юрист Рівненської приймальні УГСПЛ, а також представники громадських організацій – Іванна Пашинська, голова РМ МГО «ФРІ Рівне» та Анатолій Бондарчук, аналітик громадської мережі ОПОРА, представник національної поліції Андрій Крутень, тимчасово виконуючий обов’язків заступника командира батальйону управління патрульної поліції в м. Рівне ДПП, працівники міського та регіонального центру БВПД Алла Негрей, директор Рівненського місцевого центру з надання БВПД; Ольга Мазурець, начальник відділу Рівненського місцевого центру з надання БВПД; Василь Овдіюк, директор Регіонального центру з надання БВПД у Рівненській області; Світлана Бухтіярова, начальник відділу Регіонального центру з надання БВПД в Рівненській області; Світлана Бідюк, начальник відділу Регіонального центру з надання БВПД в Рівненській області.

Також були запрошені представникіи міського самоврядування. Схоже Рівненську міську раду цей захід не зацікавив, адже таке запрошення було проігнороване.

На круглому столі під час обговорення цього законопроекту, учасники зауважили, що цей документ містить багато прогалин та неточностей. А також і прозвучала думка про те, чи взагалі українцям потрібен такий законопроект, який чітко врегульовуватиме мирні зібрання в Україні.

555

«Досі в Україні не існувало якогось окремого закону, який регулює проведення мирних зібрань. Є частини різних нормативно правових актів, де вказуються певні норми, щодо мирних зібрань, зокрема щодо покарання за порушення під час їх проведення або ж регламентуються дії поліції, а також існують міжнародні правові акти. Тому постає питання, чи є сенс створювати окремий закон, чи можливо краще користуватися і опиратися на міжнародні акти, і статті законів, які вже є», — коментує юрист рівненської приймальні УГСПЛ Олена Романова.

Цей законопроект поданий до Верховної Ради у 2015 році. Наразі він не стоїть на розгляді, адже його повинна вивчити Венеціанська комісія, однак серед правозахисників є інформація, що законопроект можуть «просунути» та прийняти вже цієї осені.

«У Доповіді Управління Верховного комісара ООН щодо ситуації з правами людини в Україні 16 листопада 2015 р. – 15 лютого 2016 р.  теж згадується цей законопроект, і щодо нього висловлені деякі зауваження. Зокрема, у законопроекті встановленні чіткі строки подачі повідомлення про те, що буде проходити мирне зібрання. Наразі, на законодавчому рівні такого дедлайну не було. У частині 1 статті 7 законопроекту 3587 вказано, що повідомити про мирне зібрання потрібно не менш, як за 48 годин. Що на думку Управління Верховного комісара ООН, може призвести до порушень і до обмежень права на мирні зібрання», – розповідає Олена Романова.

Координатор, юрист Рівненської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини Марія Цип’ящук зауважила, що цей законопроект ще потрібно доопрацювати. Адже є прогалини та певні тунелі, через які певні норми у законопроекті можна легко обійти.

«У законопроекті ми маємо норми, які можна без особливих зусиль «обійти». До прикладу: ситуація зі строком повідомлення про намір провести мирне зібрання є наступною: ст.7 встановлює, що «Організатор мирного зібрання письмово повідомляє про намір проведення мирного зібрання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не пізніш як за сорок вісім годин до його початку». Тим не менше, відповідно до ч.7 ст.16 законопроекту «несвоєчасне подання повідомлення про проведення мирного зібрання не зумовлює його обмеження за відсутності підстав, визначених частиною другою цієї статті». Чи потрібно в такому випадку взагалі встановлювати строк для повідомлення?»коментує Марія Цип’ящук.

Директор Регіонального центру БВПД у Рівненській області Василь Овдіюк  наголосив, що строк повідомлення встановлювати потрібно. Його тривалість, напевно, відрізняється тим, де проходитиме мирне зібрання у великому місті, чи у селі, скільки учасників буде і таке інше. Тому 48 годин, на його думку, це нормальний строк для того щоб підготувати порядок забезпечення мирного зібрання.

«Про усі зібрання, які мають проводитися, мають бути повідомлено. Адже та ж міська рада, правоохоронні органи чи інші служби повинні підготуватися до них. Намалювати інші маршрути руху, забезпечити порядок і так далі. Термін потрібен, але який термін прописати в законі – треба обговорювати», – говорить Василь Овдіюк.

Координатор Рівненської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини також зазначила, що окрім встановленого дедлайну даний документ містить й іншу низку колізій, які можуть унеможливити реалізацію положень нормативно-правового акту у випадку прийняття його в дійсній редакції.  

«Взагалі, цей законопроект є дуже цікавим з точки юридичної техніки. При уважному ознайомленні із текстом виникає чимало до побудови та логіки самої структури документу.  До прикладу, згідно частини 5 статті 8 законопроекту організатор мирного зібрання повинен повідомляти свої особисті дані (ПІП, домашню адресу, номери тел., ставити власний підпис на заяві). Звісно, якщо говорити про суспільство, де влада та громадяни стоять завжди на полі однодумців, тоді б така вимога була виправданою. Натомість, у державі, що розвивається та в якій формується громадянське суспільство, коли владу критикують і нерідко такі висловлювання можуть суперечити поглядам певних посадовців та органів державної влади – необхідність подання особистих даних організатора мирного зібрання може стати істотним обмеженням реальної реалізації такого права. Влада завжди має прерогативу насильства, тому далеко не кожен згодиться добровільно наражати себе на небезпеку. Мене тішить, що даний законопроект не містить вимоги щодо перевірки даних, які повинен повідомити організатор. Натомість, повідомлення про мирне зібрання можна надіслати телеграмою або електронною поштою – в такому випадку особа, яка подає заявку, не повинна її підписувати», – зазначає Марія Цип’ящук.

dscn1343

 

Також своїми зауваженням щодо цього законопроекту поділився тимчасово виконуючий обов’язків заступника командира батальйону управління патрульної поліції в м. Рівне ДПП Андрій Крутень. Він вважає, що для поліцейського у такому законопроекті має бути чітка конкретизація понять, адже для них це важливий законопроект, якщо його приймуть, то вони будуть зобов’язані ним керуватися при охороні громадського порядку під час мирних зібрань.

«Перш за все в кожній демократичній державі люди мають право на мирні зібрання, це  є фундаментальною основою громадянського суспільства. Я неодноразово був присутній, при охоронні громадського порядку. В цьому законопроекті, у статті 18 є цікава позиція «Національна поліція та Національна гвардія України та інші правоохоронні ограни відповідно до компетенції оголошують про втрату зібрань мирного характеру, якого є учасники масового застосовують насильство». Що розуміється під словом «насильство», з якого нормативного правового акту випливає що саме є «насильство» – не конкретизовано. Звісно,  якщо дії містять ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення ми тоді будемо діяти, але що саме розуміється у цьому законопроекті поки нам не відомо, оскільки немає понятійного апарату. У цьому законопроекті для нас, працівників національної поліція потрібно більше конкретизації, оскільки це  один із основоположних законів, якими ми будемо керуватися при забезпеченні безпеки охорони громадського порядку», – розповідає т.в.о заступника командира батальйону управління патрульної поліції в м. Рівне ДПП Андрій Крутень.

Марія Цип’ящук відмітила, що в українському законодавстві часто можна побачити традиційні загальні фрази та неконкретизовані поняття, цим грішать наші законодавці. Проте саме конкретизація та уникнення загальних фраз, на її думку, допоможе правоохоронцям належним чином виконати свої обов’язки під час тих же самих мирних зібрань.

Аналітик Рівненської громадянської організації ОПОРА Анатолій Бондарчук, розповів, що основною проблемою при написанні і прийняті різних законів є відсутність діалогу між народними обранцями та громадським суспільством.

«Те що свобода мирних зібрань регулюється якимось чином  це добре, проте такі норми ніяким чином не повинні обмежувати право людей на свободу мирних зібрань. Слід також уникати і бюрократичних перешкод, які можуть істотно завадити організації того чи іншого заходу. Якщо ж говорити про час, то якщо він і повинен бути, то – мінімальним. Наскільки я знаю, у Парламенті зареєстрований інший, альтернативний законопроект, який має подібну назву. У ньому не має обмежень щодо часу, немає інформації щодо необхідності подачі адреси людини, яка хоче ініціювати мирні зібрання, також вказано низку способів подачі повідомлення про мирне зібрання. То ж це питання треба розглядати в контексті аналізу двох законопроектів. І відповідно також подати напрацювання від громадянського суспільства для того, щоб врахувати думку усіх, а тому числі і усіх нас», – зазначив Анатолій Бондарчук.

Марія Цип’ящук відмітила, що в українському законодавстві часто можна побачити традиційні загальні фрази та неконкретизовані поняття, цим грішать наші законодавці. Проте саме конкретизація та уникнення загальних фраз, на її думку, допоможе правоохоронцям належним чином виконати свої обов’язки під час тих же самих мирних зібрань.  

То ж більшість учасників круглого столу мають надію, що за законопроект №3587 «Про гарантії свободи мирних зібрань» у такому вигляді, як він є, наші народні депутати не проголосують, адже він потребує виправлень, доповнень та конкретизації. «А якщо все ж законопроект «просуватимуть», то Україну чекає ряд акцій протесту», розповідає голова РМ МГО «ФРІ Рівне» Іванна Пашинська.

«Право на мирні зібрання є надзвичайно актуальною тематикою для ФРІ, адже ми постійно проводимо різноманітні як освітньо-культурні заходи: вуличні університети, нічні екскурсії, флешмоби, так і протестні акції. Ми будемо протестувати проти будь-яких спроб обмежити свободу мирних зібрань і загроза прийняття цього законопроекту – не виключення. ФРІ на спільно з іншими організаціями планує провести всеукраїнську кампанію, яка включатиме в себе: хвилю акцій та протестів, інформаційні заходи, залучення лідерів думок та населення – аби не допустити прийняття законопроекту №3587», – говорить Іванна Пашинська.

Проте,зважаючи на усю критику цього законопроекту, варто відмітити і те, що у ньому містяться також і дуже позитивні норми. Наприклад – заборона дискримінації (ч.9 ст.16), а також додатковий механізм подання та розгляду звернень (вимог, резолюцій, пропозицій) – ч.3 ст.14. Вона передбачає, що «у разі отримання під час проведення мирного зібрання чи після його завершення резолюцій, вимог та інших звернень відповідний державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування забезпечує їх розгляд, у тому числі за участю організатора мирного зібрання та/чи його уповноважених представників. Відповідь за результатами розгляду надається організатору мирного зібрання протягом п’яти днів, якщо порушене питання не потребує додаткового вивчення, а в разі потреби додаткового вивчення – протягом 15 днів». Фактично, ця норма надає додатковий засіб діалогу із посадовцями і пропонує коротші строку їх розгляду, аніж це передбачено Законом України «Про звернення громадян».

То ж які будуть мирні зібрання в Україні буде залежати від того, чи дослухаються наші депутати до свого народу. Та чи внесуть вони певні поправки та конкретизацію до цього законопроекту. Бо ж, на сьогодні, мирні зібрання – це один із найпопулярніших методів боротьби та відстоювання своєї думки. Тому важливо, аби цей закон не завадив людям і надалі захищати свої права.

Підготувала Юлія Мініч, Рівненська приймальні УГСПЛ

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування