Публікація

Черкаська приймальня УГСПЛ провела моніторинг щодо забезпечення державою права учасників АТО на безкоштовне лікування

Одна з актуальних проблем, з якою зіштовхуються учасники АТО — відмова у наданні їм належної медичної допомоги, а також видачі безкоштовних ліків. Юристи приймальні УГСПЛ у Черкаській області вирішили з’ясувати, наскільки ця проблема є поширеною. І провели моніторинг щодо дотримання прав учасників АТО, зокрема — права на безкоштовне лікування, отримання безкоштовних ліків та зубопротезування.

Про результати моніторингу розповідає координатор приймальні УГСПЛ у Черкаській області, юрист Тарас Щербатюк.

координатор приймальні Тарас Щербатюк.
координатор приймальні Тарас Щербатюк.

До нашої приймальні дуже часто звертаються військовослужбовці з питанням ненадання їм належної медичної допомоги або ж відмов у наданні безкоштовних ліків та зубопротезування. До того ж, на превелике наше здивування, в районах області взагалі не проводиться інформаційна робота щодо висвітлення інформації про пільги для учасників АТО.

Результати моніторингу, проведеного нашою приймальнею, представлено у таблиці:

5

 

Також вважаємо за потрібне визначити, якими нормативно-правовими актами регламентовано безкоштовне лікування, зубопротезування та видача безкоштовних ліків.

Так, відповідно до ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава зобов’язана створити умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.

У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно.

Рішенням Конституційного Суду України від 29 травня 2002 року № 10-рп/2002 роз’яснено, що положення частини третьої статті 49 Конституції України «у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно» — це  треба розуміти так, що у державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги.

Слід також зазначити, що статтею 6 Основ законодавства про охорону здоров’я передбачено, що кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що, зокрема, включає кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров’я; оскарження неправомірних рішень і дії працівників, закладів та органів охорони здоров’я.

Ст. 8 Основ законодавства про охорону здоров’я держава визнає право кожного громадянина на охорону здоров’я і забезпечує його захист: “Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров’я медичної допомоги, до якої належать: екстрена медична допомога; первинна медична допомога; вторинна (спеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я; третинна (високоспеціалізована) медична допомога; паліативна допомога”.

Ст. 12 закону України «Про Статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасники бойових дій мають право на:

– безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів»;

безоплатне зубопротезування;

– безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів.

Що ж, як бачимо, і безкоштовне лікування, і безкоштовні ліки та можливість безкоштовного зубопротезуванням для учасників АТО передбачено чинними нормативно-правовими актами.

Зважаючи на наявність регламентованих норм, необхідні процедури по виконанню законів, а це акти Кабінету Міністрів України, Міністерств, органів місцевого самоврядування тощо. Механізми видачі безкоштовних ліків встановлено Постановою КМУ від 17 серпня 1998 р. № 1303. У цій постанові зазначено, що витрати, пов’язані з відпуском лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах, провадяться за рахунок асигнувань, що передбачаються державним та місцевими бюджетами на охорону здоров’я.

Перелік лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів встановлено постановою КМУ України № 1071 від 05.09. 1996 року.

Враховуючи, що з державного бюджету не виділяється кошти на безкоштовні ліки, зубопротезування та лікування (зважаючи відповіді ЧОДА) або з держаного ж бюджету не надано субвенції на медичну допомогу учасникам АТО Черкаської області, основне навантаження лягло на місцеві бюджети.

Зобов’язання по забезпеченню безкоштовними ліками на місцях визначено ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування» — міські, сільські та селищні ради відповідальні за забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення.

Що ж стосується повноважень Обласних та районних Рад – ст. 43 закону України «Про місцеве самоврядування» – то останнім встановлено право затверджувати програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання (зокрема програм по забезпеченню пільгових категорій ліками та лікуванням).

Відповідно до своїх повноважень та розміру бюджету, районними та в цілому обласними центрами повинні прийматися відповідні програми (для прикладу програма «Турбота», що затверджена районними та обласною радами Черкаської області) та виділили кошти на забезпечення пільгами учасників АТО.

Контроль за виконанням програм та законодавства відповідно до ст. 2 закону України «Про місцеві державні адміністрації», здійснюють місцеві державні адміністрації.

Забезпечення безкоштовними ліками, лікуванням, зубопротезуванням за рахунок місцевих бюджетів, з одного боку, є цілком виправданим, оскільки на районному рівні значно простіше визначити необхідну кількість коштів, яка потрібна для лікування учасників бойових дій та виділити їх через селищні, міські, районні ради. З іншого – є ряд районів, в яких не вистачає коштів на елементарні речі (заробітні платні, обов’язкові платежі). У такому випадку необхідне виділення коштів з обласного/держаного бюджету на покриття дефіциту витрат по медичному забезпеченню.

Як висновок слід сказати, що для належного медичного забезпечення учасників АТО, перш за все, потрібна злагоджена робота органів місцевого самоврядування, яка полягатиме в моніторингу потреб, наданню відповідних послуг, наявності та виділенні коштів по забезпеченню пільг.

Як показали результати моніторингу, робота по області не злагоджена, учасники АТО часто є заручниками ситуації. Досить поширеними є відмови у видачі ліків через відсутність коштів в місцевих бюджетах.

Щодо відмов з посилання на відсутність коштів знаковим є рішення ЄСПЛ у справі «Сук проти України», де зауважино, що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов’язань (див. з-поміж інших судових рішень рішення у справі «Бурдов проти Росії», пункт 35).

Наші рекомендації щодо цієї ситуації

Органам місцевого самоврядування та органам влади:

  1. Терміново провести моніторинг програм, кількості виділених коштів по медичному забезпеченню учасників АТО в кожній області.
  2. Внести зміни до Обласних та Державного бюджету в частині виділення коштів на забезпечення безкоштовними ліками учасників АТО (зробити своєрідний резервний фонд для надання субвенцій районам, які не мають змоги в повній мірі забезпечити безкоштовними ліками учасників АТО).
  3. У Міністерстві охорони здоров’я проводити аналіз препаратів, які найчастіше використовуються при лікуванні учасників АТО, та своєчасно вносити змінити до переліку ліків, які видаються безкоштовно.

На місцевому рівні приймальнею ведеться активна робота з районними, міськими радами щодо забезпечення безкоштовними ліками учасників АТО та виділення коштів на дані потреби, проводиться роз’яснення вимог чинного законодавства та надаються відповідні рекомендації.

Учасникам бойових дій, яким відмовлено у видачі ліків:

  1. У аптеці написати заяву на ім’я директора з вимогою надання відповіді про причини не надання ліків за рецептом лікаря.
  2. Зафіксувати (за допомогою мобільного телефонна або іншого пристрою) факт ненадання ліків та скласти акт в присутності 2 свідків (відвідувачів) аптеки.
  3. Викликати правоохоронні органи для складання адміністративного протоколу (за ст. 186 КУПАП «Самоуправство»).
  4. Надіслати заяву до міської та районної рад з вимогою пояснення причин ненадання ліків.
  5. Звернутися до юристів за правовою допомогою для складення документів, зокрема в судові органи.

Підготувала Тетяна Гончарук

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування