Публікація

Пропозиції щодо змін до законодавства України з метою усунення дискримінаційних положень та врегулювання прогалин у правовідносинах з державою осіб, що проживають на тимчасово окупованій території України

Змінами пропонується: врахувати висновки, висновки Консультативного висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 щодо Юридичних наслідків для держав, що викликані триваючою присутністю Південної Африки в Намібії (Південно-Західна Африка) всупереч резолюції 276 (1970) Ради Безпеки, а саме: обов’язок офіційних органів та посадових осіб держави приймати документи, видані окупаційною владою, оскільки невизнання таких документів тягне за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян;започаткувати ведення обліку у відповідних реєстрах інформації з тимчасово окупованої території про встановлення, зміну, припинення певних юридичних фактів і правовідносин, статусу осіб (актів цивільного стану, стану нерухомого майна, земель). Ці заходи необхідні для розуміння ситуації з громадянами та майном в АРК і м.Севастополі, коли ці території повернуться під юрисдикцію України та для розроблення відповідних заходів щодо реінтеграції Кримського півострова.

Пропозиції до Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” від 1 липня 2010 року N 2398-VI

 

Чинна редакція Редакція зі змінами Обґрунтування
Стаття відсутня Стаття 9-1. Особливості державної реєстрації актів цивільного стану за заявами осіб, які проживають на тимчасово окупованій території

 

1. Для державної реєстрації актів цивільного стану особи, які проживають на тимчасово окупованій території, подають документи до органів державної реєстрації актів цивільного стану, визначених Кабінетом Міністрів України.

2. Органи державної реєстрації актів цивільного стану для підтвердження фактів, що підлягають державній реєстрації, враховують відомості, зазначені у актах (рішеннях, документах), виданих незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, а також установами, організаціями і закладами, що функціонують на тимчасово окупованій території.

3. Факт народження дитини на тимчасово окупованій території підтверджується відомостями з документів (одного з документів):

документ про народження, виданий закладом охорони здоров’я, в якому народжена дитина;

документ про народження, виданий закладом охорони здоров’я, лікар якого надавав медичну допомогу при народженні чи до якого звернулась мати після пологів, або фізичною особою-підприємцем, який здійснює медичну діяльність – при пологах за межами закладу хорони здоров’я;

власноруч складена заява особи, яка була присутня при пологах за межами закладу охорони здоров’я та без надання медичної допомоги;

свідоцтво про народження.

4. Факт смерті особи на тимчасово окупованій території підтверджується відомостями з документів (одного з документів):

власноруч складеної заяви члена сім’ї  померлої особи;

письмової заяви закладу охорони здоров’я, в якому померла особа;

письмової заяви установи виконання покарань, у разі настання смерті в період перебування особи у цьому закладі;

свідоцтва про смерть.

Відомості, зазначених у актах (рішеннях, документах), виданих незаконними органами (посадовими особами), створених на тимчасово окупованій території, а також установами, організаціями і закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території не враховуються органами державної реєстрації актів цивільного стану лише у випадках, коли обсяг зазначених відомостей не достатній для реєстрації акта цивільного стану.

5. Копія рішення про відмову у державній реєстрації актів цивільного стану, з обґрунтуванням підстави такої відмови, видається заявнику у день звернення. Разом з копією рішення про відмову у державній реєстрації актів цивільного стану заявнику повертаються оригінали документів, які були подані для державної реєстрації.

У випадку відмови у державній реєстрації акта цивільного стану особа звертається до суду для встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

6. Рішення суду про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, яке набрало законної сили, є підставою для складання актового запису цивільного стану, державної реєстрації  народження або смерті, видачі свідоцтва про реєстрацію народження або свідоцтва про реєстрацію смерті.

7. Державна реєстрація народження дитини, державна реєстрація смерті проводиться, а свідоцтво про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану видається у день подання заяви та необхідних документів або рішення суду про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

8. Органи державної реєстрації актів цивільного стану, які отримали в своє розпорядження акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, ведуть облік відомостей про особу, зазначених у таких документах, у відповідних реєстрах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Змінами пропонується:

не вносити доповнення до спеціальних статей Закону, які визначають порядок державної реєстрації народження та смерті,  а внести до Закону окрему статтю, яка визначає особливості державної реєстрації народження та смерті особи на тимчасово окупованій території;

для підтвердження відповідних фактів враховувати відомості, що містяться у документах, виданих незаконними органами (установами, організаціями) на тимчасово окупованій території;

перелік документів, відомості з яких мають враховувати органи РАЦС, взятий з Закону РФ від 15.11.1997 N143-ФЗ “Об актах гражданского состояния”;

допускати відмову у реєстрації акта цивільного стану лише у випадках, якщо відомості, що містяться в поданих заявником документах, не є достатніми для складання акта цивільного стану. У решті випадках органи РАЦС мають надавати відповідну адміністративну послугу;

видавати заявнику свідоцтво про державну реєстрацію народження/смерті або рішення про відмову у проведенні державної реєстрації акта цивільного стану у день звернення;

вести облік відомостей про особу, які стали відомі органам РАЦС з поданих заявником документів, виданих незаконними органами (особами). Цей облік має фіксуватись у реєстрах, що веде відповідний орган. У даному випадку – Державному реєстрі актів цивільного стану громадян. Програма реєстру має бути технічно удосконалена таким чином, щоб відомості про особу на тимчасово окупованій території не змішувались з загальними відомостями реєстру.

Ця інформація потрібна державі для підтримання зв’язку з громадянами, які проживають на тимчасово окупованій території, для вироблення державної стратегії деокупації та інтеграції Кримського півострова.

 

Пропозиції до Закону України

«Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»

 від 15.04.2014 року № 1207-18

Чинна редакція Редакція зі змінами Обґрунтування
Стаття 6. Забезпечення права громадян, які проживають на тимчасово окупованій території, на отримання документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус

 

 

 

……………

2. Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

3. Для внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування громадян, зазначених у частині другій цієї статті, може використовуватися інформація з Державного реєстру виборців.

4. За зверненням громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, за місцем їх перебування оформляються і видаються органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, довідки, що підтверджують місце їх перебування. Такі довідки видаються громадянам у день звернення на підставі паспорта громадянина України чи іншого документа, до якого згідно із Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” вносяться відомості про реєстрацію місця проживання, та письмової заяви, в якій зазначається адреса, за якою громадянину може бути вручена офіційна кореспонденція. При цьому відомості (відмітка) про місце перебування такої особи не вносяться до її паспорта.

Зразок та порядок видачі довідки, що підтверджує місце перебування, зразок письмової заяви, яка подається громадянином для одержання довідки, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

 

Стаття 6. Забезпечення права громадян, іноземців та осіб без громадянства, які проживають на тимчасово окупованій території, на отримання документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, про державну реєстрацію актів цивільного стану

………

2. Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

3. Для внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування громадян, зазначених у частині другій цієї статті, може використовуватися інформація з Державного реєстру виборців.

4. За зверненням громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, за місцем їх перебування оформляються і видаються органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, довідки, що підтверджують місце їх перебування. Такі довідки видаються громадянам у день звернення на підставі паспорта громадянина України чи іншого документа, до якого згідно із Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” вносяться відомості про реєстрацію місця проживання, та письмової заяви, в якій зазначається адреса, за якою громадянину може бути вручена офіційна кореспонденція. При цьому відомості (відмітка) про місце перебування такої особи не вносяться до її паспорта.

Зразок та порядок видачі довідки, що підтверджує місце перебування, зразок письмової заяви, яка подається громадянином для одержання довідки, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

5. Для державної реєстрації актів цивільного стану особи, які проживають на тимчасово окупованій території, подають документи до органів державної реєстрації актів цивільного стану, визначених Кабінетом Міністрів України.

Органи державної реєстрації актів цивільного стану для підтвердження фактів, що підлягають державній реєстрації, враховують відомості, зазначені у актах (рішеннях, документах), виданих незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, а також установами, організаціями і закладами, що функціонують на тимчасово окупованій території.

6. Факт народження дитини на тимчасово окупованій території підтверджується відомостями з актів (рішень, документів), виданих незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, а також установами, організаціями і закладами, що функціонують на тимчасово окупованій території (одного з документів):

документ про народження, виданий закладом охорони здоров’я, в якому народжена дитина;

 документ про народження, виданий закладом охорони здоров’я, лікар якого надавав медичну допомогу при народженні чи до якого звернулась мати після пологів, або фізичною особою-підприємцем, який здійснює медичну діяльність – при пологах за межами закладу хорони здоров’я;

власноруч складена заява особи, яка була присутня при пологах за межами закладу охорони здоров’я та без надання медичної допомоги;

свідоцтво про народження.

 Факт смерті особи на тимчасово окупованій території підтверджується відомостями з актів (рішень, документів), виданих незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, а також установами, організаціями і закладами, що функціонують на тимчасово окупованій території (одного з документів):

власноруч складеної заяви члена сім’ї  померлої особи;

письмової заяви закладу охорони здоров’я, в якому померла особа;

письмової заяви установи виконання покарань, у разі настання смерті в період перебування особи у цьому закладі;

свідоцтва про смерть.

Відомості, зазначених у актах (рішеннях, документах), виданих незаконними органами (посадовими особами), створених на тимчасово окупованій території, а також установами, організаціями і закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території не враховуються органами державної реєстрації актів цивільного стану лише у випадках, коли обсяг зазначених відомостей не достатній для реєстрації акта цивільного стану.

 Копія рішення про відмову у державній реєстрації актів цивільного стану, з обґрунтуванням підстави такої відмови, видається заявнику у день звернення. Разом з копією рішення про відмову у державній реєстрації актів цивільного стану заявнику повертаються оригінали документів, які були подані для державної реєстрації.

У випадку відмови у державній реєстрації акта цивільного стану особа звертається до суду для встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Рішення суду про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, яке набрало законної сили, є підставою для складання актового запису цивільного стану, державної реєстрації  народження або смерті, видачі свідоцтва про реєстрацію народження або свідоцтва про реєстрацію смерті.

Державна реєстрація народження, державна реєстрація смерті проводиться, а свідоцтво про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану видається у день подання заяви та необхідних документів чи рішення суду про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

6. Органи державної реєстрації актів цивільного стану, які отримали в своє розпорядження акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, ведуть облік відомостей про особу, зазначених у таких документах, у відповідних реєстрах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9. Незаконні органи, їх посадові та службові особи

1. Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

3. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

4. Встановлення зв’язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

 

Стаття 9. Незаконні органи, їх посадові та службові особи, їх акти (рішення, документи)

 

1. Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

3. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім випадків, передбачених цим Законом. Для з’ясування, перевірки чи підтвердження відомостей про особу (в тому числі її майно), з метою забезпечення, реалізації і захисту прав і свобод людини, законних інтересів юридичних осіб, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи враховують відомості,  зазначені у актах (рішеннях, документах), виданих незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, а також установами, організаціями і закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території.

Врахування і використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами відомостей про особу, що містяться в актах (рішеннях, документах), виданих незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, а також установами, організаціями і закладами, що функціонують на тимчасово окупованій території, з метою забезпечення,  реалізації і захисту прав і свобод людини, законних інтересів юридичної особи не є визнанням таких актів (рішень, документів).

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, які отримали в своє розпорядження акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, ведуть у відповідних реєстрах, держателями яких є відповідні органи, облік відомостей про особу, зазначених у таких документах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Встановлення зв’язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Стаття 12. Заходи правового реагування на тимчасово окупованій території

1. У зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд:

цивільних справ, підсудних місцевим загальним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, – місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Апеляційним судом міста Києва;

адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, – місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Київським апеляційним адміністративним судом;

цивільних справ, підсудних загальним апеляційним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, – Апеляційним судом міста Києва;

адміністративних справ Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим – Київським окружним адміністративним судом, адміністративних справ Окружного адміністративного суду міста Севастополя – Окружним адміністративним судом міста Києва; Севастопольського апеляційного адміністративного суду – Київським апеляційним адміністративним судом;

господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим – Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя – Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду – Київським апеляційним господарським судом;

кримінальних проваджень, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним судам), розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, – одним з районних судів міста Києва, визначеним Апеляційним судом міста Києва;

кримінальних проваджень, підсудних Апеляційному суду Автономної Республіки Крим та Апеляційному суду міста Севастополя, – Апеляційним судом міста Києва.

Питання, що відносяться до повноважень слідчого судді, у кримінальних провадженнях, що перебувають на стадії досудового розслідування і здійснюються на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, розглядаються слідчими суддями районних судів міста Києва, визначеними Апеляційним судом міста Києва.

Справи, що перебувають у провадженні судів, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та розгляд яких не закінчено, передаються судам відповідно до встановленої цим Законом підсудності, протягом десяти робочих днів з дня набрання ним чинності або з дня встановлення такої підсудності.

У разі нанесення шкоди суб’єктами іноземної держави нерезидентами підсудність встановлюється за місцем нанесення шкоди з урахуванням правил підсудності, встановленої цим Законом.

2. Підслідність кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованій території, визначається Генеральною прокуратурою України. Матеріали досудового розслідування щодо злочинів, кримінальні провадження щодо яких знаходяться на стадії досудового слідства, повинні бути передані органам досудового слідства, визначеним Генеральною прокуратурою України.

3. Ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває на тимчасово окупованій території України, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, з особливостями, встановленими цим Законом.

Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.

 

Стаття 12. Заходи правового реагування на тимчасово окупованій території

1. У зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд:

цивільних справ, підсудних місцевим загальним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, – місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Апеляційним судом міста Києва;

адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, – місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Київським апеляційним адміністративним судом;

цивільних справ, підсудних загальним апеляційним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, – Апеляційним судом міста Києва;

адміністративних справ Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим – Київським окружним адміністративним судом, адміністративних справ Окружного адміністративного суду міста Севастополя – Окружним адміністративним судом міста Києва; Севастопольського апеляційного адміністративного суду – Київським апеляційним адміністративним судом;

господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим – Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя – Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду – Київським апеляційним господарським судом;

кримінальних проваджень, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним судам), розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, – одним з районних судів міста Києва, визначеним Апеляційним судом міста Києва;

кримінальних проваджень, підсудних Апеляційному суду Автономної Республіки Крим та Апеляційному суду міста Севастополя, – Апеляційним судом міста Києва.

Питання, що відносяться до повноважень слідчого судді, у кримінальних провадженнях, що перебувають на стадії досудового розслідування і здійснюються на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, розглядаються слідчими суддями районних судів міста Києва, визначеними Апеляційним судом міста Києва.

Розгляд справ щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України здійснюється будь-яким місцевим загальним судом.

Справи, що перебувають у провадженні судів, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та розгляд яких не закінчено, передаються судам відповідно до встановленої цим Законом підсудності, протягом десяти робочих днів з дня набрання ним чинності або з дня встановлення такої підсудності.

У разі нанесення шкоди суб’єктами іноземної держави нерезидентами підсудність встановлюється за місцем нанесення шкоди з урахуванням правил підсудності, встановленої цим Законом.

2. Підслідність кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованій території, визначається Генеральною прокуратурою України. Матеріали досудового розслідування щодо злочинів, кримінальні провадження щодо яких знаходяться на стадії досудового слідства, повинні бути передані органам досудового слідства, визначеним Генеральною прокуратурою України.

3. Ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває на тимчасово окупованій території України, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, з особливостями, встановленими цим Законом.

Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.

 

 

 

Дивіться також “Позиция УГСПЛ по Крымскому вопросу. Тезисы”

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування