Як нам звільнити заручників з ОРДЛО?
Через два роки після других Мінських угод досі не звільнені українські заручники. У вівторок, 14 лютого о 13:30 , в Українському кризовому медіа центрі відбулася прес-конференція «Звільнення заручників за Мінськими угодами: чому важливо визначити статус в’язнів та змінити формат перемовин?». На прес-конференції Українська Гельсінська спілка з прав людини запропонувала ряд заходів для активізації цього процесу.
Юрист Української Гельсінської спілки з прав людини і представник військовополонених та заручників у Європейському суді, Надія Волкова, вважає, що найперше необхідно yточнити статус в’язнів та змінити формат перемовин.
«Головною проблемою Мінських угод є об’єднання політичних і гуманітарних питань в одному процесі, — каже Надія Волкова. — Це призводить до того, що гуманітарні питання (наприклад, звільнення полонених) використовуються у політичних цілях».
Друга проблема, на думку юристки, — це відсутність певного статусу людей, які утримуються на території ОРДЛО. Це може призвести до того, що долями захоплених почнуть маніпулювати політики. А отже, всім їм треба надати статус або військовополонених, або заручників, щоб на них розповсюджувалася дія Женевської Конвенції. Це убезпечить їх від катування та нелюдського поводження.
Людину у статусі заручника або військовополоненого значно складніше притягнути до відповідальності за участь у терористичній організації або державну зраду, бо для цього потрібно мати беззаперечні докази.
«На жаль, правоохоронні органи України досі мають застарілу свідомість, — вважає Надія Волкова. — Про це свідчить справа полковника, начальника 8-го армійського корпусу Івана Без’язикова».
Нагадаємо, що Івана Без’язикова звільнили з полону у липні 2016 року, а вже у грудні 2016 року його заарештували за звинуваченнями у співпраці з терористичною організацією (згодом додалась ще одна стаття – «державна зрада» через його відмову йти на співпрацю зі слідством та визнавати свою вину) під час його перебування в полоні. На думку адвокатів Без’язикова, звинувачення базуються на дуже слабкій доказовій базі, адже у матеріалах справи нема жодного прямого доказу його вини а СБУ та ГПУ його фактично вже зараховали у “зрадники”, через що йому загрожує пожиттєве ув’язнення.
Захисник колишнього заручника – полковника Івана Без’язикова Віталій Титич вважає, що його підзахисний, у відповідності до існуючого правового поля перебував у заручниках.
«Він мав найвище військове звання серед подібних осіб, які утримуються в ОРДЛО, — каже адвокат. — Я вважаю, що кримінальне провадження проти нього порушено через відсутність у нього будь-якого правового статусу та легітимного відображення тих подій, які зараз відбуваються з усіма заручниками на сході України».
Нині у заручниках на території України, яка захоплена проросійськими бойовиками, перебувають 110 осіб. Їх статус також не визначено і законодавчо не закріплено в жодному документі. Подібні ситуації змушують родичів інших «полонених» – колишніх та нинішніх – хвилюватися за долю рідних, адже немає ніяких гарантій, що з ними не відбудеться подібне після їх звільнення.
Дружина танкіста Богдана Пантюшенка, який перебуває у заручниках бойовиків з січня 2015 року, Вікторія Пантюшенко сказала, що наразі доля її чоловіка залежить від політики.
«На жаль, Мінські домовленості працюють вкрай неефективно, — вважає вона. — Після зустрічей контактних груп про їхні результати ми дізнаємося з Інтернету, особисто нам ніхто нічого не повідомляє».
Враховуючи це, коаліція у складі УГСПЛ, Медійної ініціативи за права людини та Харківської правозахисної групи пропонує запровадити новий формат перемовин, який дозволить забезпечити механізм контролю та відповідальності за свавільну поведінку або за порушення своїх зобов’язань. Надія Волкова вважає, що передусім потрібно розмежувати питання щодо окупованого Криму та збройного конфлікту на сході України, а також забезпечити застосування механізмів правосуддя перехідного періоду та невтручання неуповноважених осіб у переговорний процес. На початку березня коаліція презентує новий формат перемовин.