Публікація

Незаконно ув’язнений вимагає від держави 485 мільйонів гривень компенсації

Іван Нечипорук, який став символом прикрого провалу українських правоохоронців і вже отримав 35 000 євро компенсації в Європейському суді, продовжує боротьбу за чесне ім’я

13 березня 2004 року вранці в районі Львівського шосе правоохоронці виявили труп жінки приватної підприємниці з ознаками насильницької смерті. Як тепер з’ясувалося, вбивць цієї жінки досі не знайшли, а натомість 20 травня співробітники міліції вирішили звинуватити у цьому вбивстві невинну людину — Івана Нечипорука. Батько Івана Микола Нечипорук стверджує, що його сина просто викрали.

«Його заманили працівники міліції, сказали “Поїдеш із нами, там дещо з’ясуємо”, він був у незаконний спосіб позбавлений волі. Вночі до нього почали застосовувати фізичне насильство, тортури, електричний струм. Вони змушували його зізнатися у скоєнні злочину, якого він не скоював, тобто у вбивстві цієї громадянки».

За словами батька, катування були особливо жорстокими.

«Там у одного цього ката був день народження 20 травня. Вони трошки випили, і після півночі вони почали його катувати, бити, душити, і це було сьомої ранку».

Батько Івана каже, що його сина підставили для того, щоб мати час для фабрикування справи.

«Він був затриманий за зберігання… типа у нього пакетик спеціально виявили з наркотичною, типа, речовиною».

Іван знав вбиту жінку особисто, бо його дружина працювала в неї у компанії першим заступником. Батько розповідає, що правоохоронці вирішили взяти дружину Івана у заручники, щоб змусити його підписати зізнання.

«Вона була вагітна на восьмому місяці, вони беруть її з роботи, привозять її так само у південно-західний відділок і кажуть: “Ми будемо робити з нею те саме, що й з тобою», — говорить Микола Нечипорук.

Злякавшися погроз, Іван підписував все, що йому тільки не пропонували. Його батько вирішив діяти.

«В листопаді я звернувся до Аркадія Петровича Бущенка у Харківську правозахисну групу, і ми відправили скаргу паралельно до Європейського суду з прав людини».

У травні 2005 року суд виправдав Івана Нечипорука за недостатністю доказів його участі у вчиненні злочину. У тому ж році апеляційний суд тернопільської області скасував це рішення. Після цього у Хмельницькому міськрайонному суді розпочався новий розгляд цієї справи. В результаті подальших судових розглядів з’ясувалися численні недоліки попереднього слідства.

«Постановою Шепетівського міськрайонного суду визначив 37 пунктів недоліків, які прокуратура повинна була усунути», — говорить батько Івана.

Але в результаті чисельних маніпуляцій правоохоронців апеляційний суд тернопільської області у 2007році засудив Івана Нечипорука до 15 років позбавлення волі за вбивство. В 2011 році Європейський суд з прав людини виніс рішення, яке зобов’язало українські суди переглянути це рішення, і в 2012 році розгляди почалися знову. В 2013 році вони закінчилися виправданням Івана Нечипорука. За доведені факти катування за рішенням ЄСПЛ він отримав від держави 35 000 євро компенсації. Але батько продовжує судитися в українських судах.

«Вісім років і шість місяців він знаходився під слідством, сім з половиною років він відсидів в тюрмі. Відповідно до закону України про відшкодування державою моральних і матеріальних збитків йому не заплатили за кожен місяць», — розповідає Микола Нечипорук.

Адвокат Олег Савінський
Адвокат Олег Савінський

Адвокат, який співпрацює з Центром Стратегічних Справ Української гельсінської спілки з прав людини Олег Савінський почав допомагати Івану Нечипоруку у листопаді 2015 року вже після його звільнення з ув’язнення, коли суд виправдав його. Задача була — отримати відшкодування шкоди через незаконне засудження та перебування під вартою. А сума була чималенька.

«Враховуючи всі затрати, які дійсно поніс позивач, це двісті чотири тисячі шістьсот шістдесят вісім гривень відшкодування матеріальної шкоди. Враховуючи такі великі терміни, а зокрема, сім років перебування під вартою, закон передбачає відшкодовувати втрачений заробіток, якщо особа не працює, то у розмірі мінімальної зарплати за місяць», — говорить Микола Нечипорук.

Також у позові до держави були враховані витрати на правову допомогу, харчування. Спеціаліст-психолог оцінив розмір заподіяної моральної шкоди у суму понад 485 мільйонів гривень. Суд погодився із розміром лише у сто шістдесят тисяч гривень. В результаті розгляду позову апеляційний суд задовольнив вимоги щодо моральної шкоди, а от щодо матеріальної взагалі закрив провадження, вважаючи, що вирішувати це питання має не він, а прокуратура. Наразі адвокат Олег Савінський звернувся до касаційного суду:

«Якщо це рішення не задовольнить позивача, то він співпрацюватиме напряму із представниками Української Гельсінської спілки і буде позиватися до Європейського суду, щоб його права були захищені».

Олег Савінський каже, що таких справ багато:

«Ця справа не перша, не остання і не єдина в Україні. Є вже у зв’язку зі змінами у Кримінальному Процесуальному кодексі України, який вже дещо змінив ставлення суддів до розгляду цих справ, і, зрозуміло, почали з’являтися виправдувальні вироки. І виникає питання про відшкодування цієї шкоди, яку держава добровільно виплачувати не хоче».

Батько Івана Нечипорука Микола повідомив, що проти працівників правоохоронних органів, які фальсифікували цю справу, порушене кримінальне провадження. «Громадське радіо» звернулося до Національної Поліції України із проханням надати постанову про відкриття цього провадження, але отримало відмову. За словами начальника відділу розглядів запитів на публічну інформацію Н. Тєлічко, винесення постанов про відкриття кримінального провадження чинним Кримінальним Процесуальним Кодексом України не передбачено. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, який є закритим через таємницю слідства.

В прокуратурі Хмельницької області на запит «Громадького радіо» також повідомили, що «згідно зі ст. 222КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Відповідно до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію та можуть міститися в документах органів прокуратури України […] належать до службової інформації. Крім того, відповідно до ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація, яка містить таємницю досудового розслідування віднесена до таємної».

Програму можна послухати за посиланням на сайті Центру Стратегічних Справ УГСПЛ.

Автор: Олег Шинкаренко, журналіст Української Гельсінської спілки з прав людини

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування