Публікація

Вагітна жінка відстояла своє право на працю

Роботодавець, дізнавшись, що співробітниця на третьому місяці вагітності, відмовляв їй у офіційному працевлаштуванні. Жінка не розгубилась і відстояла своє законне право на працю!

Відмова вагітним у офіційному працевлаштуванні або звільнення — одна з розповсюджених проблем. Зазвичай, жінки в таких ситуаціях губляться і замість того, щоб офіційно скаржитися на непорядного роботодавця, жаліються родичам на кухні під час домашньої вечері. Проте відстояти свої законні права можливо лише тоді, коли справді їх відстоювати, а не перекладати відповідальність за свій добробут на долю, державу, злісного роботодавця або ще когось. Саме так зробила пані Катерина (ім’я змінено), якій роботодавець, відмовляв офіційно оформити трудовий договір. Таку відмову жінка отримала після того, коли повідомила керівництво про те, що перебуває на третьому місяці вагітності.

Після невтішної розмови з роботодавцем Катерина звернулась по допомогу до юристів Рівненської громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини.

Чинне законодавство забороняє відмову у прийнятті на роботу вагітним жінкам з мотивів, пов’язаних з вагітністю. Недотримання цієї вимоги є грубим порушенням законодавства, яке може бути розцінене як застосування дискримінації по відношенню до працівника і бути підставою відповідальності, передбаченої законом України. Проблему пані Катерини вдалося вирішити дуже швидко — за допомогою надсилання рекомендованим листом скарги на ім’я роботодавця. Після чого роботодавець вибачився і офіційно працевлаштував вагітну” коментує юрист приймальні Марія Цип’ящук.

Приклад такої скарги подано нижче. Імена, назви та дати змінено з метою дотримання конфіденційності щодо звернення особи за юридичною допомогою.

 

***

Директору ПАТ “Н”

Україна_____________

К*__________________

 

ЗАЯВА

Я, К., є одинокою матір’ю, утримую двох малолітніх дітей віком 13 та 9 років. Працюю в ПАТ “Н” в м.  за адресою , на посаді відділу програмного забезпечення з березня 2014 року. З метою отримання цієї роботи я пройшла співбесіду з Л., директором зазначеного відділу. Під час співбесіди, пані Л. розповіла мені про умови роботи, зазначивши про необхідність проходження двотижневого стажування, запевнила, що я отримуватиму заробітну плату в розмірі 1500 грн. (одна тисяча п’ятсот гривень) на місяць.

Після успішного проходження стажування я приступила до виконання своїх трудових обов’язків. Фактично, трудові відносини виникли на підставі усного трудового договору, що допускається чинним трудовим законодавством.

Згідно ст. 24 Кодексу законів про працю, укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботуРоботодавець повинен ознайомити працівника із наказом про прийняття на роботу, виконати низку інших обов’язків, передбачених ст.ст. 29, 141 КЗпП. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

З таким наказом мене ознайомлено не було. Однак я виконувала свої трудові обов’язки з відома Л. та інших представників адміністрації ПАТ “Н”. Це, зокрема, підтверджується тим, що відомості про мене були внесені до внутрішньої бухгалтерської системи та щомісяця я отримувала заробітну плату за виконану роботу (хоча її сума і була меншою обіцяної).

Зазначена ст. 24 КЗпП встановлює, що на вимогу працівника з ним повинен бути укладений письмовий трудовий договір. Порушення вимог трудового законодавства щодо порядку укладення та оформлення трудового договору роботодавцем тягне за собою адміністративну, а в окремих випадках – і кримінальну відповідальність.

Наразі я перебуваю на третьому місяці вагітності і бажаю бути певною в тому, що мої трудові правовідносини оформлені належним чином. Від початку жовтня 2014 року я неодноразово зверталася до Л. з проханням оформити всі необхідні документи, які б посвідчували моє офіційне працевлаштування – на що отримувала відмову. Причини цієї відмови вона пояснювала відсутністю достатньої кількості місць на підприємстві.

Такі доводи не вважаю обґрунтованими, оскільки я де-факто працюю в супермаркеті і отримую заробітну плату; до моменту, коли Л. дізналася про мою вагітність подібних проблем з можливістю оформлення не виникало.

Чинне законодавство забороняє відмову у прийнятті на роботу вагітним жінкам з мотивів, пов’язаних з вагітністю, а одиноким матерям – за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років.

Недотримання цієї вимоги є грубим порушенням законодавства, яке може бути розцінене як застосування дискримінації по відношенню до працівника і бути підставою відповідальності, передбаченої Законом.

З огляду на вищевикладене прошу Вашого сприяння в тому, щоб зі мною, К., були належним чином оформлені трудові відносини, які фактично тривають з березня 2014 року, з наданням мені усіх прав та гарантій, передбачених чинним законодавством. Зокрема, прошу Вас ознайомити мене із Наказом про прийняття мене на роботу на посаду відділу програмного забезпечення ПАТ “Н.” за адресою з березня 2014 року, укласти письмовий трудовий договір, оформити трудову книжку.

У випадку незадоволення моєї заяви я змушена буду звертатися за захистом порушених прав до компетентних органів та суду.

Відповідь прошу надати у строк, визначений чинним законодавством та вжити негайних заходів до оформлення офіційних трудових відносин.

Про прийняте рішення прошу повідомити мене за адресою:

Усі необхідні документи можуть бути надані мною на вимогу.

 

Дата                                                                                               Підпис К.

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування