Публікація

Гармонія пана Терьохіна. За рахунок прав кримчан-переселенців?

Цікавих метаморфоз зазнає законопроект № 4032а «Про створення вільної економічної зони Криму та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованої території України» (http://bit.ly/1pNMfAZ), в якого, сподіваємось,  немає шансів стати Законом в тому вигляді, який він має на цей час.

Цей законопроект був ухвалений Радою в другому читанні і в цілому 12 серпня 2014 року, проте зранку 14 серпня він був «переголосований» і направлений на повторне друге читання.

Проте в кінці цього ж сесійного дня головуючий знов поставив його на голосування з метою прийняття в цілому.

Після палкого, з відтінком благання, виступу народного депутата С.Терьохіна, народні обранці проголосували за прийняття законопроекту в цілому.

Як випливає зі стенограми виступу пана Терьохіна, направлення проекту закону на повторне друге читання було пов’язано нібито з питаннями здійснення діяльності операторами державних лотерей на території Криму і це питання, мовляв, згодом було погоджене з Мінфіном.

Дивна річ, питання про лотерейну діяльність викликало реакцію народних депутатів у вигляді направлення законопроекту на повторне друге читання, а стосовно інших положень законопроекту, спрямованих на суттєве, здебільшого невиправдане обмеження прав кримчан-переселенців у жодного з них питань не викликало.

Шановні наші обранці, ну скажіть, будь-ласка, кому з майже 12 тисяч переселенців з Криму є діло до тих лотерей? Людей цікавлять питання громадянства, свободи пересування, захисту економічних, житлових, соціальних прав тощо. А закон переповнений суттєвими недоліками саме в регулюванні цих питань.

В благальному пориві пан Терьохін, як свідчить стенограма засідання Ради, вигукнув: «цей закон про Крим іде  в руслі Закону про санкції. Тобто повна гармонія».

Повірте, панове депутати, що «повна гармонія» названого законопроекту з «законом про санкції» – слаба втіха для переселенців. А от те, що проголосований проект закону зводить нанівець гарантії, передбачені Законом «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», то це факт.

Взяти, наприклад, питання громадянства в поєднанні з правом на соціальний захист. Згідно п. 12.7 статті 12 законопроекту № 4032а, право на соціальні гарантії поширюється лише на громадян України, які не мають одночасно громадянства країни-окупанта. Це стосується не лише допомоги сім’ям з дітьми, та дотацій, субсидій, інших грошових виплат за рахунок бюджетів, фондів державного соціального страхування (забезпечення), фонду гарантування вкладів фізичних осіб, отримання податкової соціальної пільги, а також пільг і компенсацій, визначених у статті 14, але й гарантування вкладів. По суті, це означає, що розраховувати на такі гарантії можуть лише ті декілька тисяч громадян, які змогли подати властям Криму, заяву про «намір зберегти громадянство України».

І яким чином, ці особи мають доводити, що вони не прийняли громадянства РФ? Надати довідку органів влади РФ з Криму? Але ж існування таких органів, а отже й виданих ними «документів» не визнається Законом «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (ст.9). Це, по перше.

А по-друге, визнаючи, сам факт можливості прийняття українськими громадянами громадянства РФ на території Криму після 18 березня 2014 року, наші народні депутати фактично відмовляються від одного з фундаментальних положень Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким встановлено, що «Примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України» (ч.4 ст. 5).

 

То хто ми тоді: громадяни України відповідно до Конституції та ч.4 ст. 5 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», чи громадяни РФ, згідно з Федеральним Конституційним законом «Про прийняття в РФ Республіки Крим та створення в складі РФ нових суб’єктів – республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», що фактично визнається існуючим змістом положень законопроекту 4032а (п. 12.7 ст. 12). І що буде у разі, якщо цей законопроект стане Законом?

Викликає подив конструкція правової норми, закладеної в п. 12.7 статті 12 законопроекту 4032а стосовно обов’язку особи зазначати в особистій декларації про відсутність громадянства «країни-окупанта». Як має відноситись державний орган України до того, що написано у особистій декларації переселенця, який, наприклад, зазначив про існування в нього громадянства РФ відповідно до ФКЗ РФ «Про прийняття в РФ Республіки Крим та створення в складі РФ нових суб’єктів – республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», якщо Україна не визнає нової влади в Криму і вважає видані нею документи не дійсними? До того ж, існує ще й положення ч.4 ст. 5 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким не визнається громадянство РФ, отримане на території Криму після 18 березня 2014 року.

Якщо державний орган погодиться із тим, що така особа є громадянином РФ, це буде фактичним визнанням легітимності влади РФ в Криму.

Далі, якщо навіть припустити, що така особа може бути визнана такою, що має одночасно громадянство РФ та громадянство України, то у відносинах з Україною вона має визнаватись такою, що є громадянином України. Отже, на неї поширюються приписи статті 18 того ж закону, де сказано, що «Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території».

А ось тепер питання: хто з переселенців може, дотримуючись вимог п. 12.7 ст. 12 названого законопроекту, не ризикуючи бути звинуваченим в наявності громадянства РФ, скористатися одним з видів державної соціальної (і не лише соціальною) допомоги? Адже навіть надання доказів того, що особа подавала до міграційної служби РФ заяву  про «намір зберегти громадянство України» не є абсолютною гарантією, підтвердження відсутності в неї громадянства РФ. Оскільки цей документ може виходити лише від офіційних властей Криму, виходить, що держава або фактично визнає наявність другого громадянства (РФ), або визнає виданий на території Криму «документ», що підтверджує відмову від громадянства РФ і, таким чином, в будь якому випадку, визнає легітимність нової кримської влади.

 

Слідом за пунктом 12.7 статі 12 законопроекту, йде пункт 12.8. Як в тій дитячій приказці «ми з Тамарою ходимо парою». Наламавши дров із питаннями громадянства, наші депутати вирішили вкінець добити нещасного переселенця – чи то громадянина, чи то вже й не громадянина України.

Так, Верховна Рада встановила, що надання українськими банками та іншими фінансовими установами фінансових послуг, у тому числі через комерційних представників (комерційних агентів) особам, які мають місцезнаходження (проживання, перебування) на тимчасово окупованій території, забороняється.

А хтось поцікавився, яка кількість переселенців зареєструвалась за новим місцем перебування, проживання? Хто з них виписався з Криму та прописався на материковій частині України? І яким чином, скажіть, прописатись у Києві особі, яка не має тут власного житла? Таким чином, проживаючи на орендованій квартирі у Києві, Вінниці чи Львові, переселенець залишається зареєстрованим в Криму, а отже не має права на отримання будь-яких фінансових послуг на материковій частині України. Як може такий переселенець адаптуватись на новому місці, якщо він стає абсолютно безправним – ані рахунку в банку відкрити, ані договір на будівництво житла укласти?

В стенограмі засідання Верховної Ради від 14.08.2014 зазначено, що на завершення депутат Терьохін звернувся до колег з такими словами: «Я уклінно прошу проголосувати. У нас безлад зараз іде на   адміністративній території Автономної Республіки Крим, безлад  економічний, гуманітарний і міграційний».

Пане Президент! Так само, як депутат Терьохін уклінно просив Раду проголосувати за цей закон, уклінно просимо Вас його не підписувати в такій редакції, бо тоді «безлад» з адміністративної території Криму переміститься на материкову частину України – безлад в сфері забезпечення прав і свобод громадян України, які вимушено переселились з Криму.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування