Публікація

Тримання вагітних у СІЗО – захід безпеки чи катування?

Центр стратегічних справ УГСПЛ готує скаргу до Європейського суду з прав людини щодо умов, в яких вагітні підозрювані утримуються в українських слідчих ізоляторах, а також стосовно якості медичної допомоги, яку вони отримують.

21 квітня 2016-го року Європейський суд з прав людини зобов’язав Україну терміново перевести пані Г., вагітну заявницю, зі слідчого ізолятору до спеціалізованого медичного закладу. Жінка якраз мала народжувати. Її вагітність у СІЗО проходила дуже тяжко. Лікарі відзначали, що існує ризик передчасних пологів. Проте Приморський суд Одеської області постійно продовжував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, ігноруючи загрозу здоров’ю майбутньої матері та ненародженої дитини.

На жаль, така байдужість державних органів до вагітних жінок для України не нова – раніше ЄСПЛ вже «рятував» іншу заявницю, яка була у аналогічній ситуації. В цій справі Суд вже навіть ухвалив відповідне рішення – «Корнейкова та Корнейков проти України» (56660/12). Порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод полягало в тому, що під час вагітності співробітники СІЗО не забезпечили жінку необхідним доглядом, а її новонароджену дитину – необхідним  лікуванням. Крім того, у пологовому будинку наглядачі прикували підозрювану наручниками до гінекологічного ліжка.

Потрібно розуміти, що така поведінка держави в особі співробітників Державної пенітенціарної служби є неприпустимою та порушує низку міжнародних стандартів, які абсолютно чітко забороняють пологи в СІЗО, а приковування породілля до ліжка визначають як нелюдське поводження та катування, заборонене статтею 3 Конвенції. У п. 27 десятої загальної доповіді Європейського Комітету проти тортур відзначено, що «інші заходи безпеки можуть і повинні бути знайдені». Держава за своєю ініціативою має завчасно перевести вагітну для пологів із місця ув’язнення до медичного закладу, а не чекати спеціальних вказівок від міжнародних судових установ.

При продовженні строку тримання під вартою суддя має вмотивовано пояснити – чому, на його думку, суспільна шкода від звільнення особи з-під варти буде більшою, ніж страждання, яких зазнає особа під час знаходження у СІЗО.

В умовах українських СІЗО, де часто немає гарячої води, чистої постільної білизни та повно тарганів, неможливо забезпечити вагітній жінці необхідні санітарні умови, належний та регулярний медичний догляд і, що дуже важливо – моральний спокій. Тому у випадках, коли вагітність протікає із ускладненнями, перебування майбутньої матері в СІЗО може мати навіть критичні наслідки для її здоров’я та здоров’я її дитини. За стандартами Ради Європи та Всесвітньої  Організації Здоров’я, вагітній в умовах тимчасового ув’язнення має бути забезпечене харчування, багате на білок, фрукти та овочі, регулярні прогулянки та фізичні вправи, а також нагляд і консультації гінеколога та особлива увага до інших її потреб. На жаль, в українських реаліях задовольнити ці вимоги майже неможливо – через брак коштів та байдужість персоналу СІЗО.

Варто відзначити, що коріння зазначеної проблеми сягає глибше – дуже часто українські суди ухвалюють рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в той час, коли за медичними показниками вагітній корисніше було б знаходитися вдома чи у медичному закладі. В той же час, за європейськими стандартами тримання під вартою майбутніх матерів має застосовуватися в останню чергу, і лише для тих жінок, які вчинили найсерйозніші насильницькі злочини та представляють постійну загрозу для суспільства. При цьому, обов’язок суду – спочатку розглянути можливість застосування до такої особи більш м’яких запобіжних заходів, як, наприклад, домашній арешт.

З огляду на ці стандарти, особливо суперечливим видається положення ч. 5 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), відповідно до якого «м’які» запобіжні заходи, такі як підписка про невиїзд, домашній арешт або застава, не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, терористичного акту, створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань та інших подібних діянь (саме у вчиненні одного з таких злочинів і підозрюється пані Г.). Ця відносно «свіжа» норма з’явилася в КПК у жовтні 2014-го року. Її поява, очевидно, пов’язана із загостренням терористичної загрози та необхідністю захисту територіальної цілісності України. Проте варто розуміти, що безальтернативне тримання під вартою осіб, які підозрюються у вчиненні таких діянь, в жодному разі не може бути виходом із ситуації та порушує презумпцію невинуватості. Європейська Конвенція забороняє нелюдське поводження – навіть із особами, які підозрюються у тероризмі чи організованій злочинності (Лабіта проти Італії, § 119).

1242304581_11

У п. 10 Підсумкових зауважень Комітету ООН з прав людини по Аргентині чітко сформульована позиція, що попереднє ув’язнення не повинно бути обов’язковим запобіжним заходом для жодного злочину. ЄСПЛ багато разів відзначав, що у випадках, коли йдеться про обмеження прав підозрюваної чи засудженої особи, загальні імперативні заборони часто є неприпустимими. Держава повинна гнучко та неформально підходити до кожного випадку, щоразу оцінюючи та співставляючи відповідні ризики. Іншими словами, при продовженні строку тримання під вартою суддя має вмотивовано пояснити – чому, на його думку, суспільна шкода від звільнення особи з-під варти буде більшою, ніж страждання, яких зазнає особа під час знаходження у СІЗО.

Через зазначену недосконалість українського КПК, на практиці порушуються обов’язки, які ще у 1991-му році взяла на себе наша країна, ратифікувавши Конвенцію про права дитини. Очевидно, що вагітність та пологи в СІЗО не відповідають принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Через це доцільно було б, по-перше, законодавчо зобов’язати адміністрацію СІЗО завчасно переводити вагітну жінку до пологового будинку і, по-друге, скасувати норму щодо безальтернативного тримання під вартою осіб, що підозрюються у вчиненні перелічених вище злочинів. Також необхідно надати суду право обирати, який саме запобіжний захід слід застосувати до тієї чи іншої особи з огляду на її конкретну ситуацію.

Наразі Центр стратегічних справ УГСПЛ готує відповідну скаргу до ЄСПЛ, проте для захисту життя та здоров’я матерів та немовлят законодавчі зміни в Україні необхідні вже сьогодні.

 

Підготувала Олена Проценко,

юрист Центру стратегічних справ УГСПЛ

фото – Google

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Кондрашин

Пекельна колонія

Колонія заборонила засудженому спілкуватися зі своїм адвокатом. Суд зобов’язав прокуратуру розслідувати це порушення. Чому ж...

13 Січня 2017

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування