Публікація

Дотримання виборчих прав громадян – Д. Бєлий

ДОТРИМАННЯ ВИБОРЧИХ ПРАВ ГРОМАДЯН[1]

 

  1. Огляд виконання вимог громадськості щодо зміни ситуації із дотриманням прав виборців

Однією з нечисельних виконаних минулорічних рекомендацій правозахисників стало проведення МВС України широкого навчання своїх співробітників напередодні виборів, що підвищила їхню компетенцію у виборчих справах.

Серед незробленого слід зазначити наступне:

  1. Виборче законодавство не було уніфіковано. Частково позитивним кроком є підготовка проекту Виборчого кодексу. Станом на листопад у Верховній Раді зареєстровано два проекти Кодексу.
  2. Не забезпечені виборчі права внутрішньо перемішених осіб (ВПО), хоча у 2014 р. депутати гарантували участь ВПО у місцевих виборах.
  3. Не запроваджена дієва система контролю за  формуванням та використанням виборчих  фондів кандидатів, моніторингу тіньових витрат у виборчому процесі. Проблема тіньового фінансування виборчої кампанії стала однією з помітних проблем останніх виборів.
  4. Склад Центральної виборчої комісії (ЦВК) не був оновлений, хоча у більшості її членів сплинув термін перебування у Комісії. Громадськість очікує оновлення ЦВК та призначення до неї незалежних експертів з виборчого права.
  5. Серйозною проблемою залишається система формування виборчих комісій. У зв’язку із постійними ротаціями нівелюється навчання членів комісій. Це призводить до великої кількості порушень виборчих прав громадян.
  6. У 2015 році знову не був прийнятий закон про місцевий референдум та не внесені зміни у закон про всеукраїнський референдум. Хоча в черговий раз підготовлено кілька законопроектів.
  7. Абсолютна більшість кримінальних справ, що були відкриті за підсумками виборів 2014 р., не дійшли до судів.

 

  1. Огляд законодавства

Нестабільність виборчого законодавства є однією з хронічних проблем та порушенням міжнародних стандартів. Зокрема, Кодекс належної практики у виборчих справах передбачає, що «основні елементи виборчого права, зокрема виборча система, склад виборчих комісій та визначення меж виборчих округів не повинні переглядатись менш, ніж за рік до проведення виборів».[2] Закон про місцеві вибори був ухвалений Верховною Радою 14 липня – менше, ніж за чотири місяці до дня голосування.

Прийняття цього закону передувала драматична ситуація. Робоча група з числа народних депутатів та громадських експертів розробила проект, який пройшов широке обговорення в регіонах, але Верховна Рада підтримала інший законопроект, який був розглянутий у прискореному порядку, тобто без належного обговорення та консультацій із громадськістю. Подібна ситуація не відповідає стандартами відкритості та прозорості.

Головними новелами нового закону стало запровадження одночасного застосування трьох виборчих систем, підвищення прохідного бар’єру для політичних партій до 5%, обмеження права на участь у виборах незалежних кандидатів, суттєве скорочення прав спостерігачів, ускладнення доступу виборців до інформації про кандидатів, заборону включати виборців у список виборців у день голосування навіть за рішенням суду. Не було вирішено проблеми участі внутрішньо переміщених осіб у голосуванні.

Серед позитивних моментів стало введення гендерної квоти – 30% представництво осіб іншої статі у списках партій, але Закон не передбачив жодних санкцій за недотримання цього положення.

Частина виборчих процедур не була чітко прописана, й як результат, громадські спостерігачі фіксували чисельні випадки неоднакового застосування положень Закону України «Про місцеві вибори» в схожих ситуаціях, що не сприяло дотриманню належних стандартів виборчого процесу.[3]

За оцінками Міжнародної місії за спостереженням за виборами  у Законі про місцеві вибори не вистачає правової визначеності щодо реєстрації кандидатів, правил проведення передвиборної агітації та фінансування кампаній, вирішення виборчих спорів та регулювання діяльності засобів масової інформації. Низка попередніх рекомендацій ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанської комісії досі не були прийняті до уваги. Законодавча база не відповідає деяким зобов’язанням перед ОБСЄ та Радою Європи.[4]

Не зважаючи на недоліки, виборче законодавство, за оцінками громадських спостерігачів, дозволило провести вибори із дотриманням більшості міжнародних виборчих стандартів.[5]

 

  1. Огляд порушень виборчих прав громадян

В 2015 р. відбулися дві важливі виборчі кампанії. Перша – проміжні вибори народного депутата по одномандатному виборчому округу № 205 (м. Чернігів). Друга – загальноукраїнська кампанія місцевих виборів.

 

3.1. Проміжні вибори народних депутатів

Проміжні вибори народного депутата пройшли за оцінками Комітету виборців України (КВУ) в умовах безпрецедентних порушень чинного законодавства щодо підкупу виборців, незаконної агітації та з надзвичайно високим рівнем криміналізації виборчого процесу, який супроводжувався діями силового характеру та активною участю мілітаристських структур.[6]

Протягом всієї кампанії спостерігачі КВУ реєстрували низку дій, які можна кваліфікувати як факти прямого і непрямого підкупу виборців. Від імені кандидатів проводились концерти, відкривались дитячі майданчики та інші об‘єкти соціальної інфраструктури, надавалися соціальні послуги, роздавалися продукти. За різними оцінками такі відкрити механізми непрямого підкупу виборців охопили десятки тисяч виборців.

Ключова проблема у  дотриманні стандартів на цих виборах, за оцінками спостерігачів ГМ “Опора”, виявилася у відхиленні держави від своїх зобов’язань припиняти будь-які порушення під час виборчого процесу, бо вільне волевиявлення громадян неможливе без гарантування принципу невідворотності покарання за допущені порушення.[7]

 

3.2. Місцеві вибори

Виборчий процес був відкритим та прозорим. Цьому сприяла діяльність як правоохоронних органів, так й громадських спостерігачів.

Всі повідомлення про виборчі конфлікти та реакція на них з боку міліції були доступні в онлайн-режимі на інтерактивній мапі, що розміщувалася на офіційному сайті МВС. На відміну від минулих виборчих кампаній, ця карта порушень оперативно поповнювалася. Загалом правоохоронці зафіксували 8236 повідомлень.[8]

Громадські спостерігачі також фіксували порушення в онлайн-режимі. Громадська мережа “Опора” на своїй вже традиційній Мапі спостереження зафіксувала 1547 порушень.[9]

Очолили рейтинг порушень – незаконна агітація (51%), прямий та непрямий підкуп виборців (21,8%) й порушення виборчих процедур з боку виборчих комісій (14,4%). Ця трійка склала 87,2% від всіх порушень (табл.1)

 

Таблиця 1. Головні порушення, що зафіксовані громадськими спостерігачами

Види порушень %
1 Незаконна агітація 51
2 Підкуп виборців 21,8
3 Порушення з боку виборчих комісій 14,4
4 Кримінальне втручання у виборчий процес 3,5
5 Перешкоджання роботі журналістів та спостерігачів 3,2
6 Фальсифікація результатів голосування 3,2
7 Зловживання адміністративним ресурсом (з них:) 2,7
8 Маніпуляції зі списками виборців, базою даних ДРВ (з них:) 0,2
Разом 100%

Джерело: власний підрахунок на підставі відомостей  з 2 вересня по 17 листопада 2015 р. інтернет-ресурсу ГМ “Опора” “Мапа спостереження” – адреса ресурсу http://map.oporaua.org/

 

Система цих порушень кардинально відрізняється від порушень, що фіксувалися громадськими спостерігачами на виборах часів В.Януковича у 2010-2013 рр. Ми бачимо, що факти застосування адміністративного ресурсу на користь окремих партій та кандидатів, кримінальне втручання у виборчий процес, системні перешкоди опозиції – всі ці порушення поступово відходять у минуле.

Змінюється також характер порушень. Наприклад, найбільші прояви  адміністративного ресурсу у цьому році були пов’язані не з примусом підлеглих чи організацією непрямого підкупу, а з агітацією (табл. 2).

 

Таблиця 2. Всі види порушень на місцевих виборах 2015 р., що були зафіксовані спостерігачами ГМ “Опора”

Види порушень 1547
1  Зловживання адміністративним ресурсом (з них:) 42
1.1.  Використання в передвиборних цілях матеріально-технічних засобів та кадрових ресурсів за місцем роботи 16
1.2.  Використання комунальних ЗМІ та офіційних видань в агітаційних цілях 6
1.3. Використання посадового (службового) становища для ведення агітації 14
1.4. Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування у виборчий процес (роботу виборчих комісій) 3
1.5. Упереджене і вибіркове ставлення представників влади до кандидатів, партій 3
2. Кримінальне втручання у виборчий процес ( з них) 54
2.1. Застосування насильства й погроз 12
2.2. Перешкоджання проведенню агітаційних заходів 2
2.3. Пошкодження майна та агітації 40
3. Маніпуляції зі списками виборців, базою даних ДРВ (з них:) 3
3.1. Порушення порядку подання відомостей про виборців 0
3.2. Порушення порядку складання та подання списків виборців 3
4. Незаконна агітація з них: 787
4.1. Здійснення агітації іноземцями, іноземними ЗМІ, які транслюються на території України 0
4.2. Порушення порядку ведення агітації засобами масової інформації 69
4.3. Поширення (встановлення) агітаційних матеріалів у заборонених законом місцях 242
4.4. Проведення агітації у заборонений законом час 95
4.5. Фінансування агітації не з виборчого фонду 302
4.6. Чорний піар та брудна агітація 79
5. Перешкоджання роботі журналістів та спостерігачів з них: 50
5.1. Недопуск, незаконне позбавлення права присутності на засіданні виборчої комісії чи виборчій дільниці 28
5.2. Перешкоджання здійсненню фото- та кінозйомки, аудіо- та відеозапису 13
5.3. Позбавлення права ознайомлюватися з виборчою документацією 9
6. Підкуп виборців 338
6.1. Непрямий підкуп 328
6.2. Прямий підкуп 10
7. Порушення з боку виборчих комісій 223
7.1. Здійснення агітації членами виборчих комісій 2
7.2. Маніпуляції з документами виборчих комісій 101
7.3. Неналежне матеріально-технічне забезпечення виборчих комісій 42
7.4. Порушення процедури голосування 53
7.5. Ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних причин 25
8 Фальсифікація результатів голосування 50
8.1. Маніпуляції з бюлетенями 24
8.2. Незаконне голосування виборцями 26

Джерело: власний підрахунок на підставі відомостей  з 2 вересня по 17 листопада 2015 р. інтернет-ресурсу ГМ “Опора” “Мапа спостереження” – адреса ресурсу http://map.oporaua.org/

 

Найбільш значущими порушеннями були неоднакове застосування норм закону під час реєстрації кандидатів, непрозоре фінансування суб’єктів виборчого процесу, порушення свободи формування у виборців власної думки через непрямий підкуп та порушення виборчих прав через заполітизованість виборчих комісій або їхній низький рівень підготовки.

 

Відсутність прозорості фінансування виборчих кампаній.

Кодекс належних виборчих практик[10] наголошує на необхідності прозорого використання фінансування політичних партій та кандидатів. У діючому законі відсутні дієві запобіжники щодо цих порушень. Це призвело до масової дочасної агітації ще офіційно незареєстрованих кандидатів, яка фінансувалася не з виборчих фондів. Ці порушення складають 26% від всієї кількості, що були зафіксовані громадськими спостерігачами.

Достатньо масовими стали також випадки неподання розпорядниками виборчих фондів місцевих організацій партій та кандидатів проміжних фінансових звітів у належні строки.

При цьому значна частина суб’єктів виборчого процесу взагалі не відкривала рахунки виборчих фондів, формально не витрачаючи кошти на здійснення передвиборної агітації.[11]

Подібна ситуація не дозволила повною мірою забезпечити належний контроль за використанням фінансів під час здійснення передвиборчої агітації.

 

Факти непрямого підкупу виборців склали 22% від загальної кількості порушень, що зафіксували спостерігачі. Ключовою формою непрямого підкупу виборців став благоустрій прибудинкових територій та дорожньої інфраструктури, встановлення дитячих та спортивних майданчиків, роздача продуктових наборів та подарунків, надання виборцям безкоштовних медичних, юридичних послуг тощо.

Згідно Кодексу належних виборчих практик підкуп може перешкоджати принципу вільного формування думок виборців. Такій практиці, – наголошується у Кодексі –  держава зобов’язана запобігати або належним чином за неї карати.[12] Фіксувалися й факти прямого підкупу. Статистика порушень показує, що держава поки що не може впоратися з цими порушеннями. Так, згідно повідомлень МВС, за час виборчої кампанії було зафіксовано 198 повідомлень із ознаками злочину про підкуп виборців. Згідно реєстру судових рішень, станом на 25 листопада було зафіксовано лише 4 вироки за статтею 160 КК України (“Підкуп виборця”), з яких один вирок стосується виборів 2014 р.

 

Значну кількість фактів порушень виборчих стандартів складають порушення рівності можливостей.

Ці порушення фіксувалися при неоднаковому застосуванні територіальними виборчими комісіями (ТВК) норм закону при реєстрації кандидатів. Частина таких рішень була політично вмотивована.

Так, за інформацією міжнародної місії ОБСЄ, “Опозиційному Блоку” відмовили у реєстрації міські ТВК у містах Запоріжжя, Олександрівка, Харків, Черкаси та Бердянськ. Міські ТВК у Херсоні, Житомирі, Старому Самборі та Новомосковську відмовили у реєстрації “Нашому краю” або його кандидатам. ТВК у Кам’янець-Подільському, Новомосковську, Лисичанську відмовили у реєстрації партії «Батьківщина».[13]

“Підставами” для таких рішень були неточності або помилки в документах, що суперечило закону про вибори. ЦВК та суди у більшості випадків скасовували ці незаконні рішення  або вимагали їх переглянути.

Частина ТВК неодноразово відмовляла у реєстрації певним кандидатам, незважаючи навіть на рішення ЦВК та судів. Так, міські ТВК Харкова, Слов’янську, Бердянську відмовляли у реєстрації кандидатам від “Опозиційного блоку”, Херсонська міська ТВК – кандидату від “Нашого краю”, Черкаська міська ТВК – кандидатам від Партії вільних демократів.  Ці випадки стали порушенням права на рівне ставлення до кандидатів та, навіть, спроб перешкодити здійсненню громадянами пасивного виборчого права. Як результат, ЦВК розпускала деякі з цих комісій[14] або приймала рішення замість них.

Ці порушення провокували інші. Так, запізнена реєстрація кандидатів ставила їх у нерівні умови у питаннях проведення передвиборчої агітації. Наприклад, лише 19 жовтня ЦВК вирішила питання щодо реєстрації списку “Опозиційного блоку” на виборах до Харківської обласної ради, 20 жовтня було зареєстровано дванадцять кандидатів від Партії вільних демократів на виборах до Черкаської міської ради, а 25 жовтня відбувалося голосування.

Значущих випадків прямого кримінального втручання у виборчих процес не зафіксовано, окрім різноманітних ситуацій з пошкодженням майна та агітації кандидатів, а також кількох інцидентів із застосування насильства і погроз (всього 23 випадки).

Грубі порушення при виготовленні та передачі виборчих бюлетенів привели до зриву голосування 25 жовтня в двох територіальних громадах – Маріуполі та Красноармійську. Голова ЦВК Михайло Охендовський заявив про системну протизаконну бездіяльність окремих членів Маріупольської міської та Красноармійської міської виборчих комісій, які відмовилися передати виборчі бюлетені 213 дільничним виборчим комісіям у Маріуполі та 37 ДВК – у Красноармійську, що призвело до зриву голосування. МВС прийняло рішення про відкриття кримінального впровадження по цим фактам.[15] Для забезпечення голосування в цих двох містах 10 листопада 2015 р. народні депутати прийняли ЗУ “Про особливості проведення голосування на чергових виборах депутатів Красноармійської міської ради, Красноармійського міського голови (Донецька область) та депутатів Маріупольської міської ради, Маріупольського міського голови (Донецька область) 25 жовтня 2015 року”. Цей Закон був невідкладно підписаний Президентом й 29 листопада в Маріуполі та Красноармійську було проведене голосування.  За оцінками громадських спостерігачів, процес голосування та підрахунку голосів, за винятком окремих дільниць, відбувався у спокійній атмосфері, з дотриманням законодавчих вимог та без системних і централізованих порушень.[16]

 

День голосування та підрахунок голосів спостерігачі оцінили в цілому позитивно. На їхню думку, прозорість процесу була забезпечена. Фіксувалися лише поодинокі випадки напруження, перешкоджання процесу або залякувань. Проблеми під час закриття дільниць та підрахунку голосів, де здійснювалось спостереження, в основному стосувались недотриманням комісіями встановлених процедур.

Вибори депутатів Сватівської міської ради Луганської області у зв’язку із грубими порушеннями ТВК норм Закону, були визнаними недійсними й по цим виборам була призначена нова дата голосування на 27 грудня.

Після голосування у другому турі 15 листопада у Кривому Розі відбулися громадські акції протесту у зв’язку із звинуваченнями у фальшуваннях результатів голосів на виборах міського голови. Народні депутати створили тимчасову слідчу комісію, яке рекомендувала назначити повторні вибори міського голови. На час написання огляду, пропозиція комісії не отримало підтримки народних депутатів та протести у місті продовжуються.

Кількість судових вироків проти порушників виборчих прав у 2015 р. збільшилася.  Ця кількість за неповний 2015 р. більша у 2,4 рази, ніж за попередні п’ять років. Але у масштабах країни ця залишається надзвичайно малою – усього 13 вироків (табл. 3), хоча кількість кримінальних проваджень є досить великою.

 

Таблиця 3. Вироки по кримінальним справам за порушення виборчих справ у 2015 у порівнянні з іншими роками

 

2015* 2014 2013 2012 2011 2010 Разом
Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача. 1 2 4 3 3 0 13
Стаття 158. Фальсифікація виборчих документів, документів референдуму чи фальсифікація підсумків голосування, надання неправдивих відомостей до органів Державного реєстру виборців чи фальсифікація відомостей Державного реєстру виборців. 2 1 0 1 0 3 7
Стаття 158-1. Голосування виборцем на виборчій дільниці більше ніж один раз. 5 0 0 0 0 0 5
Стаття 158-2. Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму. 1 0 0 1 0 0 2
Стаття 159. Порушення таємниці голосування. 0 0 0 0 0 0 0
Стаття 159-1. Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку). 0 0 0 0 0 0 0
Стаття 160. Підкуп виборця, учасника референдуму 4 0 0 0 0 0 4
Разом: 13** 3 4 5 3 3 31

*відомості станом на 25 листопада

**частина справ стосується виборів 2014 рік

Джерело: власний підрахунок на підставі відомостей

Реєстру судових рішень станом на 25 листопада 2015 р.

 

3.3. Виборчі права внутрішньо переміщених осіб (ВПО)

Окупація Криму та військовий конфлікт на сході України змусили майже 1,5 млн осіб переїхати в інші регіони країни – це близько 3% всіх виборців України.[17]

Рекомендації ПАРЄ визначають зобов’язання держав щодо забезпечення на законодавчому рівні прав переміщених осіб під час виборів, у тому числі, і місцевих. ЗУ «Про тимчасово переміщених осіб» (2014 р.) надавав гарантії, що ВПО «реалізує своє право голосу на місцевих виборах шляхом зміни місця голосування без зміни виборчої адреси» (ст.8).[18]

Водночас у Законі України «Про місцеві   вибори» законодавці не передбачили можливості голосування ВПО, оскільки вони перебувають у  населених пунктах, в яких не мають постійної реєстрації.

Уповноважена Верховної Ради з прав людини В. Лутковська вважає обмеження виборчих прав вимушених переселенців непрямою дискримінацією за ознаками місця проживання та належності до ВПО. Українська Гельсінська Спілка з прав людини у своєму звіті за перше півріччя 2015 р. також висловила занепокоєння щодо виборчих прав ВПО.

Для вирішення цієї проблеми було підготовлено три законопроекти, один з яких був розроблений представниками спільноти ВПО.[19]

Комітет виборців України наголосив, що розроблені законопроекти не вирішують проблеми із можливістю брати участь у голосуванні для всіх громадян, які проживають не за місцем офіційної реєстрації. А таких, за підрахунками КВУ, біля 13 млн громадян. КВУ вважає, що необхідно вирішувати це питання комплексно, через створення механізму визначення належності виборців до територіальної громади за фактичним місцем проживання. А розроблені законопроекти лише надають привілеї для одній категорії громадян – внутрішньо переміщених осіб, й не вирішують проблеми тих, хто проживає там, де не має постійного місця реєстрації.[20]

В будь-якому разі народні депутати не надали можливість голосувати ВПО та не вирішили проблеми інших категорій мігрантів.

 

3.4. Ситуація із референдумами

З 2012 року, після скасування закону про референдум, в країні на законодавчому рівні жодним чином не врегульовано проведення місцевих референдумів. Фактично, громадяни позбавлені можливості на реалізацію свого права безпосередньо приймати рішення на рівні територіальних громад, зокрема є неможливим громадою прийняти рішення про дострокове припинення повноважень місцевих рад або сільського, селищного чи міського голови, бо ці рішення громада може приймати лише на місцевих референдумах. Крім цього, замість скорішого прийняття закону про місцевий референдум, народні депутати фактично виключили громадян з процесу безпосереднього прийняття рішень у питанні об’єднання територіальних громад. 5 лютого 2015 року був прийнятий Закон України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”. Цей Закон дозволив місцевим радам приймати рішення про добровільне об’єднання територіальних громад. В минулій редакції Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” рішення про об’єднання громад приймалося виключно на місцевих референдумах.

На сьогодні у Верховній Раді зареєстровані три законопроекти стосовно місцевих референдумів і один законопроект, який регулює проведення як місцевого, так і всеукраїнського референдуму за №2535. Розгляд цих законопроектів включений до порядку денному цієї сесії Верховної Ради.

 

Висновки

Місцеві вибори 2015 року пройшли у складних умовах. В країні продовжується антитерористична операція а частина території залишається  окупованою.

У зв’язку із проблемами безпеки, в 122 населених пунктах Луганської та Донецької областей, які знаходяться близько до лінії розмежування із окупаційними військами, вибори були скасовані. В результаті, близько 525 тис. виборців були позбавлені можливості обирати собі місцеву владу. Ще 1,46 млн. внутрішньо переміщених осіб також не змогли взяти участь у голосуванні в громадах, в яких вони мешкали, бо підтвердженням право голосу залишається реєстрація місця проживання та адреса житла виборця. Також із проблемами в участі у голосуванні в місцях свого фактичного проживання зіткнулися й приблизно 13 млн громадян, які не мешкають за місцем постійної реєстрації.

Було обрано 10051 міських, сільських та селищних голів та депутати 10562 місцевих рад. Більшість виборів пройшли спокійно. Спостерігачі відзначали відсутність системного втручання адміністративного ресурсу та фіксували мінімальний рівень порушення виборчих прав.

Залишається значний рівень тіньового фінансування виборчих кампаній та непрямого підкупу виборців. Окремі рішення частини територіальних виборчих комісій були політично вмотивованими та порушували рівні права суб’єктів виборчого процесу.

Частину порушень можна пояснити низьким рівнем політичної культури, незадовільним рівнем матеріально-технічного забезпечення та непідготовленістю членів виборчих комісій.

Спостерігачі відзначають належний рівень реагування правоохоронних органів на повідомлення про виборчі порушення.

Підвищення судового збору негативно вплинуло на можливість судового захисту прав учасників виборчого процесу.

Більшість минулорічних рекомендацій правозахисників не були виконані. Зокрема, народні депутати фактично гальмують проведення виборчої реформи. Постійна зміна виборчого законодавства негативно впливає на якість виборів.

Повністю ігноруються права громадян на референдум: й в цьому році не був прийнятий закон про місцевий референдум, а деякі питання, які раніше вирішувалися шляхом місцевих референдумів, були передані до повноважень депутатів.

 

Рекомендації[21]

  1. Врахувати при зміні виборчого законодавства рекомендації міжнародних структур та правозахисних організацій, що надавалися у минулі роки.
  2. Прийняти Виборчий кодекс не пізніше жовтня 2016 року. Залучити до публічного обговорення проекту широке коло громадськості. Врахувати:
  • врегулювання політичної та передвиборчої агітації з метою унеможливити у тому числі тіньове фінансування;
  • інформаційне забезпечення виборчого процесу. Зокрема передбачити подання політичних програм місцевими організаціями партій і кандидатами під час реєстрації. Також необхідно передбачити інформацію про кандидатів на виборчих дільницях у день голосування;
  • професійне навчання членів виборчих комісій та підвищення незалежного статусу членів комісій;
  • передбачити більш чіткі виборчі процедури та однозначні підставі, зокрема при відмові у реєстрації;
  1. Верховній Раді прийняти зміни до чинного законодавства, врахувавши зміни, що спрямовані на розв’язання проблеми підкупу. Необхідно узгодити між собою поняття підкупу виборців у Кримінальному кодексі та виборчому законодавстві, передбачивши визначення й непрямих видів підкупу виборців.
  2. Продовжити заходи для створення рівних умов для жінок та чоловіків, зокрема, ввести недотримання гендерної квоти до переліку підстав для відмови у реєстрації списку кандидатів.
  3. Зменшити розмір судового збору за подання адміністративних позовів немайнового характеру.
  4. Судам та виборчим комісіям провести аналіз практики застосування законодавства на чергових місцевих виборах 2015 року з метою уніфікації підходів до застосування виборчого законодавства.

[1]      Огляд підготовлено Дементієм Бєлим

[2]      Кодекс належної практики у виборчих справах. Керівні принципи та пояснювальна доповідь, ухвалені Венеціанською комісією на 52-й сесії (Венеція, 18-19 жовтня 2002 року) . Брошура  – С. 9. Текст кодексу розміщено за адресою: http://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD%282002%29023rev-ukr

[3]     Детальніше дивися: Попередні висновки ГМ «ОПОРА» щодо виборчого процесу на місцевих виборах 25 жовтня 2015 – 23 жовтня 2015 р. [електронний ресурс] режим доступу: http://www.oporaua.org/vybory/zvity/9538-zvit-poperedni-vysnovky-opory-shchodo-vyborchogo-procesu-na-miscevyh-vyborah-25-zhovtnja-2015

[4]     Заява про попередні висновки та результати Міжнародної місії із спостереження за місцевими вибори в Україні  25 жовтня 2015 року  – С. 5. Із всіма Звітами та Заявами Місії можна ознайомитися на сторінці Місії: http://www.osce.org/odihr/elections/ukraine/177906

[5]     Звіт № 1 ВГО КВУ за результатами довготермінового спостереження за період 5 вересня – 28 вересня 2015 р. [електронний ресурс] режим доступу:  http://cvu.org.ua/nodes/view/type:news/slug:1-5-28

[6]      Звіт КВУ за результатом спостереження за проміжними виборами народного депутата 26 липня 2015 р. [електронний ресурс] режим доступу: http://cvu.org.ua/nodes/view/type:news/slug:26-2015

[7]      Попередня Заява Громадянської мережі “Опора” щодо дня голосування та підрахунку голосів на проміжних виборах народного депутата України у виборчому окрузі № 205 [електронний ресурс] режим доступу: http://www.oporaua.org/vybory/vybory-205-okruh-chernihiv/7840-rezultaty-paralelnogo-pidrahunku-golosiv-provedenogo-opora-na-vyborchyh-dilnycjah-okrugu-205-na-promizhnyh-vyborah-narodnogo

[8]      Підрахунок повідомлень при підготовці огляду вівся з 2 вересня по 17 листопада. З 8236 повідомлень, що зафіксовані, 214 мають ознаки адміністративних порушень, 807 – подій з ознаками злочину. З цих подій 453 пов’язані із ознаками виборчих злочинів. Дивися більш детально мапу, що була створена на офіційному сайті МВС http://elections.mvs.gov.ua/reports/index/?s=1440028800&e=1448582399&z=6&i=day

[9]      Дивися: http://map.oporaua.org/

[10]     Кодекс належної практики у виборчих справах…  – С. 31 – 32

[11]     Звіт. Попередні висновки ГМ “Опора” щодо виборчого процесу на місцевих виборах 25 жовтня  2015 р.  [електронний документ] Режим збереження: http://www.oporaua.org/vybory/zvity/9538-zvit-poperedni-vysnovky-opory-shchodo-vyborchogo-procesu-na-miscevyh-vyborah-25-zhovtnja-2015

[12]     Кодекс належної практики… – С.19

[13]    Заява про попередні висновки та результати Міжнародної місії із спостереження за місцевими вибори в Україні  25 жовтня 2015 року – С. 9.

[14]     ЦВК достроково припинило повноваження десяти ТВК

[15]     Детальніше читайте на УНІАН: http://www.unian.ua/politics/1164447-cherez-zriv-viboriv-u-krasnoarmiysku-i-svatovomu-vidkrili-kriminalni-provadjennya.html

[16]     Заява ГМ “Опора” за результатами спостереження на чергових місцевих виборах у Маріуполі та Красноармійську Донецької області 29 листопада 2015 дивися: http://www.oporaua.org/novyny/41841-zayava-opory-za-rezultatamy-sposterezhennia-na-cherhovykh-mistsevykh-vyborakh-u-mariupoli-ta-krasnoarmiisku-donetskoi-oblasti-29-lystopada-2015

[17]     За відомостями експерта з питань внутрішньо переміщених осіб (Інститут суспільно-економічних досліджень) Тетяни Дурнєвої станом на середину вересня, за даними Міністерства соціальної політики, в Україні взято на облік 1 483 119 внутрішньо переміщених осіб. Не всі з них досягли виборчого віку (близько 13% з них – діти) Джерело: “Виборчі права переселенців – бути чи не бути?”   http://blogs.lb.ua/tetyana_durneva/316643_viborchi_prava_pereselentsiv-buti_chi.html З

За даними Міністерства соціальної політики України та Державної служби з надзвичайних ситуацій, найбільше ВПО розміщено в Луганській (227 тис. осіб), Харківській (194 тис.) та Донецькій (115 тис.) областях. У Києві зареєстровано близько 40 тис. переселенців.

[18]     Дивися текст Закону за адресою: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1706-18

[19]     І. Беззуб. Виборчі права внутрішньо переміщених осіб: думки та оцінки експертів Джерело:  http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1578:viborchi-prava-vnutrishno-peremishchenikh-osib-dumki-ta-otsinki-ekspertiv&catid=8&Itemid=350

[20]     Заява КВУ: законопроекти про голосування переселенців суперечать Конституції.  Дивися повний текст заяви на офіційному сайті ВГО КВУ cvu.org.ua

[21] На підставі Звітів ВГО КВУ та ГМ «Опори».

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування